Мільйони з присмаком піару

Урядовці вчергове згадали про «мільйони Лазаренка», які за тривалий час розмов про них всує у народній свідомості вже майже наблизилися за рейтингом реальності до скарбів Полуботка. Утiм Прем’єр–міністр Микола Азаров думає інакше. І тому видав розпорядження Мін’юсту — знайти і затримати. «Ми отримали від Кабміну доручення юридичними інструментами домогтися повернення активів, доведених судом, що вони незаконно були вилучені з державного бюджету. Це досить складний процес, він починався досить давно», — сказав міністр юстиції Олександр Лавринович, додавши, що уряд «відновив роботу з пошуку партнерів у США і працює, щоб український бюджет поповнився сотнями мільйонів американських грошей».

Трохи раніше про активізацію української влади та її прагнення заволодіти «лазаренків­ськими»мільйонами повідомляв міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. «Я переконаний у тому, що ми продовжимо ці зусилля. Вони не прості, є дуже багато інтересів, дуже багато юридичних зачіпок, якими користуються адвокати з різних сторін», — ухильно повідомив кадровий дипломат.

Дванадцять років тому, коли Павла Лазаренка затримали у нью–йоркському аеропорту, обсяг коштів, переведених ним до США, оцінювався у 114 млн. доларів. Експерти ООН нарахували 200 мільйонів, що становить 0,4% внутрішнього валового продукту України. Аби отримати їх назад, у держбюджеті заклали 81 млн. гривень — на представництво інтересів України в міжнародних судових інстанціях.

Політичну складову справи популярно пояснив колишній заступник генпрокурора Микола Обіход: процес повернення українських грошей був загальмований через те, що кошти виводилися через компанію «Єдині енергетичні системи», якою керувала у той час Юлія Тимошенко. «Упродовж 1996 і 1997 років Тимошенко та її спільники використовували компанії, які перебували під її контролем (серед інших такі, як ЄЕСУ, UEIL і Somolli Enterprises LTD), для платежів Лазаренка на загальну суму щонайменше 162 млн. доларів. Лазаренко отримав ці грошові кошти в результаті свого становища як посадової особи України», — сказав Обіход.

«Карту Лазаренка час від часу витягають iз політичної колоди, — прокоментував «УМ» експерт Школи політичної аналітики при Києво–Могилянській академії Сергій Кисельов. — Востаннє це робили при Кучмі. Політичне завдання такого кроку — «прив’язати» до одіозного екс–Прем’єра одного з опозиційних політиків. Щодо реальності отримати назад свої кошти, то я в це не дуже вірю. Якщо згадати подібні спроби — а їх було кілька, зокрема справа керівника «Градобанку» Жердицького, — то всі вони закінчувалися нічим». На думку Кисельова, з одного боку, в поверненні коштів абсолютно не зацікавлені США, де ці капітали нині знаходяться. А з другого — в Україні проблемою ніхто серйозно не займався, вітчизняна юстиція чи то не могла, чи то не хотіла ворушити проблему.

«Розкручуванням справи Лазаренка нинішня влада вбиває одночасно двох зайців. Адже боротьба з політиком, якого суспільство оцінює однозначно негативно, піде на користь нинішнім можновладцям. Ну і, звичайно, керівництво держави отримує шанс зашкодити політику з іншої команди», — каже «УМ» експерт аналітичного департаменту X–Trade Володимир Олексюк. На його думку, повернення коштів до України можливе, щоправда, залежить воно аж ніяк не від розпорядження українського Прем’єр–міністра.

«Суд над Лазаренком завершився, і тепер американський суд може ухвалити рішення про повернення коштів, — каже експерт. — Звичайно, вести мову про 200 мільйонів було б надто оптимістично: грошей ми, навіть у кращому випадку, отримаємо значно менше. Та й відбудеться це явно не завтра–післязавтра. Рахунки, на яких знаходяться ці мільйони, відомі, але адвокати матимуть змогу ще тривалий час подавати апеляції до судів різного рівня, затягуючи процес».