Шукаючи, як захистити українські школи в Донецьку та Макіївці від закриття, активісти батьківських комітетів регіону дісталися аж до Києва. Вони попереджають: на цих школах тримаються райони і цілі містечка. Тож якщо ці навчальні заклади закрити, молодь втратить перспективу, рівень злочинності зросте, а райони поступово стануть безлюдними. Нещодавно представники партії «Наша Україна» на чолі з головою політради Валентином Наливайченком та народним депутатом Лілією Григорович відвідали як українські, так і російськомовні школи на Донеччині й побачили, що влада байдужа й до перших, і до других.

Миколу Азарова, схоже, у цьому Кабміні ніхто не слухає. Заборонив він свого часу купувати дорогі автомобілі — у Дніпропетровську наказ Прем’єра негайно порушили. Наказав закрити створені при держпідприємствах організації для надання платних послуг — знову зігнорували. Миколі Яновичу вкотре довелося привселюдно обурюватися. Тим паче що напередодні здирством у системі МВС («За якийсь папірець люди платять половину своєї зар­плати?!») виявив невдоволення Президент Віктор Янукович. Тож на наступну середу перед Прем’єром мають постати чиновники, які не виконали постанову уряду. Чи щезнуть унаслідок таких дій нав’язані бюрократами «послуги» — питання ще цікавіше.

У центрі відеоскандалу знову опинилися правоохоронці. Цього разу погорів на гарячому співробітник харківської ДАІ, який, вийнявши з багажника іномарки бейсбольну битку, наказав автомобілісту вийти з салону автівки. Тон, обраний службовцем для розмови, був настільки далекий від еталону пристойності, що зняте потайки відео місцями нагадує сюжет iз типової кримінальної «розборки».

Херсон огорнув густий дим, а прямо з неба на городян сиплеться «чорний сніг» із попелу. Таке трапляється, коли у дніпровських плавнях спалахують багатокілометрові пожежі. Як розповіли «УМ» у прес–службі облуправління МНС, очерет горить на березі, протилежному східній частині Херсона. З боку міста видно яскравий вогонь, який поступово наближається уздовж лінії берега в бік Цюрупинського мосту через Дніпро.

За чотири–п’ять днів єдиний у наших Військово–Морських силах великий десантний корабль «Костянтин Ольшанський», подолавши 1300 морських миль, має перетнути два моря і пришвартуватися чи стати на безпечному рейді поблизу узбережжя Лівії (а може, й по сусідству — залежно від того, як складеться ситуація). Місію корабля визначено відповідним указом Президента: евакуювати всіх наших співвітчизників і, вірогідно, заодно громадян інших країн, які вирішили більше не ризикувати власним життям на чужій війні. Щоправда, охочих виїхати з буремної Джамахірії вітчизняне МЗС допоки нарахувало тільки два десятки. Але, по–перше, війна, чи то пак операція міжнародної коаліції «Одіссея. Світанок», тільки набирає обертів. А по–друге, багато хто з українців просто не може повідомити про своє бажання втекти з Лівії — через бомбардування чимало наших співвітчизників у віддалених містах країни опинилися без засобів зв’язку.

Недоторканність — дуже непоганий винахід демократії по–українськи. Ще не стерся з пам’яті епізод, коли українська Феміда виправдала колишнього мера Димитрова Юрія Анісімова, який, будучи за кермом напідпитку, збив на смерть жінку і не сів за грати, як черговою «жертвою» недоторканності став голова Торезького суду, що на Донеччині, Олександр Пушнов.

У столичної пенсіонерки Наталії Василівни Прощук — «ціновий стрес»: її традиційний домашній борщ відтепер став занадто дорогою розкішшю. «Уявляєте, звичайна капустина «потягла» аж на 31 гривню! — обурюється жінка. — На базарі у господинь «хазяйську» курку за стільки ж можна купити. Так то ж курка — її виростити ще треба. А це звичайна капустина. Усе страшно дороге! А як ще подумаєш, що буряк, морква, цибуля — все як не китайське, то єгипетське, уже й ніякого борщу не хочеться!»