Свій ювілейний, десятий, з’їзд політична партія «Наша Україна» проведе сьогодні просто під стінами Верховної Ради. У такий спосіб «нашоукраїнці» вирішили відзначити зовсім не святкову дату — річницю ратифікації в парламенті «Харківських угод». Адже після здачі владою «регіоналів» Севастополя українці так і не нагрілися обіцяним дешевим газом. Навпаки, нам натякають на нове й нове подорожчання блакитного палива. Про те, як відбуватиметься цей незвичайний з’їзд та як змусити владу розірвати невигідні для України угоди, розповів голова політради «Нашої України» Валентин Наливайченко.

Коли влада укладає невигідні для країни угоди, суспільство не повинно мовчати. Треба вимагати від керівництва держави їх скасування, насамперед, «Харківських угод». Таку думку в ефірі «5–го каналу» висловив Президент України (2005—2010) Віктор Ющенко. «Це благородна справа — провести денонсацію газової угоди (2009 року) і провести денонсацію «Харківських угод», бо вони не відповідають національним інтересам», — наголошує Ющенко.

Минулої ночі, а саме о 01.23, Україна схилила голову в жалобі за жертвами атомної катастрофи. Вшановували «і мертвих, і живих, і ненароджених», адже попіл найбільшої у світі атомної катастрофи і досі стукає в груди України, і жоден учений на землі не знає з певністю, якою бідою може надалі озватися злощасна ЧАЕС.

«Я навіть не знаю, про який закон ви говорите», — у прес–службі одразу двох обласних адміністрацій, східної та західної, аж до вчора нічогісінько не чули про четвергову ухвалу Верховної Ради щодо вивішування прапора Перемоги. Це в парламенті та інтернет–просторі точаться словесні баталії з приводу «прикрашання» України червоними прапорами. Глибинка ж живе іншими турботами.

Рівно рік тому, 27 квітня, прийшовши до Верховної Ради з наміром блокувати трибуну, опозиційні депутати побачили, що їх уже випередили — колеги з провладних фракцій. Коли о 10.00 спікер Володимир Литвин, усупереч сподіванням деяких нардепів, таки ввійшов до зали та сів на своє місце, у нього полетіли яйця. Фотографії, як охорона затуляє парасольками керівника українського парламенту від гоголя–моголя, обійшли всі світові агенції новин. А далі була бійка: жорстока, безжальна і підступна.

Обставини цієї справи, яку за нинішньої влади не розслідують, мабуть, ніколи, сьогодні надійно прикривають суть документів, які вдалося силовими методами протиснути новообраному Президенту держави. Втім, навіть якщо відкинути порівняння «харківської угоди» з Переяславською радою та надати слово експертам, висновок залишається приблизно таким же: Росія підписала доволі вигідний для себе документ, а ми — небезпечно програшний.

Невдача українських хокеїстів на чемпіонаті світу в першому дивізіоні, що завершився в Києві минулої суботи, виглядає напрочуд прикрою — дуже вже багато факторів склалося не на нашу користь. Але, якщо говорити відверто, то збірна України посіла те місце (третє), на яке й заслуговувала. Казахстан має у складі кращих майстрів, ніж ми, а британські «леви» перевершили господарів в організованості, дисциплінованості та стабільності.

На відстані 25 років ми про Чорнобиль знаємо неначе багато, але конкретного — мало. Почерпнути інформацію пропонуємо з телеефіру. Найцікавіші про катастрофу та її наслідки, за вибіркою «УМ», такі проекти.

«Гра починається з нічийного рахунку, а швидкі шайби можуть знітити будь–якого суперника», — так позавчора відповів наставник польської збірної Віктор Пиш на питання журналістів, чи зможе його команда дати бій Казахстану та Великій Британії. Схожий розвиток подій у середу ввечері призвів до відчутної поразки «Кадри» збірній України. «Червоно–білі», які є звичними спаринг–партнерами для нас, у київському Палаці спорту цього разу зовсім не виглядали тим непоступливим суперником, чия гра в останні роки відчутно прогресує. 4:1 — переконлива перемога господарів, яку привітали понад шість із половиною тисяч уболівальників на трибунах.

Ледь не в кожному чемпіонаті Старого світу поміж великої кількості регулярних матчів легко виокремити принаймні два поєдинки, які стоять окремо від решти «буденних» суперечок. Але є протистояння, для якого визначення «дербі» звучить невиразно, якось по–дитячому. «Ель класико» — саме таким величним і всеохопним словом уже понад століття характеризують рандеву «Реалу» та «Барселони». Боротьба між футбольними грандами, які представляють два найбільші міста Іспанії, виходить далеко за межі стадіонів. Протистояння «вершкових» і «синьо–гранатових» набуває особливо гострого присмаку завдяки політичній приправі. Каталонія, яку представляє «Барса», — це автономія, що прагне повної незалежності від Мадрида.