Український Прем’єр Микола Азаров невпинно продовжує гнути свою лінію. Незважаючи на жорсткий пресинг безжальної опозиції, від дій котрої навертаються сльози, Янович і далі активно мандрує регіонами держави — і несе разом із собою радість та надію місцевим мешканцям. «Минулого тижня я відвідав Черкащину та Луганщину», — зізнався він колегам–підлеглим на вчорашньому засіданні уряду. У першому варіанті Прем’єр відкрив об’їзну дорогу біля Умані, а у другому — хірургічний корпус Інституту раку та заодно, аби двічі не їздити, й фільтрувальну станцію.

Як і в багатьох інших українських містах, на телеканалах і радіостанціях, учора о 10–й годині ранку львів’яни спільно з керівництвом міста та області хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв ІІ Світової війни. День 70–річчя нападу Німеччини на Радянський Союз також є чорною річницею початку масових розстрілів українців катами з НКВС. Тож учора, в День пам’яті і скорботи, біля пам’ятника жертвам комуністичних злочинів на площі Шашкевича зібралися приблизно півтисячі львів’ян, представників громадських та релігійних організацій, політичних партій та ветеранів. Дехто з них прийшов із чорними прапорами — закликаючи таким чином відмовитися від агресії та загострення боротьби ідеологій.

Перші рештки гомо сапієнс у печерах Кримських гір кандидат історичних наук, співробітник Інституту археології НАН України Олександр Яневич знайшов ще в 1991 році. Але найчисленнішими були знахідки з розкопок 2001–го. Копав спершу сам–один, без жодного державного фінансування. За кілька років, коли унікальність знахідок у печерах Буран–Каї стала очевиднішою, до роботи долучилися вчені з різних країн Європи. Всесвітнього розголосу безцінним знахідкам пана Яневича надала публікація, підготовлена групою з восьми вчених, у науковому часописі PlosOne від 17 червня, стислий виклад якої передала Бі–Бі–Сі. Як і за радянських часів («А потом про этот случай раструбят по Би–Би–Си»), спрацював ефект від повідомлення цієї престижної британської телерадіокорпорації — Олександром Яновичем зацікавилася українська та зарубіжна преса, на кілька днів він став найвідомішим ученим країни.

Що ж саме було віднайдено в кримських печерах і чому цінність цієї археологічної знахідки настільки велика — член Академії наук України Олександр Яневич розповів «Україні молодій».

Попри непевну долю окремих фестивалів («Артполе», «Мазепа–фест», «Свірж»), цей рух в Україні все ж триває. Здавалось би, що перед Євро–2012 у нашій державі мають скластися якомога сприятливіші умови для літніх забав, адже це одна з найістотніших складових туризму. Проте влада не надто переймається цим питанням. Тому на фестивальній мапі України «білими плямами» залишаються східні землі, попри спроби «Артполя» чи виїзної «Країни мрій» прижитися там. Зважаючи на актуальність питання, «УМ» склала перелік найгучніших фестивальних подій літа.

У подорожах дехто любить приділяти увагу туристичним атракціям, дехто влаштовує собі шопінг–тури, а я обов’язково дізнаюся, що ж цікавого у цій країні їдять. Гурманам і любителям смачно попоїсти і випити варто звернути увагу на Бельгію, невеличку європейську країну — лише 30 тис. кв. км. — на березі Північного моря. Якщо мандри заведуть вас туди, обов’язково скуштуйте місцевого пива, шоколаду, вафлі й картоплю фрі — саме вони вважаються найбільш визначними місцевими спеціалітетами.

Якщо у вас удома зібралися любителі пива, то закуски до цього напою можна запозичити у німців. Найкращими і найпростішими є обацта і бреце.

Проект «Чужий серед чужих (Еміграція та екстремізм у сьогоднішньому світі)», анонсований Театром імені Лесі Українки, вабив своєю незвичністю і... насторожував водночас. Оскільки тема еміграції в мистецтві не належить до категорії вдячних, кон’юнктура сучасного театру обертається навколо зовсім інших сюжетів і форматів. Але навіть якщо зважити на те, що і серйозними темами мусить хтось займатися, цей проект мав усі шанси перетворитися на соціальний памфлет, промовистий виступ iз трибуни, нашпигований цифрами–фактами–прогнозами... Після перегляду останньої вистави «Чужого серед чужих» стало зрозуміло, що ці прогнози та побоювання благополучно не справдилися. Автори шести сценічних робіт, представлених у Російській драмі, довели, що для режисерів, які у своїй роботі далекі від «позиції страуса», однією з найбільш запитуваних тем сьогодні має бути еміграція.

Кожного червня у швейцарському місті Базель розгортається подія, на яку стікаються потоки галеристів, колекціонерів, поціновувачів і просто ґав, — це ярмарок сучасного мистецтва «Арт–Базель». 42–й за рахунком цьогоріч «Арт–Базель» (15–19 червня) зібрав 300 галерей із 35 країн світу, які презентували близько 2 500 творів мистецтва.

Для хронічного читача нова книжка Яна Валетова «Путь Проклятого» (К.: Альтерпрес, 374 с. ) — як порція алкоголю, якої завжди мало. Її головна вада зосереджена у трьох словах на останній сторінці: «Кінець другої книги». Завершення роману–трилогії доведеться чекати принаймні до зими.