Якби мене запитали, якi подiї в моєму життi найбiльше запам’яталися, я б назвав двi. Перша. Менi йшов шостий рiк. Улiтку ранесенько я прокинувся вiд страшного гуркоту. Сидячи на лежанцi, переляканими очима спостерiгав за метушнею в хатi. Батьки сновигали, скидаючи речi в якийсь лантух. Хатнi дверi вiд гуркоту й струсiв раз по раз вiдчинялися, i батько пiдпирав їх якимись полiнами. Пам’ятаю його слова: «це вiйна». Друга пам’ятна подiя, учасником якої менi довелося бути, вiдбулася в серпнi–вереснi 1956 року. Ось про неї я й хочу розповісти.

Минулої неділі одразу в двох країнах Латинської Америки відбулися президентські вибори. Новим президентом Гватемали вперше після закінчення громадянської війни 1960—1996 років став відставний генерал Отто Перес Моліна. 60–річний представник Патріотичної партії набрав у другому турі 55% голосів, а його суперник, 41–річний бізнесмен і правник Мануель Балдісон із партії «Відновлення демократичної свободи» — 44%. Обидва кандидати репрезентують правий табір і обидва під час виборчої кампанії обіцяли подолати в країні бідність та насильство.

У Мінську при показових заходах безпеки проходить суд над Олесем Беляцьким — творцем і керівником правозахисного центру «Весна» та віце–головою Міжнародної федерації за права людини FIDH (Париж).

11 угорських туристів загинули та 27 отримали поранення внаслідок ДТП поблизу єгипетського курорту Хургада. Поранених, серед яких четверо дітей, доставлено до найближчих шпиталів.

Маркіяну Шашкевичу було лише 23 роки, коли він організував з однокурсників у львівській греко–католицькій семінарії гурток «Руська трійця». На той час у Галичині «офіційними мовами» були німецька і польська. Українська церква промовляла до пастви польською й латиною. У львівській семінарії були дві «партії» — пропольська і промосковська. І ось молодий Шашкевич, якого вже раз виключали з семінарії за «вільнодумство», виступає з промовою перед керівництвом закладу, людьми вченими, які сміялися з народної мови і «вважали за поганий тон признаватися, що знають її». Яків Головацький писав, що після тієї Шашкевичевої промови, названої «Слово к питомцям», руський дух «возріс о сто процент». А Микола Устиянович зазначав, що Русь Галицька відтоді враз зацікавилася своїм народом і захопилася своїми думами. Причому перехід до зміни ідеалів був такий швидкий, що майбутні покоління могли б і не знати, що Львів не завжди був українським «П’ємонтом»...

Сьогодні в Українському домі розпочинаються Дні буддійської культури. Проект, що триватиме до 27 листопада, розрахований як на посвячених, так і на тих, хто з цією сторінкою в історії розвитку людства познайомиться вперше.

Харківські театри місцевою владою, схоже, сприймаються як класична валіза без ручки: і позбутися шкода, і нести важко. Принаймні голова облдержадміністрації Михайло Добкін уже повідомив недавно про свою готовність провести широку дискусію у колі фахівців, які б поділилися своїми думками з приводу майбутнього цих закладів культури. Що саме чиновників найбільше турбує, він теж натякнув, хоча й доволі обережно, побоюючись, вочевидь, надто різкої критики з боку діячів мистецтва. За його словами, було б добре поговорити про кількість харківських театрів, їхній штатний розклад і затребуваність глядачами пропонованих ними репертуарів.

Двотомна антологія «Розіп’ята муза», укладена Юрієм Винничуком («Піраміда», 2011. — 624 + 658 с.), — це чергова братська могила, в якій, цілком за класиком, «триста, як скло, товариства лягло», тобто зібрано близько трьох сотень українських поетів, які загинули насильницькою смертю у період від 1905–го по 1959–й рік — від рук, відповідно, денікінців, більшовиків, німецьких загарбників, а також сталінського режиму. Крім цього, до мартирологу включено тих авторів, що полягли на фронтах Першої та Другої світової, померли на засланні та у концтаборі.

Новою «міс світу» стала представниця Венесуели — 22–річна Івіан Саркос. Такий результат фіналу конкурсу, що відбувся позавчора ввечері в Лондоні. «Міс світу» обирали вже 61–й раз, і знову титул здобула венесуелка.