Від сьогодні всі охочі можуть подавати заявки на реєстрацію нових доменних імен першого рівня. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, з цією метою тепер можна використати практично будь–яке слово — від торгової марки чи назви організації до географічних назв. Відтак досить обмежений список звичних нам досі закінчень інтернет–адрес, як то .com, .org, .info чи .ua, може поповнитися безліччю інших — наприклад, .pepsi, .london чи .boyarka.

Новина про пожвавлення іранської ядерної програми викликала неабиякий резонанс у міжнародній політиці та інформаційному просторі. І поки політики видають обурені заяви та дискутують на тему нових санкцій для Ірану, практики діють. Учора в столиці країни було здійснено зухвалий теракт: заміноване авто вибухнуло поблизу Тегеранського технічного університету. Загинув професор цього навчального закладу, спеціаліст із ядерної фізики Мустафа Ахмаді Рошан, ще двоє людей отримали поранення. Як повідомляє іранська інформагенція Мехр, мотоцикліст, проїжджаючи повз припаркований автомобіль ученого, закинув усередину вибуховий пристрій.

Колишній нападник англійського футбольного клубу «Манчестер Юнайтед», француз Ерік Кантона, подався в політику. Після завершення спортивної кар’єри 1997 року він уже спробував свої сили в кіно, але цього йому видалося мало: тепер футболіст вирішив поборотися за посаду президента Франції. Для реєстрації кандидатом на президентських виборах, які відбудуться навесні, Кантоні треба зібрати підписи 500 глав самоврядних органів Франції. Екс–футболіст уже звернувся з відповідним листом–проханням до мерів міст та сіл, повідомляє французька газета «Ліберасьйон».

Колишньому директору Центру інформаційних проектів МВС Польщі Анджею М. висунуто звинувачення в отриманні найбільшого в історії польської судової системи хабаря. Як повідомляє польська «Щоденна правова газета», за гарантовану перемогу конкретних фірм у фіктивних тендерах цей чоловік узяв «на лапу» п’ять мільйонів злотих — це близько 1 мільйона євро. За інформацією заступника голови Варшавської прокуратури Вальдемара Тила, обвинувачення також висунуто сестрі хабарника, яка мешкає в Німеччині й допомагала йому переводити туди гроші, та ще двом членам родини. Заарештовано й представників компаній, які давали хабарі за перемогу в «липових» конкурсах.

Єдиний офіційний інтернет–портал органів виконавчої влади після кардинально оновлення зазнав відчутних змін. Та сказати, що на краще, складно. Користувачі інтернету скаржаться, що сайт увесь час працює з перебоями або не відкривається взагалі, а на екрані висвітлюється сумне речення: Not found («Не знайдено»). До того ж неможливо не тільки зайти на окремі розділи сайту, а й вийти на голов­ну сторінку.

Проти Президен­та Яну­ко­­вича подали позов за скасування Дня Свободи. З відповідною заявою до Вищого адміністратив­ного суду звернулася ке­рівник рівненської облас­ної організації Україн­ської народної партії Світ­ла­на Ніколина. Вона ви­магає визнати незаконним указ Президента, яким скасовується святку­вання 22 листопада Дня Сво­боди.

Незабаром виповниться два роки, як до нової влади почали звертатися із закликами зупинити того чи іншого можновладця, який надміру активним намаганням вислужитися всіляко паплюжить українську історію, нехтує національними інтересами, зневажає героїв своєї Батьківщини... Мітингів та різноманітних акцій протесту — не злічити. Але виникає кілька запитань. Чи не звертаються протестувальники власне до призвідника сплеску українофобії? Чи не стають їхні звернення гласом волаючого у пустелі? Хто страшніший — міністр, який, попри народний опір, заходився винищити в Україні все українське, чи ті непомітні, невідомі посадовці, котрі роблять свою ницу справу тишком–нишком?

Газета «Радянська Україна» 15 січня 1972 року повідомила: «Органами Комітету державної безпеки при Раді Міністрів УРСР за проведення підривної антирадянської діяльності заарештовано туриста з Бельгії Ярослава Добоша. Ведеться слідство».

Тим часом уже 12 січня Україною прокотилася чергова хвиля арештів молодої української інтеліґенції. КДБ здійснював масштабну операцію «БЛОК», спрямовану проти українського національного руху.

Безпосереднім приводом для арештів стало затримання на станції Чоп 4 січня громадянина Бельгії, члена «Спілки української молоді» Ярослава Добоша: він намагався вивезти за кордон «один антирадянський документ» (як згодом з’ясувалося, це була фотоплівка «Словника рим української мови», якого на допомогу поетам склав Святослав Караванський, тоді політв’язень).

Про «дітей війни» згадують переважно напередодні виборів та в судових ухвалах стосовно передбачених їм законом доплат до пенсії. У зв’язку з цим дехто навіть заздрить цим людям: мовляв, «повезло» ж їм — і пороху не нюхали, а, бач, «притулилися» до війни лише завдяки тому, що «вчасно» народилися. От тільки повторити їхній «небойовий» шлях чомусь ніхто не бажав би... Своїх справжніх батьків побачити і запам’ятати судилося не всім «дітям війни». З відстані літ найрідніші люди бачаться Олександру Івановичу Сакалу в такому ж «тумані», як і бомбардування фашистами Полтави, поблизу якої він народився 7 травня 1941 року.