У Черкасах у рамках програми «Турбота» на лінію вийшов мікроавтобус, яким відтепер можуть користуватися інваліди–візочники. «Бусик» придбала міська рада за 160 тисяч гривень.

Прокуратура міста порушила кримінальну справу проти підприємливої акушерки: її незаконна діяльність призвела до смерті новонародженої дитини. Жінка, яка раніше працювала акушеркою в одному з пологових будинків Черкас, зареєструвалася підприємцем й організувала курси, на яких готувала породіль до пологів.

Майже півсотні варіантів забудови, у журі — архітектори зі світовими іменами, проект–переможець — на диво, не «київської прописки» (настільки ретельно в ньому досліджено 37 столичних островів). Так вирішувалася доля і «розвиток» дніпровських островів. «Дніпровська перлина» — конкурс від Головного управління містобудування та архітектури, який стартував ще у вересні. Організатори мали на меті «виявити кращі ідеї та авторів концепції збереження та розвитку київських островів, подбати про цінні природні та історико–культурні комплекси та об’єкти». «Блакитна лінія» — це ідея–переможець авторства команди Wolf House Productions + Gabriel Pascаriu (Бухарест), яку вподобали архітектори з України, Німеччини, Швейцарії та Нідерландів.

До Києва у хореографа із Санкт–Петербурга Бориса Ейфмана — особливі сентименти. Адже саме з цього міста, власне, розпочалася історія колективу, який уже за кілька тижнів після свого народження у 1977 році поїхав на гастролі до столиці України. Щоправда, спогади про той візит у Бориса Яковича залишилися суперечливі. Тоді пітерці привозили балет «Бумеранг» на музику «Пінк Флойд». Звісно, цей спектакль партійні бонзи пропустити не могли й новоствореному театру наказали забиратися додому. І тоді артистка Алла Осипенко у розпачі заявила, що або артисти виходять на сцену, або вона покінчить життя самогубством... Шантаж подіяв. І з виступу в Палаці «Україна» почалася всесвітня слава Театру Бориса Ейфмана.

Там, де Дністер кривим ножем розрізає земну плоть, відмежовуючи село Хмелева від навислої над ним гори, якось зустрілися дві сили: українська «ДахаБраха» й білоруська Port Mone. І було в них усього кілька днів на те, щоб створити музику, яка би уповільнювала плин ріки, звеселяла пташок в небі й викликали весняні соки із землі. Утворену музичну енергію витримали вони рік у своїх душах, а потім наповнили нею чарівні пластини, назвавши їх ім’ям «Хмелева Project». Тепер, у час, коли холодна зима і темні сили скували Україну, їздять музиканти містами і діляться своєю енергією з усіма, хто прагне весни, змін і позитивних емоцій.

Переможець номінації «Гранд–Коронація» Володимир Лис видав новий роман «Іван і Чорна Пантера». Книжка відразу викликала зацікавлення оригінальною історією, за якою доля всесвітньо відомої супермоделі Таумі Ремпбел, вона ж Чорна Пантера, перетнеться з життям звичайного українця Йвана, він же — місцевий «дурник» села Кукурічки. Перша реакція на анотацію видання — певно, треба чекати на щось гумористичне. Але під «обгорткою» невимушеності приховується змiстовна «начинка», багатолінійний, заплутаний сюжет, а несподівані повороти великої кількості подій нагадують пригодницький роман.

Авторитет №1 у світовому книготорговельному бізнесі — журнал The Bookseller — опублікував рейтинґ письменників, чиї твори найбільше купують у Європі: 1. Стіґ Ларссон (Швеція); 2. Стефені Маєр (США); 3. Ден Браун (США); 4. Паоло Джордано (Італія); 5. Карлос Руїс Сафон (Іспанія). З них нам поки що маловідомий лише італієць (перекладений тільки в Росії). Усі книжки шведа та обох американців уже видані українською стараннями харківських видавництв «Фоліо», «Клуб сімейного дозвілля» та столичного «КМ Publishing». Останнє також нещодавно випустило третій український переклад Сафона — «Володар Туману». Отже, живемо за європейським читацьким часом.

Об’їхати світ на мотоциклі, обравши для старту весняну і дуже екстремальну в цю пору року Камчатку, — під силу далеко не кожному. Але саме звідси у травні стартує міжнародний проект каналу «Дискавері», центровими фігурами у якому стануть українець Олексій Коровін та хорват Ніко Маркович. Два байкери, що мають репутацію мандрівників–одинаків, цього разу долатимуть непрості маршрути у чималій компанії телевізійників. І оскільки для подорожі були свідомо обрані не найкомфортніші країни та дороги, результатом майбутніх мандрів вочевидь стане гостро­сюжетне пригодницьке кіно про 10–місячну боротьбу двох сміливців із власними слабкостями. Разом вони пройдуть 70 тисяч кілометрів через Азію, Європу та Африку.

«А що там під накидкою? Є щось тепле?» — кутаючись у товсту шубу, запитала — трохи французькою, трохи жестами — немолода туристка у дівчини в масці, одягненої у класичний середньовічний костюм. Та, не вагаючись, відкинула тонку тканину, демонструючи довгу рукавичку на оголеній, як і належить, руці до самих плечей. «Ого!» — не стрималися від здивування професійні фотографи і просто туристи з фотоапаратами, які супроводжували кожну більш–менш цікаву маску площею Святого Марка. На холодному колючому вітрі, який дув із лагуни, такий одяг виглядав справжнім героїзмом.