«Моретта» на холодних вітрах

«А що там під накидкою? Є щось тепле?» — кутаючись у товсту шубу, запитала — трохи французькою, трохи жестами — немолода туристка у дівчини в масці, одягненої у класичний середньовічний костюм. Та, не вагаючись, відкинула тонку тканину, демонструючи довгу рукавичку на оголеній, як і належить, руці до самих плечей. «Ого!» — не стрималися від здивування професійні фотографи і просто туристи з фотоапаратами, які супроводжували кожну більш–менш цікаву маску площею Святого Марка. На холодному колючому вітрі, який дув із лагуни, такий одяг виглядав справжнім героїзмом.

...Такого «холодного» карнавалу, як у нинішньому році, тут не пам’ятають уже давно. «За десять років, що я працюю у Венеції, такі холоди бачу вперше», — підтвердила висновки синоптиків ужгородчанка Надія. Причому ще за два дні до церемонії відкриття над містом–островом світило яскраве сонце, а місцеві мешканці їли морозиво, сидячи на мармурових п’єдесталах пам’ятників. Та напередодні події з лагуни раптом повіяв крижаний вітер такої сили, що буквально заважав ходити. А недільний день 12 лютого, коли з башти Святого Марка традиційно спускається «ангел», сповіщаючи про офіційне відкриття свята, відзначився... густим снігом — рідкісним явищем для цього північноіталійського міста. Сніжинки кружляли у повітрі до обіду, і чорні лаковані гондоли, катери–таксі й бруківка на площі Святого Марка, яка одразу ж стала слизькою, палацо на берегах каналів — усе місто одразу ж набрало дивного «північного» забарвлення.

Влада міста ще напередодні нібито навіть подумувала про скасування карнавалу, але потім резонно вирішила, що залишати ні з чим людей, які намагалися не просто приїхати до Венеції саме в ці дні, а й замов­ляли шикарні й дорогі костюми, буде злочином. І тому «ангел», точніше модель, двадцятиоднорічна Джулія Селеро (у теплому костюмі, що впадало у вічі), таки спустився тросом iз висоти 99 метрів. «Найстрашніше було висіти там, на висоті й на вітрі, поки трос не почали опускати», — потім щиро зізналася вона журналістам.

Маски заповнили вузькі старовинні вулиці Венеції ще раніше. Серед них — і справжні витвори мистецтва, костюми та головні убори форм та відтінків, яких побачити деінде просто неможливо. І типові карнавальні костюми, і просто маски китайського виробництва, які одягали туристи, аби почуватися своїми на цьому святі життя.

Класичні венеціанські маски, проте, залишаються незмінними впродовж століть і навіть мають свої імена. Ось винайдена у XVII столітті «Моретта»: жінки носили маску, затискаючи зубами ґудзик на її тильному боці. Напевно, для того щоб дами мовчали хоча б під час карнавалу, жартують італійці. Маску «Бауту» могли одягати як чоловіки, так і жінки. Ціна виготовленої вручну скромної карнавальної маски, що продається у Дорсодуро та інших «автентичних» крамничках місцевих майстрів, стартує з майже сотні євро. Плюс відповідний костюм — на випадок, якщо ви хочете привернути увагу фотографів. Мінімальний же набір iз китайського маспошиву стартує буквально з двох–трьох євро. Компромісний варіант — купити нерозмальовану, повністю білу дешеву китайську — і розфарбувати її відповідно до власної фантазії і своїх задатків.

...Упродовж дванадцяти днів у фонтані на площі Святого Марка плюскалася не банальна вода, а... вино. Справжнє «Каберне», вирощене у провінції Тревізо. А фінальним акордом став розкiшний феєрверк, на який мерія традиційно не шкодує коштів. Адже величний вогнепад — це нові туристи. А нові туристи — це більше коштів у міську казну.

ВАРТО ЗНАТИ

З благословення Папи...

Уперше про карнавал у Венеції згадується у 1094 році, проте подібним чином «відривалися на повну» ще під час Римської імперії — славлячи бога Сатурна. Тоді рабам дозволяли сидіти за хазяйським столом, і, щоб вони не відчували незручностей, всі одягали маски. Таким чином, упродовж 12 днів усі громадяни були рівні.

Найбільшого розквіту Венеціанський карнавал сягнув у XVIII столітті, тоді, коли, за іронією долі, Республіка котилася до загибелі. Саме у цей час карнавальні костюми стали зразками високої моди. Після приходу Наполеона (1797 рік) карнавал практично згас, а на початку XX століття його навіть офіційно заборонили. Зняли заборону тільки в 1979 році — завдяки ініціативі культового кінорежисера Федеріко Фелліні. І з дозволу Папи Римського. А в 1996 році карнавал навіть отримав власний гімн. Його автор — відомий кутюр’є П’єр Карден.