Форум Церкви

Учора в Українському домі на ІІ Всеукраїнський форум «За Помісну українську православну церкву» зібралися єпископи, духовенство і віруючі з різних парафій Київського патріархату, а також депутати і громадські діячі. Форум присвячено 15-й річниці утворення Київсь- кого патріархату і нещодавньому офіційному оприлюдненню iсторико-канонічної декларації «Київський патріархат — Помісна українська православна церква».

Трійця з нами

Трійця з нами

Спільнота братів і сестер у Христі з'явилася на Землі в день, коли з небес на Ісусових апостолів зійшли вогненні язики Духу і вони заговорили різними мовами, покликані йти до народів проповідувати вчення любові. Зішестя Святого Духа обіцяв апостолам Спаситель у день Свого вознесіння. Обіцянка сповнилася через десять днів, на 50-й день після Воскресіння. Тому свято ще зветься П'ятидесятницею.

Проща Биківні

Цього року минає 70 літ з часу заснування в 19-му та 20-му кварталах Дарницького лісництва «спеціальної території НКВД». У 1937—1941 роках тут систематично, немов годинниковий механізм, діяла фабрика приховування смерті. У великих ямах за високим парканом ночами працівники спецслужб радянської держави ховали від людського ока сліди злочину — тисячі трупів, вивезених з підземних катівень Києва. Дослідники кажуть, щільність захоронень тут — 2—3 тіла на кожен квадратний метр.

Повстанець із студентів

Повстанець із студентів

«А, це той студент, що не боїться протестувати», — відгукнувся про Сергія Пархоменка перший проректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олег Третяк. П'ятикурсник історичного факультету КНУ, справді, один із небагатьох, відкрито виступає за покращення іміджу столичного університету, тобто проти звільнення з роботи досвідчених старших професорів, утисків свободи слова і зловживань адміністрації ВНЗ, скажімо, щодо університетської землі. Дипломну роботу Сергій пише про іноземні формування в УПА. Його псевдо «Багряний» стоїть під цікавими публікаціями про український визвольний рух.

Тиждень у маслі

Тиждень у маслі

У ці сім днів уже не їдять м'яса. Тільки сир, масло, сметану, і все це з варениками. Найбільше вареникове свято — у неділю перед самим початком Великого посту. Це найголовніший день Масниці, яка, за традицією, триває цілий тиждень. Брати-росіяни їдять у цей час млинці. Рум'яну смаженину з борошна вони присмачують маслом, а також грибами та ікрою. Круглий млинець символізує сонце, саме йому північні сусіди присвячують свято прощання з зимою. Вареник же, згідно з дослідженнями етнологів, символізує місяць. Це небесне світило шанують хлібороби і матрiархальнi суспільства. Адже місяць (за стародавніми уявленнями і дослідженнями сучасних природознавців) пов'язаний з циклами родючості землі і жінки. Тут можна ще згадати про «небесну корову», яка, за міфами хліборобів, поїть землю молоком-дощем, і про рогатого бика, подібного до місяця. Міфи — то міфи, а реальність така: українці їдять вареники з сиром у сметані, а наші друзі — млинці.

Митрополит-міністр

Митрополит-міністр

Сто величезних коробок з архівом митрополита Іларіона (Івана Огієнка) зберігаються за кордоном — у канадському Вінніпезі. В архіві — рукописи, листування, документи про українську еміграцію. В останнє десятиліття свого життя митрополит звозив до Колегії св. Андрія у Вінніпезі архіви українських діячів, які помирали в діаспорі, цінні рукописи, стародруки. Таким чином безцінні пам'ятки української еміграції були врятовані й збереглися.

Щедрий вечір на здоров'я

Щедрий вечір на здоров'я

Старий Новий Рік — дивна словесна конструкція, яка багатьох українців причаровує навіть більше, ніж «просто Новий рік». Бо чудес в оту староноворічну ніч буває більше, ніж з 31-го на 1-ше. Українці стали двічі святкувати Новий рік після реформи календаря у 1918 році. 14 січня — це свято за старим стилем.

Українець світу

Українець світу

Рим, Париж, Берлін і Мюнхен, міста і містечка США надихали Святослава Гординського на вірші й картини. Він усюди проживав і творив. Громадянин світу, та й годі. Український громадянин. Його мозаїками і розписами оздоблені понад тридцять церков у різних куточках Землі, серед них — великі собори у Вінніпезі, Мельбурні, Мюнхені, Римі. Мистецтвознавці зазначають, що Гординський, знаючи добре візантійсько-київську українську традиції, поєднував її з новітніми конструктивними досягненнями і зумів майстерно подати ментальність українського народу у стилістиці свого часу. Гординський був графіком, мистецтвознавцем, журналістом, редактором, перекладачем поезій з англійської, французької, німецької, італійської, польської та інших мов, видав у Львові кілька власних поетичних збірок. На основі аналогій з українським фольклором довів українське походження «Слова о полку Ігоревім». Опублікував монографії про багатьох українських художників.

Комуністично-релігійний орган

Підписуючи Постанову №1674/2006п, Віктор Янукович, очевидно, з вдячністю згадував численні благодіяння комуністів, даровані його рідному православ'ю. Невідомо достеменно, чому Кабмін вирішив призначити виконуючим обов'язки голови Державного комітету України у справах національностей та релігій саме поборника марксизму Георгія Попова. Не зовсім логічним виглядає і повернення «дореволюційного» статусу комітетові, що має контролювати релігії в Україні. Адже серед аргументів на користь «занурення в помаранчеву Лету» такого державного органу були — систематична державна підтримка лише вибраних конфесій (скажімо, УПЦ МП) й упереджене ставлення до інших, маніпулювання свідомістю віруючих виборців напередодні президентських виборів-2004 (передусім оприлюднення фальшивих заяв), відсутність реакції на незаконну політичну агітацію московських батюшок. Пригадується, у лютому 2005-го Президент, заявляючи про намір ліквідувати Держкомрелігій, пообіцяв, що тепер «влада буде працювати відкрито з кожною релігією» і що не ставить за мету створювати спеціальні перешкоди для тiєї чи іншої віри або Церкви. У травні-серпні 2005 року Кабмін трансформував комітет у Державний департамент у справах релігій як урядовий орган державного управління у складі Міністерства юстиції України.

Пилип із постом

Ця духовна дорога до свята завдовжки така ж, як і передвеликодня — 40 днів, понад 6 тижнів. Аж до 7 січня. В церковному статуті він названий Чотиридесятницею або Пилипівкою, бо починається після дня пам'яті святого апостола Пилипа (28 листопада). За цей час, як навчають богослови, люди мають підготувати свою душу до сприйняття великої таїни — народження Бога-Слова. Інакше кажучи, мають свою душу зробити оселею для Бога. Щоб тихе малятко зійшло з небес не лише у вертеп, а й у саму душу кожного з вірних. За словами Симеона Солунського, він нагадує нам «піст Мойсея, який постив 40 днів і ночей, і отримав на кам'яних скрижалях написані слова Божі. А ми, постячи 40 днів, бачимо і приймаємо живе слово від Діви, що написане не на камені, але втілилось і народилось». 40 днів передріздвяного посту — це час, щоб ми приготували Спасителеві дарунок: позбавилися від якоїсь поганої звички, зробили добру справу, з кимось помирилися. А можливо, й написали теплого листа людині, з якою не спілкувалися вже 10 років...