Шановна редакціє «України молодої»! Пише вам постійний читач вашої газети, пенсіонер, дитина війни.

Уважно спостерігаю за подіями, що відбуваються в Україні... І відчуття грандіозної афери, яку збираються провернути депутати парламенту, мене не полишає.

В країні йде війна. Нікуди не втекти.
Вона у кожнім слові, кожній дії,

І ще я вважаю, що в країні, яка є нашим ворогом, все одно залишаються люди, які ще можуть змінити мову ненависті на мову адекватності.

Нині ми встановили імена майже 2 мільйонів убитих людей. Очевидно, ця цифра неповна. І далеко не повна. Але це тільки початок нашої роботи. Ми достеменно точно виявили майже 14000 сіл і містечок у 18 регіонах України, де був Великий Голод 1932-33 років.

Тиждень цей знову нам
нагадав
Значення слова забутого
«Гідність»,

Людство настільки ж благородне, наскільки й звіряче. Ворон ворону око не виклює. А двоногі вищі створіння здатні мучити собі подібних такими тортурами, які ніяким гієнам і не снилися.

Якщо чогось не показують у телевізорі, то такого буцімто і в нашій реальності не існує.

Диктатурою запахло угорі,
У слуг повідростали пазурі,

Ти знаєш — був День Доброти
На тижні, що кане за обрій.