Це тільки говорять — «світова шахова корона». Насправді цього року вона має вигляд великої... хутряної шапки. Учора харків’янка Ганна Ушеніна привезла її з далекого Ханти–Мансійська до рідного Харкова.

Два роки тому в Ханти–Мансійську чоловіча збірна українських гросмейстерів виграла Всесвітню шахову Олімпіаду, а минулої суботи це західносибірське місто стало щасливим для нашої Ганни Ушеніної. 27–річна харків’янка, перемігши у фіналі чемпіонату світу на тай–брейку болгарку Антoанету Стефанову, стала 14–ю за ліком володаркою світової шахової корони та першою українкою часів незалежності, якій вдалося підкорити таку вершину. (А першою чемпіонкою світу українського походження можна вважати уродженку Лубен Людмилу Руденко, яка утримувала цей титул у 1950—1953 рр.)

Тисячі палестинців у Рамаллі вітали голову Палестинської Автономії Махмуда Аббаса, коли позавчора він повернувся із Нью–Йорка після засідання Генеральної Асамблеї ООН, яка надала Палестині статус країни–спостерігача. «Дорога до визнання була довгою, але ми не відступалися. І перемогли. Визнання Палестини як держави змінює все, відкриває перед нами нову реальність. Але ми маємо бути свідомі того, що ця перемога вже спричинила війну, колонізацію та окупацію», — наголосив Аббас.

Минулий тиждень Україна завершила на мажорній ноті: з Амстердама надійшло повідомлення про перемогу в дитячому пісенному конкурсі «Євробачення» десятирічної Анастасії Петрик з Одещини. Пісня «Небо» у її виконанні не залишила шансів іншим одинадцятьом учасникам, полонивши журі та глядачів з усього континенту. Наша Настя отримала 138 балів, максимальні дванадцять їй виставили Вірменія, Бельгія, Нідерланди, Швеція, Білорусь, Молдова, Албанія... Друге місце посів колектив із Грузії Funkids (103 бали), третє — група Compass Band із Вірменії (98 балів).

Українські астрологи застерігають відкривати перше засідання нової Верховної Ради, як наразі заплановано, — 12 грудня ХІІ місяця 2012 року о 10–й годині. На цей «день народження» VII скликання зірки заклали певну програму розвитку і вдачі нового парламенту. Але, кажуть, 12.12.12 несе послання завершення, а не початку нового циклу.

Харків. Третє грудня 1763 року. За вікном уже поночі. Григорій Сковорода — викладач класу синтаксими й грецької мови місцевого колегіуму — після всіх своїх денних клопотів нарешті згадав, що в нього сьогодні день народження. Тоді він сів за стіл і почав писати лист. Спершу на папір лягли латинські вірші: «Колись у цю ніч привела мене мати на світ. / Цієї–бо ночі подав я і перші ознаки життя. / А другої ночі, о Христе, мій Боже, / В мені народився твій Дух Пресвятий, / Бо марно би мати моя народила мене, / Якби не родив мене Ти, о світло моє, о життя!» Сковорода відірвав погляд від рядків, глянув у темне вікно, трохи подумав і знову став писати — неспішно, красивим рівним почерком: «Повернувшись до свого музею й згадавши про свій день народження, про який нагадав мені один друг і власна пам’ять, я почав міркувати про те, як сповнене злигоднями життя смертних. І мені здався ­зовсім не безглуздим чийсь здогад, нібито щойно народжене дитя одразу ж починає плакати власне тому, що вже тоді ніби передчуває, на які лиха доведеться йому перегодом наразитися. Міркуючи про це на самоті, я вирішив, що не годиться мудрецеві ту ніч, коли він, народившись, почав плакати, відзначати келихами чи якимось іншим безглуздям. Навпаки, я й тепер мало не заплакав, думаючи про те, яке ж бо нещасне створіння — людина, котрій у цьому кіммерійському мороці мирської глупоти не зблиснула іскра Христового світла»...

Руслана Лижичко приєдналася до безстрокової акції протесту на підтримку батька і сина Павличенків. Але у Руслани не «крик протесту», а пісня під назвою «Ейфорія» і відзнятий кліп, які вона презентувала днями на прес–конференції.

Хутора Білоусівка, у якому 130 років тому, 1882 року, народився борець, нині не знайдете на карті Глобинського району Полтавщини. Згадка про нього — прізвище Білоус, яке носять безліч мешканців навколишніх сіл Кирияківки та Броварок. Вони ж бережуть пам’ять про неординарного земляка — Юхима Білоуса, переможця Міжнародного конкурсу краси чоловічого тіла та чемпіона світу з французької боротьби. За розповідями старожилів, Юхим змалку відзначався неймовірною фізичною силою з–поміж восьми своїх братів та сестер. До того ж мав воістину козацький характер «iз гонором і перцем».

Як повідомила «УМ» голова оргкомітету, проректор Всеукраїнського народного університету ім. Григорія Сковороди Галина Сагач, мета ювілейного форуму — не тільки вшанування пам’яті Григорія Сковороди, а й популяризація його творчої спадщини, високого прикладу особистого життя і громадської позиції. «Ідеться про органічне поєднання сковородівського вчення про щастя людини з глобальною вимогою сучасності — гармонійним розвитком суспільства, — зауважує Галина Михайлівна. — Форум матиме кілька аспектів — просвітницький, науковий, культурологічний, духовно–моральний і, сподіваємося, покладе початок іншого великого проекту — «Григорій Сковорода — 300». Адже через 10 років відзначатимемо 300–ліття інтелектуального, духовного ангела, яким є для України Григорій Сковорода. Хочемо, щоб у світлі його ідей і настанов формувалося молоде покоління незалежної України».

Днями, поспішаючи на сесію Кременчуцької міської ради, депутати мимоволі згадували власні шкільні роки. Адже з динаміків біля входу в мерію лунали шкільні пісні, які зазвичай крутять на Першовересень. Однак атмосфера зовсім не налаштовувала на ностальгійні сентименти. Близько двохсот учасників «озвученого» в такий спосіб пікетування цитаделі міської влади зібралися там під гаслом «Залиште нашу школу дітям». Батьки учнів і небайдужі кременчужани тримали в руках і набагато дошкульніші гасла.. Що ж розбурхало емоції?