«Попередня робота з підготовки вернісажу тривала три місяці, і ось результат — сьогодні приємно пройтися коридорами інституту, де зі стін на нас поглядає наша історія, — сказав начальник Військового інституту генерал–майор Віктор Балабін на урочистому зібранні, присвяченому 21–й річниці Української армії. — Коли звернулися з проханням розмістити тут, у нас, галерею портретів військових, і фонд, який очолює Петро Ющенко, охоче пішов нам назустріч, ми були щасливі. Адже кожен портрет — це жива українська історія».

Під зоряним куполом київського планетарію минулої п’ятниці Пінчук Арт Центр відкривав нових зірок сучасного мистецтва. Більшість художників–претендентів на Future Generation Art Prize — міжнародну премію, яка присуджується тільки вдруге, напівлежали на кріслах по центру залу, в той час як критики, галеристи, журналісти — місцеві і запрошені здалеку — поважно розташувалися в кріслах обабіч. Оскільки церемонія нагородження транслювалася в інтернеті, проводили її англійською, з перекладом через навушники. Директор виставок лондонської галереї White Cube Тім Марлоу називав прізвища художників і членів журі, а на купол планетарію виводили їхнi фотографії і роботи. У короткі списки цьогорічної премії вийшов 21 художник із 16 країн, від України з 4083 заявок з усього світу відібрали групу РЕП із проектом «Євроремонт», репівець Микита Кадан iз «сольним проектом» «Будиночок велетнів» ввійшов по праву переможця національної премії PinchukArtCentre. У культурному, соціальному і політичному контексті України «Євроремонт» — чудовий символ ментальної реакції на час, до того ж добре виконаний. Але українці не отримали ні головного призу, ні спеціальних призів журі, яких щедрі судді виділили аж п’ять. ОК, у кожного з членів журі така репутація, що запідозрити когось у необ’єктивності язик не повернеться. Судіть самі: Массіміліано Джіоні — заступник директора New Museum (США) директор 55–ї Венеційської бієннале 2013; Керол Інхуа Лу  — арт–критик і незалежний куратор (Китай), Ханс Ульріх Обріст —  директор Serpentine Gallery (Великобританія), Ненсі Спектор — заступник директора і головний куратор Solomon R. Guggenheim Foundation (США) Анальдо Фаріаса  — незалежний куратор і директор 29–ї бієнале в Сан–Паулу (Бразилія), Каролін Христов–Бакарджиєв — арт–директор «Документа 13» (Німеччина) та Екхард Шнайдер — генеральный директор PinchukArtCentre (Україна). Втім рішення журі щодо головного призу (100 тисяч гривень) 35–річній Лінетт Ядом–Боакьє, що представила серію живописних робіт, головними героями яких є чорношкірі люди, викликало купу запитань в українському арт–середовищі. Здавна українці самі над собою кпинять, мовляв, яке там у нас сучасне мистецтво — один суцільний живопис, це архаїчно і не відповідає вимогам часу. А що ж робота переможниці? Живопис, причому ніякий там не «магічний» чи «неперевершений», середній: художниця сама встановила собі рамки — малювати одну роботу за один день, що вийшло «на одному подиху», те й буде художнім результатом цього дня. Ніякої особливої концепції цей проект не містить.

Незважаючи на вже другу «декретну відпустку», Жизель Бюндхен залишається найбільш високооплачуваною моделлю у світі. Зрештою, материнство анітрохи не заважає їй працювати — завдяки гарним генам після першої вагітності Жизель повернулася в норму буквально за кілька тижнів, а вміння правильно розпланувати свій день допомагає приділяти достатньо уваги і кар’єрі, й сім’ї. Хоча тепер 32–річній топ–моделі буде трохи складніше, адже клопотів у неї побільшає — днями Бюндхен стала мамою вдруге.

Мільйони людей в усьому світі мріють виграти в лотерею, а щастить — одиницям. І принаймні один із таких щасливчиків свій шанс змарнував, так і не забравши виграш. Та ще й який! Один із найбільших в історії лотереї «Євромілліонз» — близько 80 мільйонів євро.

Бригаді, яка працювала на дні кар’єру, повідомили, що привезли аванс. Так швидко по кар’єрній драбині не піднімався ще ніхто.

Виявляється, ще два місяці тому п’ятирічну візу першого заступника Генпрокурора України Рената Кузьміна до США було анульовано без пояснення причин. А його самого нібито планували арештувати на території Сполучених Штатів під час можливого візиту. Про ці шпигунські пристрасті вчора повідомив сам Ренат Кузьмін, опублікувавши на сайті Генпрокуратури свій офіційний лист до Президента США Барака Обами, надісланий на адресу Білого дому у Вашингтоні ще тиждень тому — 3 грудня. У листі пан Кузьмін розповідає, що від арешту його врятував... Микола Мельниченко! Той самий екс–майор УДО, який нібито записував на диктофон розмови у кабінеті Кучми і який нещодавно повернувся зі США до України. Фігурант однієї зі справ щодо розголошення державної таємниці, Мельниченко в Києві встиг не лише звільнитися з–під варти під заставу, а й минулих вихідних одружитися на скандальній телеведучій Наталії Розинській. Відносно безтурботне життя в Україні вочевидь стало можливим для Миколи завдяки співпраці з Кузьміним, діяльність якого на посаді він не забуває регулярно нахвалювати.

Уже завтра країна спробує довідатися, що мав на увазі Президент Віктор Янукович, спочатку відправивши у відставку Прем’єр–міністра Миколу Азарова, а потім знову запропонуваши його кандидатуру на пост очільника виконавчої влади. Особливо, враховуючи, що між цими двома подіями не минуло й тижня. Як відомо, обрання нової Верховної Ради не означає автоматичної відставки уряду — свої повноваження Прем’єр складає тільки перед новим Президентом.

Уже завтра о десятій ранку депутати VII скликання зберуться на перше засідання. Учора ще чинний Голова ВР VI скликання Володимир Литвин підписав зміни до закону про регламент, які передбачають обов’язкове персональне голосування та заборону блокування президії, ухвалені минулого четверга. Закон пішов на підпис Президентові.

Влада та її «силовики» вигадали новий спосіб тиску на опозицію. Як повідомив народний депутат Олесь Доній, знову обраний до парламенту вже як безпартійний самовисуванець–мажоритарник, йому намагалися підкласти в багаж наркотики — вочевидь, щоб потім тримати на гачку кримінальної справи.

Учора, 10 грудня, в Стокгольмі й Осло за традицією відбулося урочисте вручення Нобелівських премій новообраним лауреатам. Ця міжнародна відзнака не має сьогодні рівних — ані за масштабом грошової нагороди, ані за моральним авторитетом у планетарному масштабі. Попри те, що нобелівський рух активно впливає на суспільні процеси вже понад 100 років, імена лауреатів, яких дала світу українська земля, широкому загалу майже не відомі. А між тим, на українській землі народилося семеро обранців премії Альфреда Нобеля. Це — вчені та майстри художнього слова, які народилися, навчалися, розпочинали торувати свою кар’єрну стежку або тривалий час продуктивно творили в Україні, але вінець своєї успішної діяльності — Нобелівську премію — отримали як громадяни інших держав. Хто ж вони, наші славетні земляки?