Екологія... похорону

Екологія... похорону

До ритуальних послуг Колєсніков прийшов, так би мовити, по висхідній. Випускник Алма-Атинського інженерно-будівельного інституту, деякий час відпрацювавши за фахом, він на певному етапі зайнявся виробництвом надмогильних пам'ятників. Аж тоді надумав опанувати усіма ритуальними послугами, як кажуть, у комплексі. Аналізуючи цю стезю з прискіпливістю і виваженістю професіонала-будівельника, мусив таки глибоко задуматися. Як-не-як, у понадмільйонному Дніпропетровську щодня помирають 40 — 60 чоловік. Отже, обсяг роботи для ритуальних служб великий. Тим паче, враховуючи, що з офіційних похоронних бюро ще донедавна ці послуги надавало, вважай, єдине, «Едельвейс», яке тепер має статус закритого акціонерного товариства. Навіть йому з такими обсягами не впоратися. Та заглибившись у тему, Колєсніков і взагалі очам своїм не повірив. Чи не інформація для роздумів: з отих 40 — 60 покійників на легальних, відкритих, офіційних цвинтарях вічний спокій знаходять двадцять. Та й це — у кращому випадку. А де ж решта? На цвинтарях, так би мовити, незаконних, які ще називають закритими. З усіх боків мегаполісу їх нині нараховується 43! А відкритих — лише сім. >>

Сім діб у камері з майбутнім Патріархом

13 січня — знаменна дата для поета-дисидента, радянського політв'язня, шкільного учителя іноземних мов Івана Коваленка. Цього дня 1919 року він народився (сьогодні йому виповнилося б 85). А через 53 роки, того ж таки 13 січня, його арештували. «Перевиховували» у таборі суворого режиму ВС-389/35 у Пермській області разом з Іваном Світличним, Валерієм Марченком, Семеном Глузманом, багатьма іншими дисидентами. Значна частина творів Івана Коваленка була втрачена у роки війни і перебування у радянському концтаборі. Збережений творчий доробок налічує близько 400 поетичних, публіцистичних творів і перекладів. Повне їх зібрання підготувала до друку його донька Марія Кириленко, яка люб'язно надала спогади Івана Коваленка про зустріч з отцем Василем Романюком. «Батько часто згадував про цю зустріч і вважав її знаменням Божим, — розповіла Марія Іванівна. — Він був упевнений, що та потужна духовна підтримка, яку йому судилося одержати на шляху до табору, допомогла йому пережити роки неволі.» >>

Пишайтеся, шляхтичі! Українські

Українські геральдичні дослідження, як відомо, на наших теренах століттями не здійснювалися, діячів нашої історії охоче привласнювали інші нації. Зокрема, першого кавомана Європи, героя оборони Відня Юрка Кульчицького з Кульчиць поблизу Самбора зарахували до сербів, а гетьмана Петра Сагайдачного з тих же Кульчиць — до поляків. Дослідники часто ототожнюють руську шляхту з польською. Та й самі шляхтичі інколи замовчували своє походження чи починали вважати себе поляками. >>

Малі діти — великий клопіт

Ранок 13 січня у 5-му пологовому будинку Харкова, що по вулиці Карла Маркса, 25, почався екстремально: о 4-й годині у підвальному приміщенні триповерхової споруди спалахнула пожежа. Саме у підвалі пологового будинку знаходилась термічна дезінфекційна шафа, у якій саме проводили санобробку кількох матраців. Ймовірно, внаслідок перегріву якийсь із них і зайнявся. І хоча великого полум'я не було, їдкий дим швидко поповз поверхами пологового будинку. Першим загоряння виявив черговий слюсар-сантехнік, який самотужки намагався загасити пожежу відром води. Проте це йому не вдалося («ліквідатора» евакуювали підоспілі пожежники). Тим часом густий їдкий дим вже почав підбиратися до другого поверху, де розташовано реанімаційне відділення лікарні. >>

Ну, постривай!

У понеділковому номері наближеної до урядових кіл США газети «Вашингтон Пост» з'явилася редакційна стаття під заголовком A Resolution for Ukraine, який можна перекласти як «Резолюція для України», так і «Рішучість для України». У статті міститься заклик до адміністрації президента Буша підтримати демократичні сили в Україні та протидіяти спробам узурпації влади Леонідом Кучмою. Власне, цю статтю, виклад якої наводимо на 2-й шпальтi, слід розглядати як начерки нової політики США щодо України. >>

Журналіст і куля

Позавчора ввечері на київського журналіста Олега Єльцова — редактора інтернет-видання «Україна кримінальна» — було знову скоєно напад. Минулого разу подібний інцидент трапився півроку тому. Тоді, 24 липня 2003-го, двоє невідомих підстерегли журналіста в під'їзді його власного будинку і побили металевою трубою. 12 січня 2004 року Єльцова так само чекали біля його помешкання, що на вулиці Гмирі. Цього разу «смерть» в особі невідомого караулила Олега не з косою чи металевою трубою — вона прихопила із собою пістолет з гумовими кулями. Але, на щастя для Єльцова і на жаль для смерті (себто нападника), вечір напередоні Маланки закінчився для журналіста лише тілесними ушкодженнями. >>

Права не заберуть

Українські автомобілісти нарешті можуть заспокоїтися — відтепер відiбрати посвідчення водія у них не зможе ніхто, навіть інспектор ДАІ. Міністерство внутрішніх справ скасувало положення інструкції, за яким «даішники» могли в разі порушення правил дорожнього руху водієм вилучати посвідчення. Про це «УМ» повідомила прес-служба Генеральної прокуратури України. Про скасування положення інструкції йдеться у відповіді на протест, який Генпрокуратура внесла у грудні минулого року до Міністерства внутрішніх справ щодо невідповідності чинному законодавству інструкції, яка регулює дії працівників ДАІ. Наказ уже передано до Міністерства юстиції на державну реєстрацію. >>

Маніфестаційна лихоманка в Ель-Куті

Учора в іракському місті Ель-Кут, де дислокуються українські миротворці, продовжувалися масові акції протесту. За оперативною інформацією прес-служби МО України, близько тисячі чоловік пікетували будинок адміністрації Ель-Кута з вимогою ліквідувати безробіття. Охороняють цю будівлю українські вояки, що неминуче вилилося у протистояння з немирно налаштованим місцевим населенням. Так, «Франс Пресс» стверджує, що приблизно сотня вчорашніх демонстрантів закидала будівлю та її охоронців гранатами. За повідомленням іракських ЗМІ, на які посилається «Українська правда», внаслідок учорашніх сутичок було поранено п'ятьох демонстрантів та двох перехожих-жінок. >>

Сліпий серед глухих

Найбільшим скандалом останніх місяців у США стали одкровення колишнього міністра фінансів США Пола О'Нілла, який видав книгу спогадів про свою роботу в уряді та заявив, виступаючи на телебаченні, що як член урядової команди ніколи не бачив будь-яких доказів існування в Іраку зброї масового знищення і що Джордж Буш почав планувати війну з Іраком відразу після сходження на президентську посаду, тобто задовго до терористичних замахів 11 вересня 2001 року. О'Нілл був близьким співробітником Буша, але його звільнили з посади міністра у грудні 2002 року. >>

Аграрний віце-прем'єр Іван Кириленко: Щоб не було скандалів, Україна має збирати 35 мільйонів тонн зерна

Аграрний віце-прем'єр Іван Кириленко — людина, з одного боку, надзвичайно комунікабельна, а з іншого, великий любитель цілком і повністю контролювати інформаційні потоки. Інтерв'ю не дуже люб'язній в оцінках його діяльності «Україні молодій» він мав намiр дати ще з січня 2000-го, щойно його, маловідомого в широких колах депутата, призначили міністром. Але то підготовка стратегічних державних програм, то недовершеність поточних справ, то інша державна зайнятість, то чiпкий грип не давали довгоочікуваній розмові відбутися. Напередодні ж цього Нового року щось змінилося, і кореспондентці «УМ» вдалося відносно легко потрапити не лише в приймальню, де деякі відвідувачі годинами очікують на високу аудієнцію, а й у по-діловому просторий кабінет Кириленка на п'ятому поверсі Кабінету Міністрів. Розмова видалася тривалою, цікавою і, як мені здалося, відвертою, хоча потім з'ясувалося, що далеко не все сказане було сказано «для преси» — Іван Григорович вивіряв кожне своє слово. >>

Аграрії підуть у ногу

«Кого привезли?» — «Донецького, пірзвище невідоме», — такі розмови лунали в понеділок у холі Мінагрополітики. Тим часом на сьомому поверсі міністерства щойно попрощалися зі старим і представили нового сільського міністра — депутата Віктора Слауту, члена фракції Аграрної партії, який, проте, працює не в профільному аграрному комітеті, а першим заступником Комітету з питань державного будівництва. Віктор Андрійович справді на 100 відсотків донецький. Народився у селі Закітне Краснолиманського району. Закінчивши Харківський сільгоспінститут, працював головним агрономом і бригадиром у колгоспі імені Жданова, головою у колгоспі «Росія» на рідній Краснолиманщині, потім був у районному міськкомі КПУ, райвиконкомі, звідки «піднявся» в область, де вже в 1992 році став заступником голови Донецької облдержадміністрації. >>

«І щуку кинули у річку»,

Підвищення Сергія Медведчука із посади голови податкової адміністрації Львівщини в крісло першого заступника ДПА України викликало шквал критики з боку опозиційних політиків. Єдиним «позитивним» коментарем, котрий учора поширили інформагенції, була заява голови Львівської обласної ради Михайла Сендака. У своєму коментарі він привітав кадрове рішення Президента України і додав, що Леонід Кучма нарешті прислухався до голосу народу i здорового глузду, прибравши молодшого Медведчука зі Львова (депутати облради ще 6 червня висловили йому недовіру). Зрозуміти іронію голови облради неважко: Сергій Володимирович свого часу добре насолив і незалежному галицькому бізнесу, і опозиційній політиці, тамтешній пресі (щоправда, станом на вчора ще не було указу про звільнення Медведчука-молодшого з попереднього місця роботи). Але найприкріше те, що, послабивши податковий зашморг на шиї Львівщини, Медведчук дістав змогу кинути його на всю Україну... >>

Опозиція хоче референдуму

Учорашнього засідання Верховної Ради усі, хто бодай трохи цікавиться політикою, не кажучи вже про самих політиків та журналістів, чекали з нетерпінням — як-не-як, парламентарії мали вперше після довготривалої «блокади» президії й «ручного» голосування за зміни до Конституції зібратися в сесійній залі. Усіх цікавило, чи блокуватиме опозиція трибуну знову і як на це реагуватимуть «більшовики». Тому, заходячи до ложі преси до початку засідання, журналісти зітхали — хто полегшено, а хто й розчаровано: наявні в залі нардепи спокійно сиділи на своїх місцях, ручкалися, вітаючи один одного зі святами, або мирно розмовляли, явно не маючи жодного наміру блокувати чи захищати президію. >>

Україна — держава недемократична,

«Ми вчора знайшли порозуміння, але складається враження, що деякі керівники злякалися власної рішучості розблокувати роботу парламенту». «Деякі керівники» — це про лідерів опозиції, які, за словами Володимира Литвина, відмовилися вiд попередньо досягнутої домовленості з більшістю. Про це спікер заявив учора на прес-конференції після Погоджувальної ради фракційних лідерів, яким так і не вдалося дійти згоди. >>

«Наші» очікують на поповнення

Як стало відомо «УМ», народний депутат Леонід Черновецький, який з початку повноважень цього парламенту залишався позафракційним, подав заяву про вступ до фракції «Наша Україна». Відомий банкір і юрист, один із керівників «Правекс-банку», пан Черновецький уже тривалий час позиціонував себе як симпатика блоку Віктора Ющенка, власне, і свою виборчу кампанію у мажоритарному окрузі на київському Лівобережжі він будував із використанням «нашоукраїнського» бренду та навіть з особистою підтримкою В. Ю. >>

Ляльковий без «Ляльки»

Клуб-кафе «Лялька», який належить мистецькому об'єднанню «Дзига» і розташований у Львівському обласному театрі ляльок, з позавчорашнього дня опинився фактично на вулиці. Нагадаємо, директором «Дзиги» є Маркіян Іващишин — один із засновників неугодної місцевій податковій «Львівської газети». >>

Служили два «товариша»

Трохи більш як чотири роки тому — 22 грудня 1999-го — Верховна Рада обрала Віктора Ющенка Прем'єр-міністром України. Це призначення викликало у суспільстві помітний резонанс. Звичайні люди вірили, що молодий енергійний урядовець, врешті-решт, зсуне з місця корумпованого воза вітчизняної економіки. Представники олігархічних кіл, які побоювалися конкуренції з боку голови Нацбанку, віддали за його призначення голоси своїх фракцій, сподіваючись невдовзі «спалити» його. Ющенко виправдав сподівання народу, але не зміг порадувати своїх недругів з кримінально-політичних кіл. Першим виплатили бюджетну заборгованість, накопичену попередниками Ющенка, а другі втратили колосальні тіньові надходження. Взагалі діяльності цього уряду найбільше відповідає прислівник «уперше». Вперше за 10 років української незалежності Прем'єр-міністр пообіцяв повернути громадянам борги з пенсій, зарплат і стипендій і дотримав свого слова. Вперше уряд збільшив реальні доходи мільйонів громадян. Вперше чи не за 80 останніх років українські селяни отримали доступні кредити, а відтак — можливість виростити рекордний врожай і отримати за нього гідну ціну. Вперше уряд відсунув бандитів від вітчизняної енергетики. Також уперше уряд і особисто Прем'єр стали об'єктом для телекілерів з державних ЗМІ. >>

Хіба волають мери, як каси повні?

Відразу після вдалого бюджетного «бліцкригу» уряду Януковича голова Луганської облдержадміністрації Олександр Єфремов надіслав йому свої щирі вітання з перемогою (мабуть, над здоровим глуздом), а журналістам наступного дня із захопленням розповідав, що бюджет області зросте більш як на 300 мільйонів гривень; мало того, виділені на вугільну галузь 4,2 мільярда дозволять погасити борги із зарплати шахтарям. Однак ейфорія вірнопідданого «губернатора» тривала дуже недовго. Як тільки до нього дійшло, що саме втнув Кабмін, Олександр Сергійович заспівав дещо інші пісні — в мінорній тональності. По-перше, ніяких «більше 300 мільйонів» немає — є 289 млн. грн. прибавки. Але це — дрібниці. Виявляється, лише 7,2 відсотка всіх коштів обласного «гаманця» він зможе витратити на розвиток. Решта — так звані захищені статті: зарплата бюджетникам, розрахунки за енергоносії для бюджетних установ, харчування. >>

Українцям нiчого втрачати

Отже, з новим роком усіх нас! З новими сподіваннями та новою твариною, яка представлятиме цей рік. Щоправда, мавпа («обличчя» року 2004-го) за жодною міфологією не потрактована як втілення вроди чи розуму, чи будь-якої іншої позитивної риси. Навіть у казках мавп не люблять, тому що вони «постійно збираються завести свої закони та звичаї, але так ніколи і не заведуть, бо пам’ять у них коротка, не довше учорашнього дня», — це за версією Кіплінга, знавця джунглів і тамтешнього життя. А які закони вдасться «завести» Україні під патронатом мавпи – зеленої дерев’яної мавпи зі східного гороскопа, яким ми так ревно захоплюємось? Хоча зараз йтиметься не про законотворчість у вузькому розумінні цього слова, радше, про закони буття. Рік щойно почався, і по перших його днях, по перших подіях ще рано судити про те, чим він зрештою наповниться та завершиться. Проте ці події варто принаймні відзначити, підсумовуючи першу декаду нового року. >>

Топ-модель не їсть чорної ікри

Найдорожчою манекенницею минулого року стала чеська красуня Кароліна Куркова. Ця 19-річна білявка, заробивши протягом 2003-го 6 мільйонів євро, переплюнула навіть таких визнаних примадонн модельного бізнесу, як Кейт Мосс, ультрапопулярну на паризьких подіумах росіянку Наталію Водянову або знамениту, але вже трохи підстаркувату (як для моделі, звісно) Наомі Кемпбелл. >>

Народ обирає «Піратів»...

В американському місті Пасадена, розташованому в «кіношному» штаті Каліфорнія, пройшла 30-та щорічна церемонія вручення премії «Народний вибір» (People's Choice Awards). Для кожного режисера, актора чи продюсера цей приз є не менш жаданим, ніж знаменитий «Оскар», адже «Народним вибором» відзначають саме ті стрічки, які протягом року найбільше припали до душі глядачам. Окрім того, голосуючи за того чи іншого претендента на «оскарівське» лауреатство, американські кіноакадеміки не в останню чергу керуються саме народними симпатіями, адже переможці People's Choice Awards відомі ще за кілька місяців до вручення «золотого чоловічка». >>

...А критики — «Короля»

Найвірогіднішим претендентом на цьогорічного «Оскара» американські кінознавці вважають третій фільм з кінотрилогії «Володар перснів» — стрічку «Повернення короля». Саме це кіно, якого ми з вами, на відміну від усього цивілізованого світу, й досі не бачили (піратські відеокопії не рахуються), найбільше припало до вподоби кінокритикам, що присудили «Поверненню» престижну премію «Вибір критиків-2003», а режисерові Пітеру Джексону — звання найкращого режисера року. Окрім того, третя «серія» пригод хобітів, ельфів, чарівників та інших казкових персонажів здобула перемогу в номінаціях «Найкращий акторський ансамбль» та «Найкраща музика до кінофільму». >>

Шампанське за щучим велінням

Любіть братів наших менших — і ніколи не матимете проблем із природоохоронними організаціями. Думаєте, скандальчик з якоюсь бабусею, котра не дозволяє прив'язати до хвоста дворової кицьки порожню бляшанку, — це дрібниці? Нічого подібного! Тобто бабуся, може, по м'якому місцю вас і не налупить — не дожене, а от правоохоронці можуть навіть за грати запроторити. Як не зараз, то коли-небудь у майбутньому, коли Україна житиме за європейськими стандартами. Не вірите — спитайте у трійці польських аквалангістів, які через прагнення Польщі наблизитися до Європи, зокрема й в екологічному законодавстві, втрапили у добрячу халепу. >>

Анекдоти

Приходить мужик на роботу з фінгалом. Його запитують:
— Звідки синець?
— Та дружина врізала.
— За що?
— Та я її на «ти» назвав.
— Ну, за це не б'ють... А як насправді було?
— Та лежимо ми в ліжку. Вона мені каже: «Щось ми давно сексом не займалися». А я їй відповідаю: «Не ми, а ти...» >>

Земна слава після земного життя

«Параджановські імпрези, за традицією, в кінотеатрі «Україна» проходять з певними порушеннями», — від цього зовсім не ювілейного зауваження не зміг утриматися навіть завжди врівноважений і толерантний Іван Дзюба. І сорокахвилинне запізнення початку самого вечора пам'яті — запрошували на 17-ту, а почали ближче до 18-ї, чекали, поки закінчиться фільм у Синій залі, — не єдина причина того, що свою промову пан Дзюба розпочав саме цим сумним докором. Чомусь так склалося, що цей урочистий захід був позбавлений найелементарнішого рекламного супроводу, як результат — зал заповнений наполовину, хоча бажаючих вшанувати пам'ять Сергія Параджанова, 80-річчя з дня народження якого виповнилося 9 січня, звичайно ж, значно більше. Але невтомний оптиміст Сергій Проскурня, як доводять його численні проекти, від надлишку фінансування ніколи не страждав, а тому вміє працювати і в значно складніших умовах. >>

Славтесь, славісти!

Буквально днями членами Національної спілки письменників України стали білоруські вчені-філологи, дослідники і теоретики літератури, перекладачі, викладачі філологічного факультету Білдержуніверситету Тетяна Кабржицька і В'ячеслав Рагойша. (До речі, саме з їхньої подачі Білоруська спілка письменників виявилася єдиною на пострадянському просторі письменницькою організацією, яка прореагувала офіційним листом-зверненням на ініційований владою «розкол» в українській письменницькій організації.) Ця подія прозвучала в білоруському літературному середовищі. Адже членством, скажімо, у російській письменницькій офіційній братії сьогодні в Мінську особливо нікого не здивуєш — досить оголосити себе «російськомовним білоруським письменником». Прийняття ж білоруських філологів в українську Спілку письменників стало оцінкою і визнанням масштабної наукової і літературної роботи, на вівтар якої родина славістів поклала десятиліття. >>

До джерел

Найбільше, що я зараз читаю по роботі, — це рішення сільських та волосних судів ХІХ ст., де витоптаний сусідською коровою город стає справжньою людською трагедією. Читаю різні милі дурнички, які знаходжу в архівах, — наприклад, записки волосного писаря з Полтавщини «Средства исправления от развратной жизни в крестьянском быту Малороссии». >>

Найкращі ключки — кленові

Чемпіонат найсильнішої хокейної ліги планети плавно, фактично без вихідних (бо матчі відбувалися навіть 31 грудня й 1 січня) прослизнув з 2003 року в 2004-й. Окрім того, регулярна першість НХЛ перетнула свій екватор і з огляду на те, що більшість команд зіграла щонайменше 42 матчі — половину з належних 84. Усе це вкупі дає нам підстави кинути оком на весь турнір загалом, на кращі команди й окремих виконавців, на наших повпредів та їхні перспективи. >>

13 січня, 13-й причал...

Повідомлення про те, що на Набережному шосе біля річкового порту під лід провалилася жінка, столичні рятувальники отримали близько о пів на восьму ранку. Як повідомив «УМ» співробітник Центру зв'язків з громадськістю Головного управління МінНС столиці Андрій Перухін, коли вони прибули на місце пригоди, жінка вже певний час перебувала у воді, метрів за тридцять від берега навпроти 13-го причалу. >>

«Ліфтинг» для київських схилів

Старезний Київ починає потроху «сповзати»: одна з його головних принад — дніпровські схили — загрожують зсувами й обвалами. Щоб уникнути катаклізмів, Київміськадміністрація виділила 14,3 мільйона гривень на зміцнення схилів у столиці в 2004 році, повідомляють «Українські новини». Отож протизсувні роботи проведуть на схилах уздовж Набережного шосе до моста Патона, на схилах парку Слави, Наддніпрянському шосе, Батиєвій горі та в районі Киянівського провулку. >>

Ветерани роздивляться, тоді й побачимо

Пробну партію зі 100 кольорових телевізорів було виготовлено на Рівненському радіозаводі — одному з промислових гігантів міста, який донедавна перебував у списку вмираючих підприємств. >>

Францією «ходить» марка

Увесь наступний рік французи відправлятимуть і отримуватимуть конверти з марками, на яких зображено покійного мера Хмельницького Михайла Чекмана та вихідця з України, екс-прем'єра Франції П'єра Берегуа (або ж по-нашому — Петра Берегового). Так уряд Франції вирішив вшанувати внесок наших земляків у налагодження партнерських відносин між Україною та Францією. Як розповіла «УМ» голова комітету міжнародних зв'язків і міст-побратимів Хмельницького міськвиконкому Зоя Діденко, Михайло Чекман, який трагічно загинув у автомобільній аварії минулого року, у 2000 році разом із делегацією з Хмельницького мав ділову поїздку до Франції на конференцію мерів цієї держави: відбулися зустрічі у десяти французьких містах, була досягнута домовленість про підписання угоди про співпрацю і побратимство з одним iз міст республіки. Але через трагічні події угода так і не була підписана. Особливо приємне враження Михайло Чекман справив свого часу на П'єра Берегуа (вже також покiйного). Асоціацiя «Нормандія-Україна» i Поштовий департамент Франції вирішили увічнити фігури Михайла Чекмана та П'єра Берегуа у поштовій марці. >>

Дурних немає,

Продукція кременчуцьких підприємств-гігантів добре відома в Молдові ще з радянських часів. Однак тоді її «рекламував» усемогутній Держплан. А зараз? Задля відновлення партнерських зв'язків нещодавно у Кременчуці було підписано договір про співпрацю між місцевим відділенням Полтавської торгово-промислової палати і Бєльцською філією ТПП Молдови. >>

Хочеш на Ринок — плати 5 гривень за годину

Суттєво обмежити проїзд центральною частиною міста та, зокрема, площею Ринок запропонували на засіданні Львівського виконкому. Поки що площу Ринок не перекривають спеціальними шлагбаумами, як це практикували торік. Однак проїхати на майдан і не порушити при цьому правила можуть тільки ті, хто має спеціальні перепустки. Претендувати ж на них можуть лише мешканці кам'яниць, які безпосередньо проживають на площі Ринок, а також автомобілі «швидкої», пожежної, аварійної служб. >>

На волю з грошима в кишені

Цьогоріч на сільськогосподарських роботах ув'язнені вихованці Дубнівської колонії заробили 25 тисяч гривень. Кошти, які надійшли від МПП «Зевс», було розподілено відповідно до трудового внеску кожного з ув'язнених і покладено на особові рахунки, де вони зберігатимуться, доки юнаки вiдбувають термiн покарання. >>

Радистка Кет не може зв'язатися з «центром»

Крадіжки мобільних телефонів або пограбування їхніх власників поволі стають чи не «наймоднішим» у Кременчуці злочином. За даними прес-служби міської міліції, у такий спосіб щомісяця тут позбуваються своїх недешевих електронних «іграшок» близько тридцяти кременчужан. >>

Комфорт для мертвих:

На столичних кладовищах Київміськадміністрація збирається навести лад. У першу чергу реконструкція зачепить Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник та Байкове кладовище. Фахівці стверджують, що потреба ремонтних робіт на цих об'єктах назріла давно, проте її завжди відкладали на потім, мовляв, мертві почекають. Утім далі відмахуватись від цієї проблеми стало не лише неприємно, а й небезпечно. «На Байковому кладовищі востаннє реконструкцію проводили років 50 тому, а на Лук'янівському ще давніше. Зараз на них страшно поглянути — огорожа розпадається, освітлення діє лише на центральних частинах: у віддалені темні кутки взагалі ходити небезпечно», — розповіли «УМ» у Головному управлінні ритуальних послуг. >>

Іноді справді краще жувати, ніж говорити

Досить незвичну й резонансну справу — про матюки та дулі — розглянув недавно Золотоніський районний суд Черкаської області. На його засіданні 1 рік позбавлення волі одержали 22-річний Микола та 19-річний Василь, обидва — мешканці села Новодмитрівки цього ж району. >>

Із «самоволки» через 13 років

Наша газета свого часу розповідала про драму на кордоні, що закінчилася вбивством одного прикордонника та зникненням на деякий час іншого. Та історія з подачі підозрюваного у вбивстві колеги довгий час обростала різноманітними припущеннями та чутками, однак розслідування, судовий процес та вирок виїзної колегії військового апеляційного суду Центрального регіону України нарешті оприлюднили й, відповідно, підсумували офіційну версію тих подій. >>

Ровесник сторічної авіації

У Запоріжжі пройшла низка заходів з нагоди 100-річчя авіації. Для ВАТ «Мотор Січ» минулий рік знаменний ще й тим, що за рішенням міжнародної асоціації «Спілка авіаційного моторобудування», він був проголошений як «Рік Івченка». Сам Бог велів прийняти таку ухвалу: Олександр Івченко, майбутній засновник запорізького машинобудівного конструкторського бюро «Прогрес», доктор технічних наук і лауреат багатьох звань і премій, також народився у 1903 році. Унікальне КБ він створив у повоєнному 1945-му, врятував у 60-х роках, коли недолуга політика імперського уряду спричинила агонію авіабудівної промисловості «союзу рівних»... >>