Свято кольору

Свято кольору

Пригадується, два роки тому, під час Помаранчевої революції, орієнтований на кандидата Януковича донецький «Шахтар» тимчасово відмовився від своїх традиційних оранжевих футболок і почав грати в білих. Але вже тоді було доведено: фартовим для гірників є саме помаранчевий колір. І позавчора ввечері, напевно, багатьом хотілося вкласти в першу перемогу донецької команди в груповому турнірі Ліги чемпіонів-2006 саме кольоровий підтекст. Ще одна «помаранчева» перемога — рівно за два роки після тріумфальних подій на столичному Майдані. Як і тоді в політиці, тепер в українському футболі з'явилися великі надії — теоретично «Шахтар» має шанс навіть на вихід до 1/8 фіналу ЛЧ. Хоча небезпека залишитись без єврокубкової весни не зникла. Проте головне, що донеччани тепер знають, яка на смак всеохопна надія на краще. >>

Мішель Терещенко: Я вирішив жити в Україні не для того, щоб повернути статки моїх предків»

Без Терещенків було б усе по-іншому. Ця родина довела світові, що українські хлопці з Глухова здатні завдяки розуму й вправності заробити солідний капітал, стати одними з найбагатших людей у Європі. І при цьому користуватися повагою у простих і чесних людей. Без Терещенків у Києві не було б щонайменше чотирьох провідних музеїв, десятка лікарень, університетів, храмів. Вони були естетами-колекціонерами й меценатами, визнаними підприємцями і фінансистами Європи. А ще — вигнанцями, «капіталістами-кровопивцями» за радянських часів. Мішель Терещенко є онуком видатної особистості в історії ХХ сторіччя — Михайла Івановича Терещенка, міністра закордонних справ та фінансів у Тимчасовому уряді Керенського. Він народився і виріс у Франції, й лише за часів незалежної України зміг приїхати на історичну батьківщину своєї родини. Тепер Мішель опікується родинним гніздом, де починали й закінчили свій земний шлях його предки, — містом Глухів. Вирощує льон, експортує до Франції український мед, хоче розвивати столичні музеї, створені на основі колекцій Терещенків. І всерйоз замислюється над тим, щоб узяти українське громадянство. >>

Рятунок націоналізмом

Є люди, яких годиться вважати взірцем, прислухатися до їхньої думки і цитувати при нагоді їхні праці. Легендам нашого часу не слід помилятися. Але молоді завжди притаманно сперечатися, не погоджуватися з канонами і ставити під сумнів думку авторитетів. Нещодавно, на презентації книжок видавництва «Смолоскип» з нагоди 100-річчя Івана Багряного та Олени Теліги, молодь вразив виступ доктора філософії, колишнього політв'язня Євгена Сверстюка. Він залюблено відгукувався про еліту 1930-х років і заперечував існування хоча б трішки подібних сучасників. Філософ із плеяди шістдесятників вважає, що сьогодні немає націоналістів. Я не можу з цим погодитися, бо знаю таких особисто. Та невже сперечатимуся з самим Євгеном Сверстюком? >>

Сергій Луценко: Прокуратура «наїжджає» на брата, щоб відвернути увагу від своєї бездіяльності

Широкий загал уперше дізнався про постать Сергія Луценка, коли він, протестуючи проти членства Соцпартії в «антикризовій» коаліції, публічно спалив свій партквиток. Зараз він виявляє свою активність в іншій формації — «Антикримінальному виборі». Нещодавно ця громадська організація провела велелюдний мітинг біля Генпрокуратури і залишила на Різницькій знущальний «монумент» химери у вигляді жаби з людськими сідницями — «сракожаб».
Саме Генпрокуратура стала одним із ворогів Сергієвого брата — Юрія Луценка. Міністр внутрішніх справ часто нарікає на ГПУ, коментуючи ситуацію, за якої бандити все ще не в тюрмах. У надрах Різницької також зародилися два протоколи про корупцію (керманич МВС нібито незаконно присвоїв одному чоловіку іменну зброю, а іншого — підвищив у званні), через які суд виписав Луценку кількасот гривень штрафу. Тож нині гарячий час і для Юрія, і для його старшого брата, котрий із молодшим заодно... >>

Три роки троянди не в'януть?

Головним заходом на вшануваннi третьої річниці Революції троянд було встановлення пам'ятника Свободи у Тбілісі. Багато грузинів сьогодні вже неоднозначно ставляться до подій осені 2003 року, коли внаслідок виборчих фальсифікацій Едуарда Шеварднадзе знов було оголошено президентом країни, але парламент та мешканці Тбілісі, які проводили цілодобові стотисячні маніфестації, переламали ситуацію — і головою держави став популярний опозиціонер Михаїл Саакашвілі. Безкровна зміна влади була прикрашена сотнями троянд, які внесли в парламентську залу опозиційні політики та «люди з вулиці». Свобода і демократія виявилися для грузинів — як для народу, так і для політиків — випробуванням не меншим, аніж для українців. Проте троянди грузинської революції не настільки зів'яли, як помаранчі — української. >>

Реактивні уколи

Через пересічне щеплення, проведене в сільській школі на Хмельниччині, село Строки на кілька днів опинилося в центрi пильної уваги рятувальників МНС, фахівців МОЗ, санепідслужби. Приводом для занепокоєння стало те, що через годину після уколу 20 дітей віком від 10 до 15 років зі скаргами на запаморочення, головний біль, слабкість та підвищення температури потрапили до лікарні. Точної причини такої бурхливої реакції дітей на введений імуноглобулін сьогодні не знає ніхто. Відповідь на це питання дасть слідство. >>

Голод у пам'ять Голодомору

З ініціативи місцевого Союзу української молоді всі бажаючі тернополяни візьмуть участь у незвичайній акції «Сопричастя», приуроченій до річниці Голодомору. Люди нічого не їстимуть із сьомої ранку 24-го до 16-ї години 25 листопада, тобто 33 години, або майже півтори доби, після чого молитимуться за душі тих, хто загинув у 1933-му. >>

Засвіти свічку!

25 листопада Україна відзначить День пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій. У цей день о дев'ятій годині ранку в Софійському соборі відбудеться панахида за померлими в 1932—33 роках. У ній візьмуть участь ієрархи українських християнських церков та Президент Віктор Ющенко. >>

ПІДКОВАний пам'ятник

На честь другої річниці Помаранчевої революції у райцентрі Богородчани, що неподалік Івано-Франківська, відкрито пам'ятник у вигляді підкови зі знаком оклику — бренд Віктора Ющенка на минулих президентських виборах — і зображенням людей, які відстоювали свободу на майданах України. Вінчає скульптурну групу гасло тих буремних часів: «Разом нас багато!» >>

Польща в жалобі

Усі гірники, які у вівторок опинилися в зоні вибуху метану в шахті «Халемба» поблизу міста Руда-Шльонська, загинули, повідомила вчора агенція ПАП. Учора о 6.30 ранку за місцевим часом рятувальні загони після 38 годин пошуків знайшли тіло останнього, 23-го, загиблого. Люди не мали шансів вижити, оскільки після вибуху метану в забої на глибині 1030 метрів температура могла зрости навіть до 1500 градусів та утворилася потужна ударна хвиля. >>

Рейдери хочуть спирту

Вісімнадцятого жовтня відповідальні особи ДП «Гайсинський спиртозавод» у присутності представників ДПІ та податкової міліції у Вінницькій області провели денатурацію двох залізничних цистерн зі спиртом, про що склали відповідний акт. Спирт мав піти на експорт на адресу польської фірми «Органіка-Кар», яка виготовляє з нього рідину для миття автомобільного скла, розрахунки, згідно з угодою, проводить американська фірма Brownswill LLC. Обидві компанії успішно працюють з «Укрспиртом» з 1999 року. >>

Візит вийшов невдалим

Учора зранку Голосіївський місцевий суд Києва нарешті визначився з мірою запобіжного заходу для Максима Курочкіна. Російський бізнесмен перебуватиме під вартою. Про це оголосив суддя Василь Усенко, який вів судове засідання у закритому режимі. >>

Бунт на київському кораблі

«Ми українці, ми не вівці — загнати нас у жебраки не вдасться, скоріше, Леоніде, заїсть вас швидка Настя», — такою народною творчістю на саморобних картонних плакатиках зустрічали столичного мера Черновецького під Київрадою учасники вельми численного мітингу, який протестував насамперед проти невиправдано завищених тарифів на житлово-комунальні послуги. Точніше, хотіли зустріти, бо міський голова до своєї «пастви» так і не вийшов, незважаючи на заклики журналістів піти й заспокоїти людей, які на той час уже були сповнені рішучості брати міську раду штурмом. «До кого виходити? Ви ж бачите, на цей мітинг прийшли в основному студенти й інші люди, які взагалі за послуги ЖКГ не платять! А за мітинг їм якраз добре заплатили», — у своєму традиційному смиренно-пастирському тоні прорік Леонід Черновецький. >>

Навiщо купувати студентiв, якщо бажаючi є й без того?

...А проплачені студенти під Київрадою таки були. Так, там були тисячі щирих, справді обурених діями мера й тим неподобством, яке чиниться у Києві з легкої руки столичної влади, обманутих тим же Черновецьким, обібраних потенційним підвищенням тарифів людей. І вони справді готові днювати й ночувати під мерією, захищаючи свої права. Вони справді з радістю зустрілися б із Леонідом Михайловичем віч-на-віч і розказали йому все, що про нього думають. Бо рівень підтримки в Києві у Черновецького зараз стрімко наближається до нуля, і для того, щоб це збагнути, не треба проводити жодних соціологічних опитувань – досить пройтися по вулиці й запитати у простих киян, як вони ставляться до міського голови та його дій. >>

Симпатії киян поділені навпіл?

52,7% киян вважають, що міський голова Леонід Черновецький виконує чи намагається виконувати свої передвиборчі обіцянки. Про це свідчать дані соціологічного опитування, проведеного незалежною фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс». >>

Класно — бо щиро і не за гроші

Майдан 22 листопада 2006 року в Києві був жалюгідним порівняно з Майданом-2005, зібраним у першу річницю Помаранчевої революції (про порівняння з «оригіналом» 2004 року годі й казати). Водночас Майдан-2006 вийшов значно більш щирим, і тому — кращим порівняно з минулим ювілейним зібранням. >>

«Повернення назад не буде»

Із багатьох причин святкування другої річниці Помаранчевої революції було скромним. Подібно до звичайних революціонерів, які відзначили День свободи купками на площах або вдома в колі своїх однодумців, учинили й політики. Вони відмовилися влаштовувати мітинги. А ввечері зібралися на прийом, що його організував у Маріїнському палаці Президент Віктор Ющенко. >>

«П'ять хвилин до метро»

Дуже довго актори серіалу «П'ять хвилин до метро» і глядачі «1+1» були в однаковому становищі — ніхто не знав, чим закінчаться численні любовні історії телероману. Для виконавців головних і неголовних ролей муки щодо доль їхнiх героїв уже позаду — зйомки спільного проекту каналу і компанії «ПРО-ТБ» не так давно закінчилися. Для прихильників найрейтинговішого на сьогодні серіалу «1+1» цей момент настане вельми скоро — 100-та серія вже не за горами. Сценаристи тримали інтригу до останнього — наприклад, Артем Федотов ще за три дні до останнього знімального дня не знав, чим закінчаться стосунки його героя Аркаші i журналiстки Вiки у виконаннi Маші Єфросиніної. Сам він казав, що дуже хотів би їх одружити, та сценарист явно напише щось інше. «Я більше ніж упевнений», — твердив він. >>

Чорний фрак та білі сукні

Світський дайджест Анатолія Борсюка «Чорним по білому» не втрачає своєї гостроти та епатажу у підході до сучасних питань. У найближчому випуску на каналі «1+1» знову зіткнуться можливі і неможливі дії заклопотаних представників соціуму, абсурдні думки та цілком логічні пояснення деяких нестандартних вчинків. >>

Про що ви говорите?

Це ток-шоу розраховане на жіночу аудиторію. Окрім ведучої — Маші Єфросиніної, — в студії знаходяться ще кілька жінок-експертів, що досягли певних успіхів у житті. Всі глядачі в залі — жінки. Запрошують тільки одного гостя-чоловіка. >>

Брітні знайшла чоловіка

Брітні Спірз, яка недавно подала на розлучення з чоловіком, танцівником Кевіном Федерлайном, недовго нудьгувала на самоті. Як стверджують обізнані в таких справах папараці, колишня поп-принцеса вже завела собі нову пасію — тепер вона зустрічається з 33-річним актором Маріо Лопесом. Парочку вже кілька разів помічали разом, зокрема днями Маріо з Бріт весело розважалися в Лас-Вегасі: ходили по ресторанах і казино, трималися за руки, сміялися й не зводили одне з одного очей. А отже, стверджує британська газета «Сан», є всі підстави запідозрити Брітні у новому захопленні. Хоча офіційно вона, досі одружена з Федерлайном, адже шлюборозривний процес іще триває. >>

Анекдоти

Дивні люди – ці росіяни: люди, які в житті ніколи нічого, крім горілки й пива, не пили, кричать: «Геть грузинські вина і «Боржомі»! >>

Блонд-Бонд

16 листопада в Лондоні за участi королеви Єлизавети ІІ та британського бомонду відбулася прем'єра 21-ї «серії» «бондіани» — фільму «Казино «Рояль». Однойменний роман є найпершою розповіддю про пригоди найвідомішого шпигуна Британської імперії — Ян Флемінг, «батько» спецагента 007, написав «Казино «Рояль» на початку 1950-х років. А вже у 1962-му вийшов і перший фільм про Джеймса Бонда, поставлений за шостим романом — «Доктор Ноу».

Взагалі Бонд є одним із найстаріших кіногероїв — знаменитий суперагент «живе» на екрані вже понад 40 років. Тому, природно, час від часу виникає потреба омолодження героя, себто актора, який втілює його на екрані.
У різний час роль спецагента 007 виконували Шон Коннері, Джордж Лазенбі, Роджер Мур, Тімоті Далтон та Пірс Броснан. У «Казино «Рояль» зразка 2006 року перевтілитися у Бонда доручили 38-річному британцю Деніелу Крейгу, шостому в історії «бондіани» актору і вперше — блакитноокому блондину. Також продюсери вирішили відмовитися від надміру спецефектів і більше зосередилися на несподіваних поворотах сюжету.
Наскільки вдалим є останній Бонд — судити глядачам. Однак поближче познайомитися з Деніелом Крейгом варто в будь-якому разі, адже, згідно з підписаним контрактом, у ролі агента 007 він з'явиться ще щонайменше у двох частинах «бондіани». Прем'єра стрічки з робочою назвою «Бонд № 22» запланована на 7 листопада 2008 року. Про те, коли вийде 23-тя серія, наразі нічого не повідомляється.
Отже, знайомтеся: Бонд. Джеймс Бонд. Чи то пак Крейг. Деніел Крейг. >>

Київ в очікуванні на «Прихід царствія»

Наступний понеділок буде для Києва днем важким ще й через навалу «важкого металу». 27 листопада в Міжнародному центрі культури та мистецтв (колишній Жовтневий палац) виступлять ветерани музичного стилю «хеві-метал», одна з найкращих сучасних груп цього жанру — «Кінгдом кам» (Kingdom Come). Ціна квитків — від 50 до 250 гривень. >>

Михайло Поплавський. Повернення

Перерва у концертній діяльності — практика для співаків та артистів не нова. Але повернення, які мають місце згодом, меломани завжди сприймають трішки підозріло. Мовляв, навіщо ті гучні прощання, якщо ось ти знову перед нами з мікрофоном у руці? У Михайла Поплавського ця історія має доказове пояснення. Відійшовши на деякий час від виступів, запису пісень та зйомок кліпів, він устиг переробити купу важливих справ на посту ректора Національного університету культури і мистецтв: було відкрито нові кафедри, в переліку спеціальностей з'явилися нові позиції, структура університету поповнилася новими факультетами та інститутами. А працюючи над цими та іншими проектами, дедалі більше переконувався в тому, що сцена для нього має бути не лише в минулому, а й у теперішньому та в майбутньому. Особливо, якщо за тобою — тисячі талановитих студентів, готових до будь-яких випробувань і глядачем, і сценою. >>

Турчина пам'ятаємо, і наступне Євро — теж

Одним із небагатьох змагань високого міжнародного рангу, що регулярно приймає Україна, залишається жіночий гандбольний турнір пам'яті легендарного тренера Ігоря Турчина. З п'ятниці по неділю столичний Палац спорту вже водинадцяте відкриє двері шанувальникам гандболу. Цього разу він проходить під назвою «Турчину-70». Саме стільки років Ігорю Євдокимовичу могло б виповнитися 6 листопада, якби серце Майстра не зупинилося 13 років тому, просто під час матчу. За минуле десятиріччя турнір п'ять разів вигравала збірна України, чотири — збірна Росії, а ще раз — головна команда життя тренера — київський «Спартак». >>

Кубок чемпіонів без володаря Кубка?

Як у вівторок попередня команда Андрія Шевченка — «Мілан», так у середу й нинішня, «Челсі», забронювала собі місце у «плей-оф» Ліги чемпіонів після... виїзної поразки з мінімальним рахунком. Позавчора лондонці поступилися у Бремені. Перемогу «Вердеру» приніс влучний удар головою гравця збірної Німеччини Пера Мертезакера. Цікаво, що вирішальну боротьбу на другому поверсі 22-річний захисник виграв у партнера по національній команді Міхаеля Баллака. >>