Цвіли сади, в повітрі пахло медом.
Сіяли зорі й падали з небес.
У ніч глуху дрімав ще мирний атом,
Ще світ не знав, що зірветься ЧАЕС.
Гуляли діти, мітинг йшов травневий,
Свинцеве сонце пеклом розтеклось.
Не дихав світ повітрям яблуневим —
Лісами буре лихо розповзлось.
Гірчить вода вся полиновим смаком,
Земля отруєна не дихає — мовчить,
Не радує очей дорідним злаком...
Чи ж ця біда людей чомусь навчить?
Мільйони хлопців, молодих і дужих,
Свій дім лишили й в пекло подались
Гасити мирний атом і не дуже,
Щоб світ від нього разом захистить.
Минають рОки, в душах біль стихає,
І ліквідаторів рідіє стрімко стрій,
А відповіді поки що немає:
Кому був вигідний отой смертельний бій?
Туди ішли не ради нагороди,
Спасали світ віднині й назавжди.
Хай будуть вдячні хлопцям цим народи
Вкраїни, Польщі, Латвії й Литви.
І Білорусь у попелі втопала.
В гаях замовкли співи солов’я,
Щоб радіація планету не здолала,
Ішли чорнобильці, як янголи, здаля.
Нехай їм доля подарує щедро
Здоров’я, силу, мудрість на віки.
Їх не здолало полинове пекло.
Vivat, vivat, vivat, ЧОЛОВІКИ!
Наталія ЧУМАК,
дружина ліквідатора аварії на ЧАЕС
Полтавська область
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
