Династія патріотів: від армії УНР до сьогоднішньої військової розвідки

В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець.

 

Під час однієї з операцій він урятував групу, якою командував інший українець.

 

Його життєвий шлях виглядає майже неймовірним: дід служив в Армії УНР, батько воював у лавах УПА, а сам він після розпаду СРСР долучився до ОУН під псевдо «Вовк» та став одним із творців української військової розвідки й спецпідрозділів ГУР.

 

Серед націоналістичних кіл давно ходить історія, яку важко знайти в офіційних джерелах. У серпні 1991 року Ярослава Горошка нібито направили до Львова для підтримки заколотників ГКЧП. Однак замість виконання наказу він зустрівся з В’ячеславом Чорноволом і заявив коротко та чітко: «Я — з вами».

 

Коли формувався 10-й окремий загін спеціального призначення ГУР, Горошко особисто спілкувався з кожним кандидатом. Кажуть, він ставив лише одне головне запитання: «Якщо почнеться війна з Росією — стрілятимеш?»

 

До підрозділу потрапляли лише ті, хто відповідав без сумнівів.

 

Для Москви він був небезпечним ще з перших років незалежності України. Дехто вважає, що саме тому Ярослав Горошко став однією з перших жертв майбутньої гібридної війни проти України.

 

Свого часу офіцер відповідав за охорону десяти переносних ядерних зарядів. За легендою, коли постало питання передачі цієї зброї Росії, він разом із бійцями приховав арсенал. Переконати його повернути ядерні фугаси зміг лише тодішній президент Леонід Кравчук.

 

Особливо трагічною виглядає його смерть. Людина, яка готувала бойових водолазів, загинула у водах Дніпра 8 червня 1994 року. Обставини трагедії й досі викликають чимало запитань. Під час похорону доступ до труни контролювали невідомі «люди в цивільному», не допускаючи навіть народних депутатів.

 

Про Ярослава Горошка досі відомо надто мало. Тому для багатьох стало несподіванкою, коли один із пластових куренів у Львові обрав його своїм патроном. Для когось Герой СРСР і український націоналіст — речі несумісні. Але саме таким він і був — людиною епохи з надзвичайно складною та водночас символічною долею.

 

Існує також версія, що його ліквідували напередодні вирішення питання поділу Чорноморського флоту, адже його підрозділ бойових плавців саме мав вирушити до Криму. Чи правда це — достеменно невідомо.

 

Але для багатьох побратимів він назавжди залишився безкомпромісним українським патріотом і офіцером виняткового масштабу.

 

Після Ярослава Павловича залишилися двоє синів — Павло та Іван. Як і мріяв їхній батько, обидва стали офіцерами військової розвідки.

 

Пам’ятаємо і вклоняємося!