Учора, приблизно о сьомій годині ранку за київським часом, в Ель-Куті загинув 23-річний сержант Роман Гензерський, повідомила прес-служба Міністерства оборони України. За її даними, солдат покінчив життя самогубством, сталося це під час чергування в наряді. >>
Позавчора Кабмін знову пікетували. Цього разу — представники Всеукраїнської спілки радянських офіцерів і Компартії України, яких зібралося майже 200 чоловік. Привід — пенсійна дискримінація колишніх військовослужбовців, адже не секрет, що сьогодні полковник у відставці, ветеран-орденоносець фактично отримує ту ж саму пенсію, що й прапорщик, який пішов зі Збройних сил рік тому. Ветерани колишньої Радянської армії вимагають негайно прирівняти їхні пенсії до розмірів, які отримують пенсіонери-військовослужбовці незалежної України. Серед прапорів різних родів військ колишнього СРСР, що майоріли біля будівлі уряду, можна було побачити і транспаранти з гаслами: «Віктор Янукович, Микола Азаров та Євген Марчук, будьте ласкаві, наберіться мужності та звільніть владу!». >>
Про знайдені в секторі відповідальності польського контингенту 16 боєголовок з горючим газом і отруйними речовинами типу зарину та гірчичного газу міністр оборони США Дональд Рамсфелд знав ще під час стамбульського саміту НАТО, стверджує Рейтер. Проте тільки вчора цю інформацію оприлюднив для широкої світової громадськості міністр оборони Польщі Єжи Шмайдзінський. На прес-конференції у Варшаві він підтвердив, що польські солдати знайшли кілька снарядів, які є доказами того, що Саддам Хусейн мав хімічну зброю. Принаймні дві боєголовки з нервово-паралітичним газом, знайдені напередодні в тому ж таки польському секторі, містили газ, схожий на нервово-паралітичний; нині начинку снарядів досліджують у лабораторіях США. Цю зброю було виготовлено ще в 1991 році у Кувейті. >>
Честь прийняти у себе олімпійський вогонь отримує обмежена кількість міст, то ж присутність Києва поміж них — справжній подарунок для української столиці. Право нести смолоскипи із запаленим на батьківщині Олімпіад вогнем випало 150 нашим співгромадянам, які пройшли конкурсний відбір, влаштований спонсорами дійства — компаніями «Кока-кола» та «Самсунг». Кияни стануть свідками святкового дійства вже наступного понеділка, 5 липня. >>
Сьогодні в Україні офіційно стартує виборча кампанія. І хоча весь агітаційно-пропагандистський бруд у нас іще попереду, вже зараз можна стверджувати напевне: попри те, що у житті нашої молодої держави ці великі президентські перегони вже не перші, ТАКОГО забігу Україна ще не бачила. Одні його учасники змагатимуться за збереження існуючого режиму, своїх капіталів, впливу та посад, інші намагатимуться розпочати новий, демократичний, етап розвитку держави. На кону стоять надто великі ставки, і від того, хто зірве банк, залежить доля не лише учасників мегаперегонів, які де-юре почалися цього дня, а й усього українського народу. Про те, якими, на їхню думку, будуть визначальні риси цієї доленосної кампанії, «УМ» вирішила поцікавитися в українських політологів. >>
«Українська правда» — найвідоміше політичне інтернет-видання України, що відзначається неабиякою опозиційністю стосовно влади ще з часів редактора Гії Гонгадзе, — з 25 червня до 1 липня друкувало частини політтехнологічної «епопеї» під умовною назвою «Третій термін Кучми. Як це повинно було бути». Ідеться про унікальний за своїм змістом документ — аналітичну записку зі сценарієм обрання нашого дорогого Леоніда Даниловича на третій термін, запропонований російськими політтехнологами. Власне, роль останніх в українській політиці переоцінити важко. Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що більшість кроків Банкової відбувається у відповідності до подібних «сценаріїв». Але цей варто все ж виділити окремо, адже його наповнення передбачало не якісь там виборчі трюки та медіа-кампанії, свідками яких ми були два роки, рік тому і є зараз. План обiцяв маніпуляцію не окремими політиками чи суспільними групами, а всією країною, і полягав у створенні справді небувалої для нової України за своїм розмахом кризової ситуації. Результатом мав стати всеукраїнський хаос, що складався б із політичної, управлінської, продуктової, релігійної та міжнаціональної криз і привів би у результаті до влади на новий термін чинного Президента. >>
Нарешті сталося те, чого так довго чекали всі, кому небайдужа доля України. «Коли ж ви об'єднаєтеся?» — запитували, з надією зазираючи в очі лідерів демократичних сил, виборці в різних куточках держави. «Передайте їм, що ми віримо в їхню мудрість — вони мусять бути разом!» — ледве не плакали в телефонну слухавку десятки читачів «УМ». І хто б не був на іншому кінці дроту — «тимошенківці» чи «ющенківці», одесити (або й донеччани) чи волиняки, сантехніки чи доктори наук — усіх їх об'єднувало одне: віра в те, що опозиційні політики потамують свої амбіції, забудуть про дрібні непорозуміння й сварки і пліч-о-пліч приведуть Україну до нового, світлого, заможного й демократичного життя. І хай би як пафосно це не звучало, але народ не помилився у своїх надіях. Учора лідери «Нашої України» та БЮТі — Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко — в урочисто-святковій атмосфері підписали угоду про створення «Сили народу». Саме так називатиметься коаліція двох (поки що) політичних сил, які віднині «офіційно» йтимуть до перемоги на виборах разом. >>
Перед початком важливої, відповідальної й дуже брудної роботи лікарі рекомендують добре відпочити, аби братися до справи з новими силами. Кому-кому, а народним депутатам напередодні гарячої виборчої осені набратися сил нескладно, адже канікули у них тривають з 9 липня по 8 вересня, коли стартує нова, шоста, сесія ВР. При цьому ті народні обранці, які не надто полюбляють працювати з народом, могли спокійно вирушати на відпочинок хоч учора, адже попри те, що офіційно вакації починаються через тиждень, пленарних засідань більше не буде. Учора спікер Володимир Литвин, виступивши перед своєю парламентською паствою із заключною промовою, урочисто закрив останнє в цьому сезоні засідання Верховної Ради. Щоправда, перед тим нардепи заслухали ще й Прем'єр-міністра Віктора Януковича, який розхвалив свідому більшість за конструктивну роботу й виказав своє «фе» нехорошій опозиції, яка тільки й робить, що «шукає ворогів у межах держави і паплюжить державу за кордоном». Але «нехай», бо «Бог судія таким політикам і їхня совість, якщо вона в них є», — сказав Янукович. Вочевидь, образився на «наших українців» за те, що вони не захотіли слухати його промову й дружно вийшли з сесійної зали. Зате вірні Прем'єрові «Регіони України» компенсували своєму шефу неприємну ложку дьогтю медом оплесків і навіть вставанням з місць. Хоча краще б уже, мабуть, було одразу бухнутися на коліна. >>
Зараз екс-Прем'єр-міністр України Павло Лазаренко відсиджується у Сполучених Штатах і очікує фінального вердикту Окружного суду штату Каліфорнія. Павло Іванович продовжує стверджувати, що він невинний і в разі чого готовий оскаржити вирок в апеляційній інстанції. «У будь-якому випадку моя команда готова йти до кінця, аби довести мою повну невинність перед законами України та США», — сказав Лазаренко у нещодавньому інтерв'ю газеті «Сегодня». >>
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2003 року по цивільній справі за позовом В. С. Журавського до ПП «Україна молода» і Віри Світличної про захист честі, гідності та ділової репутації і стягнення моральної шкоди визнано такими, що не відповідають дійсності відомості, розповсюджені 13 червня 2003 року в 106 (2156) номері щоденної інформаційно-політичної газети «Україна молода» в статті Віри Світличної «Рекомендація від держака», а саме: >>
«Хочеш досягти успіху — негайно розлучайся!» — так свого часу жартома відповідала Ніколь Кідман на запитання журналістів про несподіваний злет у кар'єрі. Рудоволоса австралійка не приховувала, що це сумний жарт, бо хоча після розлучення із Томом Крузом її акторська кар'єра стрімко пішла вгору (раніше струнка красуня була в тіні свого популярнішого чоловіка, а тепер, на відміну від Тома, має навіть свого «Оскара»), все одно за все ще коханим екс-благовірним Ніколь сумувала. >>
Чоловіки, як відомо, люблять молодих жінок. Причому скільки років самому чоловікові, при цьому не дуже-то й важливо. Тобто навіть навпаки — якщо в молодості хлопці ще не проти закрутити роман зі старшою за себе леді, то з віком дедалі активніше косять оком у бік юних панночок (натура у них така, і нічого з цим не поробиш). Проживе такий дядечко 20 (10, 30 — яка різниця?) років у щасливому шлюбі зі своєю вірною дружиною, потім звідкілясь увізьметься сумнозвісний біс, штиркне сивочолого пана під ребро — і все: «старій» половині доводиться поступитися місцем своїй юній наступниці. Але ж це просто кричуща несправедливість! Адже нам, жінкам, навіть у 90 теж хочеться любові й ніжності! >>
Дорогу до серця чоловіка змалку повинна знати кожна жінка. А тому, відповідно до старої народної мудрості про серце і шлунок, вчитися добре готувати, аби не відлякати коханого щоденною яєчнею або вічними супами з пакетиків. >>
Заповідник — еталон правічної природи. Її захищає закон, оберігає людське серце. Але чи повністю недоторканним повинен бути природно-заповідний фонд? Відповіді авторитетів на це питання різняться — часом діаметрально. Сто років тому відомий природозахисник, академік Іван Бородін у маніфесті «Охорона пам'яток природи» писав: «Ми є володарями єдиних з-поміж роду скарбів природи. Це такі унікуми, як картини Рафаеля, — знищити їх легко, але відтворити немає можливості. Створення захисних ареалів надзвичайно важливо в цілях педагогічних, бо це забезпечує наявність об'єктів для наочного вивчення природи. Особливо велике їх значення у цьому зв'язку в околицях великих розумових центрів, де зосереджено масу унівського юнацтва». Активний діяч природоохоронної справи, фундатор мережі заповідників колишнього Радянського Союзу Василь Макаров конкретизує завдання: «Усіма способами розвивати пролетарський туризм у межах заповідників, не знижуючи, однак, науково-дослідницького значення заповідників і витримуючи принцип заповідності». Такий «ліберальний» підхід категорично заперечує знаний український екофілософ, голова Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко: «Заповідник повинен бути зачинений для туристів на замок». >>
4 липня 1991 року побачив світ перший номер газети, яку ви, наші читачі, відтоді, сподіваємося, встигли полюбити. Що ж, шлях одне до одного може бути довгим. Зараз ми взаємно симпатизуємо, тобто «УМ» та 114 тисяч її нинішніх читачів.
Журналістський колектив газети за час існування «УМ», ясна річ, змінювався, але завжди залишався дуже молодим — видно, назва газети «наврочила». Хто ми, ті, хто створює «УМ»? >>
Іменними годинниками та почесними грамотами нагородив перший заступник голови Київської міськдержадміністрації Іван Фоменко 80 реконструкторів моста Патона, а заодно висловив подяку їм від тисяч водіїв. За останні роки iнтенсивнiсть руху на мосту Патона зросла удесятеро. Як повідомив Іван Фоменко, основне навантаження складали трамваї. Тому столична влада прийняла рішення демонтувати трамвайні колії і створити замість них сьому смугу магістралі. >>
Ілля Битка — успішний бізнесмен, генеральний директор мережі супермаркетів сімейної покупки «Фуршет», який більшість вільного часу присвячує спорту та активному відпочинку. Він ініціатор та організатор Міжнародного турніру з волейболу серед ветеранів на Кубок мера Києва, а також є капітаном волейбольної команди СК «Фуршет». Коли компанія «Кока-Кола» оголосила початок конкурсу з відбору факелоносців «Хто тебе надихає?», колектив магазинів «Фуршет» одностайно вирішив номінувати свого генерального директора Іллю Битку для участі в естафеті, адже його людські якості та порядність завжди викликають захоплення в його колег та друзів. >>
Львів'яни таки дочекалися підняття цін на проїзд у міських маршрутках. З 1 липня 18 із 20 фірм-перевізників підняли ціну за проїзд із 80 копійок до 1 гривні. Транспортники вже більше місяця переконують громадськість міста, що після підняття цін на пальне вони працюють зі збитками. Тому після кількох невдалих спроб вирішити це питання на виконкомі міськради перевізники, попередивши мерію, підняли з 1 липня ціни на проїзд. Тож тепер виконком міста вже напевне розгляне це питання на своєму зібранні. >>
Щасливим виявився фінал драматичної історії, про яку «УМ» розповідала своїм читачам на початку другої декади червня. Тоді в горах заблукали двоє малолітніх мешканців села Пороги Богородчанського району, котрі пасли корови і заблукали, шукаючи гриби. Менший, 10-річний хлопчина, залишив сплячого товариша і на третю добу вийшов на туристів, які ночували в лісництві поблизу Осмолоди сусіднього Рожнятівського району. >>
Ризики телефонної дипломатії канцлера Шольца >>
Українська дилема Трампа >>
Війна росії з Україною почалася 107 років тому >>
Хейтером може стати кожен: не реагуйте і не вступайте в пусті суперечки >>
У Дагестані атаковано базу Каспійської флотилії рф >>
Рада не гальмуй: маємо завершити деколонізацію Одеси і Полтави >>
Заряджена ненавистю: 983 дні широкомасштабної війни рф проти України >>
Підвищення зарплат силовикам є наругою над Військом >>
At last >>
День УПА: Ми не поклоняємося попелу. Ми підтримуємо вогонь >>
