Вікторія Семеренко: Найбільша перепона в боротьбі за медалі — я сама

Вікторія Семеренко: Найбільша перепона в боротьбі за медалі — я сама

«Спортсменки, медалістки і просто красуні» — таке визначення найбільше підходить сестрам Віті й Валі Семеренко, нинішнім лідеркам і надії української жіночої біатлонної збірної. Здається, ще зовсім недавно вони починали виступи на найбільших міжнародних змаганнях під синьо­жовтим прапором, а нині вже — серед лідерів світового біатлону.

Попри те, що надворі майже літо, для старшої з них, Вікторії, змагання закінчилися лише наприкінці квітня. Після напруженого офіційного календаря навесні Віта виступила на кількох комерційних стартах, зокрема здобула перемогу на традиційному турнірі пам’яті Фатьянова, який російська біатлонна федерація проводить на Камчатці. Днями переможниця завітала до Києва, аби отримати ще один приз у цьому сезоні: після успішних виступів на березневому чемпіонаті світу експерти НОК визнали Віту найкращою спортсменкою місяця в Україні. А оскільки змагальний графік у Семеренко був надто насичений, то нагороду вона отримала лише зараз. >>

Іван Малкович: Садівник, рятуючи сад, рятує сам себе

10 травня Івану Малковичу — поету і видавцю, якщо говорити про видимі іпостасі — виповнюється 50 років. У нього дуже цікава біографія ( це без екстремальних суми і тюрми), з якої можна «наробити» з десяток сюжетів, представити його життя і так, і сяк: і героїчно, і лірично, і драматично, і пафосно. У 19 на Всеукраїнському літературному семінарі в Ірпені таємним голосуванням двох–трьох сотень літераторів Малковича обрали «Найкращим молодим поетом», у 23 вийшла його перша поетична збірка «Білий камінь», в рецензії на яку сама Ліна Костенко назвала поета «найніжнішою скрипкою України». Кость Москалець написав про його поезію: «Якби Маленький Принц із казки Екзюпері писав вірші, то вони були би точнісінько такими за настроєм і тоном, як ранні вірші Малковича». У 31 він заснував видавництво «А–Ба–Ба–Га–Ла–Ма–ГА» і з тих пір 95% населення сприймає його як «нашого Оле Лукойє».

В його абетці на «А» — ангелик, на «Я» — якість, як із цим набором жити правдивому українцю. Іван Малкович, звісно, «архетипічний» українець, а може, навіть артефактний... Він обережний, ощадливий, приязний, ліричний, домовитий, набожний, але на відміну від багатьох безхребетних — затятий. Як сказав, що не подобається слово, малюнок, дизайн, папір — не випустить книжку у світ, хоч би скільки людей на нього тиснули. З такими людьми при всій їхній позитивності дуже важко робити спільні справи. Тому що він робить усе на віки, а ми часто просто допрацьовуємо робочий день до кінця. Думається, він був би добрим душпастирем, а став успішним видавцем у міжнародному масштабі. Просто його бізнес, по суті, теж душпастирський, і кожен це відчуває на собі. >>

Пенсійний віз і нині там

Українські урядовці більше року трубили про необхідність проведення пенсійної реформи, списуючи всі свої непопулярні кроки на вимоги МФВ. А потім раптово про пенсійну реформу забули. Хоча проблеми ніде не дівалися. Але тепер у здатності нинішньої команди провести якісну пенсійну реформу вже почали сумніватися не лише вітчизняні експерти. Скажімо, Андерс Аслунд, старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки Петерсона, у своїй нещодавній статті у «Вашингтон Пост», присвяченій Україні, зазначив: «Реформи Януковича розвалилися».

Тепер же ніхто не знає напевно, чим експерименти з пенсійною реформою закінчаться для простого українця. Тим більше, що Тігіпко «інтригує»: про деякі пенсійні плани країна ще не знає. Проаналізувати наміри урядовців для «УМ» погодився експерт із питань соціальної політики, колишній перший заступник міністра праці та соціальної політики Павло Розенко. >>

Відчути війну

Коли я прямувала до Національного музею Великої Вітчизняної війни, який було відкрито рівно 30 років тому 9 травня, то чомусь гадала, що сьогодні ця тема мало кому цікава. Проте коли побачила, як алеєю до Батьківщини–матері все йдуть і йдуть люди, то зрозуміла, що помилялася. Підходжу ближче. Бронзові коліна гiгантських скульптур і зброя, яку вони тримають у руках, вичовгані до блиску — тут страшенно любить фотографуватися дітвора. Обмальовані квітами два грізні танки, що стоять навпроти входу в музей, теж обліплені дітлахами — на ці бойові машини їм дозволяють безперешкодно залазити, тож малеча користується нагодою. Помічаю й пару молодят, які прийшли фотографуватися до меморіалу. Мама з двома малюками годує хлібом диких качок, що плавають у басейні біля підніжжя Батьківщини–матері. Вже біля самого музею чую арабську й англійську мову. На брак відвідувачів меморіал дiйсно не скаржиться. У першу чергу завдяки величезному колективу справжніх фанатів своєї справи. Це вони постійно оновлюють експозицію, по дещицях збирають раритети воєнних часів, виконують величезний пласт пошукової і дослідницької роботи. Пригадую, як в одному зі столичних музеїв мене здивували віддруковані на машинці підписи під експонатами — доказ того, що тієї експозиції не торкалися ще з радянських часів. Але якщо в Музеї історії Великої Вітчизняної ви востаннє були років 15 тому, то, прийшовши сьогодні, побачите зовсім іншу експозицію. Вона не вкрита пліснявою ідеології, шокуюча і водночас зворушлива — і цим вражає. >>

Патріарх зі «Скайпом», вихований у підпіллі

Райцентр Стрий на Львівщині по праву має неофіційний статус «бандерівського» міста. Не лише через виразну національну свідомість мешканців — тут зародилися Українські січові стрільці, розташовувалися одні з найсильніших осередків УВО й ОУН, тут уперше в радянській Україні на офіційному рівні у березні 1990–го підняли синьо–жовтий прапор та поставили перший пам’ятник Бандері (родина Бандер походить саме зі Стрия, тут Степан навчався в гімназії та активно розвивав молодіжний національний рух). Тепер стрияни мають ще одну гордість. Новообраний Верховний архієпископ Української греко–католицької церкви — їхній земляк. Тут Святослав Шевчук ріс, тут живуть його батьки.

Рівень релігійності стриян — не нижчий за рівень націоналізму. Ще в 90–му році у початкових класах шкіл тут ввели уроки катехизму (їх проводили греко–католицькі черниці), відновлювали і будували нові греко–католицькі собори. Подекуди, щоправда, релігійна складова у свідомості стриян набуває дивних ознак — ікону Божої Матері можна побачити навіть у кафе в центрі міста над барною стійкою.

У радянські часи — попри те, що священиків змушували приймати православну віру, а найупертіших відправляли в тюрми й заслання — у Стрию існувала підпільна церква. В умовах підпілля виховали і главу УГКЦ.

Батьки Святослава — пенсійного віку, 66 і 63 роки. Юрій Шевчук — радіоінженер, спочатку працював на залізниці, потім телемеханіком. Віра Шевчук — вчителька у музичній школі, де працює з юності і до сьогодні. Попри те, що в родині немає священиків, сім’я завжди була високорелігійною, хоч і без надмірного фанатизму. Щонеділі ходили до підпільних церков, які організовувалися в будинках і квартирах стриян. Молодший син Шевчуків Всеволод не так давно теж став священиком. Висвячував його рідний брат Святослав.

Живе сім’я Шевчуків у невеликому одноповерховому будинку неподалік центру міста. Свого часу батьки Віри Шевчук купили дерев’яну хату в Карпатах і привезли її до Стрия. Згодом уже діти будинок розширили, зробили зовні обшивку. >>

На день народження — святковий обід,

Учора глава Української греко–католицької церкви відзначав свій 41–й день народження. Як з’ясувала «УМ», Святослав Шевчук 5 травня плідно працював — у нього був повноцінний робочий день, зокрема Верховний архієпископ приймав делегацію з Німеччини. >>

Пиріжки проти «гастролерів» у рясах

Неабиякими «розборками» закінчилися поминальні дні на кладовищі у селі Пиріжки Малинського району, що на Житомирщині. Сюди без запрошення громади приїхали священики Московського патріархату, незважаючи на те, що в селі вже третій рік править службу священик УПЦ Київського патріархату — протоієрей Володимир. >>

Чемпіонами й не пахне

«Конкуренції немає і не передбачається, а саме вона — двигун прогресу», — доволі категорично відповіла кореспондентові «УМ» головний тренер української збірної Марина Амірханова, пояснюючи посередній виступ наших співвітчизників на чемпіонаті світу, який минулої неділі закінчився у Москві. Антон Ковалевський на своєму шостому ЧС повторив кращий у кар’єрі результат — 16–та позиція. Для Ірини Мовчан її п’ятий світовий форум виявився найвдалішим — але 23–та позиція. Погодьтеся, для країни, яка виховала Оксану Баюл, Віктора Петренка, В’ячеслава Загорднюка, Олену Ляшенко, — результат більш ніж скромний. А найвище в підсумковому протоколі поміж представників України піднялися дебютанти «мундіалю» — танцювальний дует юної Шивон Хекен–Кенеді та досвідченого Олександра Шакалова, колишня американка та екс–узбекистанець. >>

Помститися за Рим

В останні сезони у фінальних матчах Ліги чемпіонів встановилася справжня гегемонія англійських команд: із 2005 по 2009 роки за звання кращого клубу на континенті обов’язково змагався хтось із представників цієї країни. Щоправда, минулоріч англійці не пройшли навіть до півфіналу, але в поточному розіграші виправилися, і за Кубок чемпіонів знову змагатиметься гранд із Туманного Альбіону. Позавчора пізно ввечері «Манчестер юнайтед» очікувано обіграв удома німців із «Шальке» та пройшов туди, де його чекають. Фінальний матч відбудеться 28 травня теж в Англії — на лондонському стадіоні «Уемблі» — і за складом учасників буде повторенням такої ж гри дворічної давнини. «МЮ» спробує поквитатися з «Барселоною» за поразку 0:2 на полі римського «Стадіо Олімпіко». >>

Любов із «зоопарку»

Чутки про роман 26–річної голлівудської зірки Скарлетт Йоханссон із 50–річним колегою по акторському цеху Шоном Пенном, у які спершу мало хто вірив, виявилися чистісінькою правдою. Закохані вже не приховують своїх стосунків — Скарлетт перевозить до Шона свої речі. Більшість часу вони проводять під одним дахом, то який сенс жити нарізно? Тим паче що дорослі діти Пенна (дочці Дайлан — 20, синові Хопперу — 18 років) нову татову любов схвалили і ставляться до Скарлетт із симпатією. >>

ПРИКОЛИ

— Миколо, ти як графин.

— Чому це?

— У тобі літр горілки, а ти все стоїш. >>

Останній з останніх

У будинку для літніх людей австралійського міста Перт помер останній на планеті ветеран Першої світової війни Клод Стенлі Чоулз. У березні дідусь іще встиг відсвяткувати свій 110–й день народження — він був найстарішим мешканцем Австралії й одним із десяти най­старіших мешканців Землі. >>

Мертвий Осама страшніший за живого

Президент США Барак Обама ухвалив рішення: посмертних фотографій лідера «Аль–Каїди» Осами бен Ладена оприлюднено не буде. «Сумнівів у тому, що ми вбили Осаму бен Ладена, немає, — наголосив Обама у програмі «60 хвилин» на телеканалі Сі–Бі–Ес. — Ми не хочемо, щоб важкі для сприйняття фотографії, на яких зображено застреленого в голову чоловіка, пішли гуляти світом та стали зброєю пропаганди, стимулюючи нове насилля». І це при тому, що навіть найближчі радники рекомендують президентові показати світу фото вбитого «терориста №1». Мовляв, лише таким чином можна раз і назавжди припинити дискусії на тему, чи дійсно в Пакистані вбили саме бен Ладена. >>

«Суперове» право голосу

Європейський Союз отримав статус «суперспостерігача» у Генеральній Асамблеї ООН. Це означає, що голова Ради ЄС Герман Ван Ромпей та верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон тепер зможуть виступати й надавати пропозиції та поправки до рішень на рівних правах із представниками держав — членів Організації Об’єднаних Націй. >>

Братська могила на дні океану

Французькі рятувальники за допомогою роботів спробують підняти з дна Атлантичного океану тіла загиблих пасажирів та екіпажу літака «Аеробус А330» авіакомпанії «Ейр Франс», який за досі не встановлених обставин 1 червня 2009 року зазнав аварії над Атлантичним океаном. >>

«Бацька» лякає українців

Громадського діяча, одного з організаторів акції «Україна без Кучми» Володимира Чемериса у середу затримали в Білорусі. Про це сам пан Володимир — співорганізатор акції «Україна без Кучми», член правління Української гельсінської спілки з прав людини — розповів «УМ». Він приїхав до Мінська для участі в конференції з прав людини та свободи зібрань — це була доповідь місії ОБСЄ щодо подій у Білорусі у грудні минулого року. «За півгодини до початку до приміщення правозахисної організації «Вясна», де мав відбутися захід, вдерлися представники міліції, — розповідає Володимир Чемерис, — сказали, що прибули за викликом. Начебто було повідомлення про те, що в офіс вносять якісь коробки із вибухівкою. Усіх присутніх затримали, коробок, звичайно, не знайшли. До приміщення нас не пускали півтори години. Ми вирішили провести презентацію на вулиці. Але до нас підійшли люди в цивільному, не представившись, дали вказівку міліціонерам усіх іноземних громадян затримати». >>

Гра в хованки Пукача

У правоохоронних органах діє система «кругової поруки», тож окремі особи можуть бути зацікавлені у засекреченні судового процесу над Олексієм Пукачем. Про це заявив колишній голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко. «Злочинні накази видавалися на самій «горі», а виконували їх керівники правоохоронних органів. Тому в цій справі жоден гриф таємності не може бути прийнятним», — сказав Наливайченко в інтерв’ю УНІАН. >>

Червоно–чорні замість червоних

У Здолбунівській районній раді, що на Рівненщині, зареєстроване звернення депутата від «Нашої України» Сергія Кондрачука «Про використання червоно–чорного прапора, поряд з Державним прапором України, під час відзначення у Здолбунівському районі Дня незалежності (24 серпня), Дня пам’яті жертв політичних репресій (третя неділя травня) та свята Покрови Пресвятої Богородиці (14 жовтня)». >>

Мордобій до перемоги

Львівська влада та місцева міліція досі не оприлюднили антикризового сценарію щодо можливих масових заворушень 9 Травня. Як уже писала «УМ», кримська партія з промовистою назвою «Русскоє єдiнство» планує пройтися урочистою ходою центром Львова до Пагорба слави, щоб покласти там квіти, вшанувавши полеглих у ІІ світовій війні. І їх готується активно зустріти небайдужа львівська громада. Та нарешті пробудилася судова гілка влади. Львівський окружний адміністративний суд, зреагувавши на позов низки патріотичних партій про заборону маршу, відхилив клопотання «Русского єдiнства» про перенесення розгляду цієї справи на 7 травня. Коли верстався цей номер «УМ», рішення суду ще не було виголошено. >>

Прапор без бою

Що то за знамено, копії якого зобов’язала вивішувати Верховна Рада? «Коли кажуть, що то «бойовий» прапор, — це свідома неправда», — запевняє вчений Інституту етнонацiональних дослiджень НАНУ, знаний дослідник тоталітарних режимів доктор Владислав Гриневич. Адже то було одне з дев’яти полотнищ, виготовлених спеціально для вивішення над Рейхстагом (до Третьої ударної армії, яка штурмувала Берлін, входило дев’ять дивізій). Коли Рейхстаг узяли, сержантам Михайлу Єгорову і Мелитону Кантарії, які не брали участі у штурмі, наказали встановити прапор. Але ті повернулися: мовляв, «там темно, а ми без ліхтарика». Тому вдруге з ними відрядили кремезного політрука, українця Олексія Береста. Це було в ніч на 1 травня. Утім на той час кілька прапорів уже майоріло над Рейхстагом. Скажімо, значно раніше свій прапор вивісила група капітана Володимира Макова із 171–ї стрілецької дивізії... >>

Бiлий халат, чорний язик

Головний лікар міста Калуша й заступник Калуського міського голови Віталіна Радецька на нараді працівників охорони здоров’я, не добираючи слів, розповіла все, що думає про медиків та галичан узагалі. «Вы — генетически недоразвитый регион, цыгане вы немытые и нечесаные... Мне говорили, что в этом регионе была зона, теперь понятно, откуда такие гены..., вы разбиваете себе лбы, когда бьете поклоны в церкви, а ничего в душе святого у вас нет... Пишите заявления об увольнении, всех уволю, уволю за саботаж руководителей любого уровня», — сказала Радецька. >>

Про Чорнобиль по–італійськи

У середу літературознавець, публіцист Оксана Пахльовська презентувала книжку «Зоря на ім’я Полин: Згадуючи Чорнобиль», яка вийшла днями в італійському видавництві «Віелла».

Пані Оксана, що живе в Римі і викладає в університеті «Ла Сап’єнца», давно і добровільно взяла на себе обов’язок представляти Україну в світі, її зусиллями в Італії організовуються міжнародні конференції, вона друкує статті про Україну в наукових часописах, співпрацює з престижним Інститутом студій суспільної та релігійної історії в місті Віченца, на базі якого вже відбулося кілька наукових конференцій, присвячених українській проблематиці. >>

«Мажори» покалічили олімпійця

Інцидент, який обговорює сьогодні чи не весь Тернопіль, стався ще під час Великодніх свят біля одного з головних храмів міста. Все почалося з того, що пішохідною зоною раптом почали на неприпустимій швидкості «літати» туди–сюди дві іномарки. В цей час містом прогулювалось двоє відомих спортсменів — плавець–олімпієць Олександр Волинець та призер юніорського чемпіонату світу з біатлону Олександр Починок. Останній зробив водіям–хуліганам зауваження, у відповідь на що ті спочатку нахамили (при цьому вони не приховували, що впізнали відомого спортсмена), відтак полізли в бійку. До слова, за інформацією з неофіційних джерел, це були двоє «мажорів» — сини відомого бізнесмена, близького до «провладної» партії. >>

Луценко хоче на підписку

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова звернулася до Генпрокурора Віктора Пшонки щодо зміни екс–главі МВС Юрію Луценку міри запобіжного заходу: з утримання під вартою на підписку про невиїзд. Днями омбудсман учергове відвідала Луценка у столичному СІЗО №13, тож переконана, що наразі немає перешкод для звільнення лідера «Народної самооборони». Принаймні до суду. На думку пані Карпачової, підстави, за якими суд подовжив арешт колишнього урядовця, можуть зняти його адвокати. >>