«Я не лекції сюди приїхав сюди читати», — сказав Віктор Янукович, виступаючи вчора в кримському парламенті. І все ж, звертаючись із трибуни до місцевих керівників, із металом у голосі попросив, аби вони записували. Бо наступного разу буде їх «питати по повній програмі». Від них же поки вимагається одне — розробити, задіявши громадські слухання і фахівців, і ухвалити на засіданні Верховної Ради Криму програму першочергових антикризових заходів.

Однією з причин того, що нова урядова команда довго готує бюджет, Президент Янукович назвав необхідність урахувати всі недоліки держкошторису 2009 року, а також надскладну ситуацію в економіці країни. Зокрема глава держави планує не збільшувати податки. На його думку, перевантаження підприємств, майже половина з яких є збитковими, додатковими податками — неприпустимо. Адже мета для цьогорічного бюджету не тільки «нормально прожити цей непростий рік», а й «закласти фундамент зростання на наступні періоди».

У владі Віктора Януковича з’явилися яскраві ознаки непотизму: високі посади у виконавчих структурах обійняли родичі помітних «регіоналів». Так, заступниками міністра з питань надзвичайних ситуацій призначено сина Ганни Герман Миколу Коровіцина та чоловіка депутатки Олени Бондаренко Андрія. Наразі саме МНС, відомство Нестора Шуфрича, найбільше уражене «кумівством». Хоча, можливо, про родинні зв’язки інших кадрів ми надто мало знаємо...

25 березня 1992 року було створено Службу безпеки України, — спецслужбу нової, незалежної держави. Нове законодавство гарантувало громадянам право на інформацію, на свободу поглядів і віросповідання, на недоторканність приватного життя особи. Здавалося б, у далекому минулому залишилися «чорні воронки», які серед ночі забирали людей «відомо куди», переслідування за «не таку віру», масове пограбування населення, засилля «жучків» і чималий апарат «оперативних працівників» для стеження за всіма більш–менш помітними в суспільстві людьми. Інформація про таку «відповідальну роботу» та її методологія накопичувалася в архіві КГБ, зокрема в його українській філії. З постанням національних держав шматки того масиву документів позалишалися на теренах 15 братніх республік. Не дивно, що в уже демократичних країнах постало питання розсекречення даних про криваві таємниці держави, що розвалилася. Водночас в Україні творився новий архів національної Служби безпеки, покликаний сприяти захистові інтересів громадян держави... Розмову з людиною, яка чи не найкраще обізнана з історією і сьогоденням «секретних» архівів, — колишнім директором Галузевого державного архіву СБУ Володимиром В’ятровичем, пропонуємо читачам «УМ».