Роман «Буг» (Л.: Світ, 2020) Ігоря Павлюка в сучасній українській літературі порушує низку проблем, які досі не були предметом літературних або ж науково-популярних розмислів.
Книжка Дена Сенора та Сола Синґера «Країна стартапів. Історія ізраїльського економічного дива» (К.: Yakaboo publishing, 2016) починається з передмови Шимона Переса, де перша фраза така: «Люди віддають перевагу згадуванню перед уявлянням».
Його талант багатогранний і вражає розмаїттям: драматург, актор, режисер, громадський діяч. 29 вересня виповнюється 175 років від дня народження Івана Карпенка-Карого (Тобілевича; 1845—1907) — одного з фундаторів українського професійного театру.
Книжка шведського психолога із соціальних комунікацій Томаса Еріксона «В оточенні психопатів» (Х.: Фоліо) — такий самий вибуховий ексклюзив на українському читацькому ринку, як перекладені останніми роками психологічні студії Сібе Шаапа, Кларіси Пінколи Естес або Станіслава Комарека.
Книжки — чудові ліки! Коли сумно на душі, коли погано зі здоров’ям, коли дитина увесь час у лікарні та не може бігати та стрибати на спортмайданчику зі своїми друзями, тоді вона може відкрити для себе світ читання.
Дві останні поетичні книжки Сергія Жадана «Антена» та «Список кораблів» (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2018; 2020) — візуально відмінні, але складають, вважай, одну збірку.
Великі поети не бувають одномірними. Вони завжди багатогранні, поліфонічні. І тому в кожного він «свій». Іван Драч — не виняток. У мене він, як лідер епохи шістдесятництва, теж «свій».
У музейному комплексі «Ганнина Пустинь» (поблизу села Оленівка на хуторі Мотронівка) на Чернігівщині у 201-й день народження вшановували Пантелеймона Куліша — автора історичного роману «Чорна рада», укладача абетки українського правопису, перекладача на українську мову Біблії, друга і соратника