Третє грудня — Міжнародний день інвалідів. У світі, згідно зі статистикою, близько десяти відсотків людей належать до цієї категорії. Громадян з особливими фізичними потребами в Україні 2, 65 мільйона.

Найбільше турбує забезпечення житлом молодих інвалідів. Прикро, але взяти кредит ми не маємо змоги — банки завжди відмовляють. У транспорті для інвалідів передбачений пільговий проїзд, а насправді водії «маршруток» часто виганяють таких людей.

Володю, скільки не спостерігаю за вами на різних журналістських тусовках, ніколи не перестаю дивуватися вашій обізнаності, енергії та оптимізму. У власкора радіо «Ера» Володимира Носкова завжди є влучне запитання і власний коментар до тієї чи іншої проблеми.

Гіркими сльозами плачуть наші гроші. Занадто багато проблем на нас навалилося, і на всіх українців у держави тепер не вистачає коштів. І не вистачатиме ще більше! Скажена інфляція і не надто зважена політика уряду в цій царині відчутно вдарили по гаманцях українців. А економічна криза лише підкинула хмизу в багаття. Експерти б’ють на сполох: нинішня пенсія та зарплати не здатні забезпечити гідне життя українцям. Але не виключено, що в наступному році вони будуть ще більш занижені.

Авторитетний дослідник суспільних настроїв українців Євген Головаха — один із небагатьох відомих соціологів, який має справу з політикою, але не «заляпався» в ній. Він відмовляється працювати, незважаючи на активне «сватання», у виборчих штабах будь–яких політиків і лишається вірним науці. Саме тому заступник директора Інституту соціології НАН України може говорити про все і про всіх. Євген Головаха вважає, що в України починається нелегкий період, але він може стати для нас школою виживання. І якщо будемо гарними учнями, то і корупція, і низький рівень життя, і колишні чвари залишаться у минулому.

Після інтригуючого «далі буде» наприкінці другої подачі тексту «Психологічний портрет Віктора Андрійовича Ющенка» на сайті «Української правди» минуло доволі часу. А продовження все немає. Утім і дві опубліковані частини заслуговують на розгляд. З першого погляду зрозуміло, що «група професіональних психологів», які не назвали своїх імен, уклала не психологічний портрет, а гіпотетичний «психопатологічний образ особи». «Проффесіональним псіхологам» бракує елементарних знань не лише в галузі сучасного законодавства у сфері психіатрії, а й самої психіатрії й психології. А висновки про ментальність етносів вони виголошують, уявлення не маючи про традиції та базові цінності народів. Назагал текст нашпигований неправдивою і перекрученою інформацією. «Група» прочитала кілька газетних інтерв’ю Президента та його родичів і навизбирувала там непослідовних і незіставних деталей, з яких «склеїла» картинку ніби розгубленої постаті, що опинилася серед неналежних їй обставин. У тексті є багато смислових неузгодженостей, де один висновок суперечить іншому, що свідчить про душевну неврівноваженість «авторів» або ж добрячу порцію аперитиву для натхнення у написанні такого хитромудрого твору.

Ще зовсім недавно західна економіка здавалася непорушною, світові валюти стійкими, міжнародний ринок «живим». І ось маєш — усе відразу стало з ніг на голову. Метушлива паніка, правда, вже встигла змінитися стабільною тривогою, але від цього нікому не стало легше. Складається враження, що хтось впливовий злісно пожартував над нами або підсунув з якоюсь конкретною метою велику передноворічну свиню. Ось про це «УМ» і вирішила поговорити з кандидатом філософських наук, доцентом Харківського національного аерокосмічного університету імені М. Жуковського, астрологом–практиком Костянтином Дараганом.

Страшилка про фінансову кризу та її наслідки не сходить із телеекранів та газетних шпальт. ЗМІ пророкують масові звільнення і армії голодних металургів та будівельників, оприлюднюють найрізноманітніші прогнози і масштаби безробіття — одна цифра страшніша за іншу. Серйозна загроза і справді існує — як довести народ до паніки та зубожіння, так і втратити покоління висококласних працівників важкої промисловості. Однак фахівці ринку праці впевнені: не тільки фінансова криза винна в наших проблемах, а й задавнені соціально–економічні проблеми. І сьогоднішні фінансові негаразди неминуче внесуть суттєві корективи у наше життя: непрофесіонали, вочевидь, опиняться «за бортом» (нехай думають про свою кваліфікацію і вчаться!), а справжні фахівці тим часом роботу напевно не втратять. Щоправда, зарплата в них навряд чи зросте.

Гідність — таке просте слово, а за ним стоїть така складна світобудова. Обстоювати свою гідність, зберігати гідність, дотриматися гідності, відповісти з гідністю... Гідність — цнота самозахисна і тиха. На неї наступає нечестива сила, яка може — ображати гідність, зневажати гідність, не рахуватися з гідністю...
Але є брак чи відсутність гідності, і то вже найгірше. Про таких прислів’я: «Йому у вічі плюють, а він каже, що то дощ...» То тема для цілого соціально–психологічного трактату. У цьому трактаті не слід забувати про міру людини не лише від ніг до голови, а й від голови до неба. Людина гідна свого Бога, а то вже цінність нерозмінна.

Дев’ять років тому у Володимира Стефаніва з Підгайців на Тернопільщині був вибір: нарікати на економічний занепад в Україні, змирившись із ситуацією абсурду, або спробувати щось кардинально змінити у своєму житті. Він зупинився на другому варіанті й подався на заробітки за кордон. У ті часи українців в Іспанії було мало, і країна приймала трудових мігрантів на законних підставах. Володимир швидко отримав документи на право праці і проживання, знайшов роботу, а за деякий час у Барселону приїхали по черзі його обидва сини і дружина. Вони не мали ілюзій щодо солодкого життя на чужині, але часу зважувати на терезах співмірність втрат і здобутків не було. Під час нашої розмови у затишній кав’ярні на барселонській набережній мої земляки щиро зізналися: щоденна виснажлива боротьба за хліб насущний залишає мало місця для ностальгії. Хоча Україна їх «не відпускає»...