У ці дні село Зіньків, що у Віньковецькому районі, перетворилося на великий знімальний майданчик. Звичний сільський пейзаж доповнюють численні декорації — ошатні хатинки, накриті почорнілою соломою та черепицею. Виглядають вони дуже реалістично, хоча і зроблені здебільшого з гіпсу, фанери та картону. А у масових сценах дружно позують місцеві жителі. Окремим із них дістаються навіть цілі епізоди, як-от роль мірошника.
45-річний приватний підприємець К. з райцентру Стара Синява конче потребував коштів, аби оживити свій нехитрий бізнес. Узяв 5 тисяч доларів банківського кредиту, решту позичив у знайомих. Загалом набігла сума в 15 тис. «умовних» одиниць. Та, як це трапляється, в один прекрасний день позичальники дружно зажадали грошики повернути, а їх у чоловіка не було. Старосинявець, висловлюючись жаргоном бізнесового сердовища, завис, ситуація ставала вкрай дискомфортною.
Іван Гладуняк, здається, єдиний із новопризначених голів областей, кого не приїжджали представляти місцевій еліті чільники зі столиці. Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко обмежилася напутніми словами, мовляв, вас і так добре знають в області, тож бажаю успіхів. І справді, Іван Васильович зі станом справ у краї обізнаний досконало, до цього спонукала його попередня посада заступника «губернатора». У ході буремних осінньо-зимових подій не піддався на вимогу колишнього шефа працювати задля перемоги провладного кандидата і, як наслідок, почув безапеляційне: пиши заяву на звільнення. Заяву Гладуняк написав, але... на відпустку, яку використав для агітації за Ющенка. Коли ж революційний вихор мас змів одіозного попередника, Іван Васильович кілька місяців виконував обов'язки керівника області, аж поки на початку березня не був у цьому статусі узаконений остаточно. Зауважмо, що «губернатором» Гладуняк став пізніше за решту своїх колег на подібних посадах, адже, як пам’ятають читачі «УМ», спочатку — в лютому — на посаду глави Хмельниччини було призначено скомпрометованого депутата Олуйка з фракції НАПУ, і люди пікетами домоглися його швидкої відставки. Лише після цього настав час Гладуняка.
Подія, що сколихнула два роки тому древній Кам'янець-Подільський, була названа гуманітарною катастрофою європейського масштабу. Тоді в культовій споруді — костелі Францисканців, у якому розміщувалося сховище міського архіву, сталася пожежа, яка призвела до катастрофічного руйнування документів Національного фонду. Серед утрачених для нащадків — 53,3 тисячі справ Подільської казенної палати, 27,6 тис. справ — Подільського губернського у селянських справах присутствія, 10,7 тис. справ — канцелярії Подільського губернатора, 9,4 тис. справ 1874—1920 рр. — міської управи. Документи останнього фонду розкривали діяльність УНР періоду, коли столицею держави був Кам'янець-Подільський.
Науково-технічний процес породжує і нові різновиди правопорушень. Жертвою зловмисника цього разу став банкомат однієї з фінансових установ у Хмельницькому. З «ящика» несподівано зникло 10 тисяч американських доларів і 195 тисяч гривень.
У всіх хмельницьких маршрутках заздалегідь вивісили оголошення, що 13 червня із самісінького ранку машини на вулицях міста не працюватимуть. Мовляв, у зв'язку з проведенням зборів асоціації приватних перевізників. Утім причина дещо прозаїчніша. Власники транспортних засобів вирішили попередити міську раду і на кілька годин заглушити мотори. Якщо ж влада зволікатиме з вирішенням їхніх вимог, то погрожують найближчої середи припинити роботу зовсім, а у п'ятницю навіть вдатися до блокування мерії.
Здається, 56-річний П., житель смт. Ярмолинці, відтепер має привід двічі відзначати день свого ангела. Цього разу чоловік звично поліз драбиною на горище по сіно. Та в якусь мить нога ковзнула по щаблю, і нещасний стрімголов полетів із двометрової висоти головою вниз. Згарячу хотів було підвестися, але щось не пускало чоловіка. І лише тоді він зрозумів, що напоровся на арматуру, якою огороджений квітник на подвір'ї.
Громадськість Хмельниччини продовжує турбувати доля унікальної пам'ятки національного надбання XVIII—XIX ст. — Державного історико-культурного заповідника «Самчики». Цей палацовий ансамбль є одним із найвизначніших творів архітектури та садово-паркового мистецтва періоду зрілого класицизму, який у культурі Європи початку позаминулого століття виходив на одне з чільних місць.
Скільки існує людство, стільки, здається, не переводилися і злочинці. Їх покарання у різні періоди розвитку цивілізації набувало найрізноманітніших форм — від інквізиції, яка практикувалася ще кілька століть тому, аж до відміни смертної кари в наші дні. Ба більше, в норму державного функціонування багатьох країн останнім часом входить і забезпечення належних умов перебування ув'язнених у місцях позбавлення волі. А ось нашим далеким предкам не позаздриш — за щонайменші провини їх піддавали жорстоким, нелюдським тортурам. Цю атмосферу переконливо відтворює музей «Суд у середньовічному Кам'янці».
Стародавній Сокілець, що у Дунаєвецькому районі, нещодавно знову підкинув поживу для роздумів археологам та історикам. На Торговій площі цього села з гуркотом утворилося провалля. Щоправда, попри промовисту назву майдану, крамарі тут не виставляють товар і взагалі тут люди не живуть, бо їх ще кілька десятиліть тому переселили у зв'язку з будівництвом Дністровського водосховища.
