Черкаський водоканал щосили бореться з «халявниками» — у місті виявляють немало таких, хто незаконно врізається трубами від своїх приватних будинків у міський водогін і каналізацію, безкоштовно бере воду та зливає нечистоти. Торік інспекція з контролю за наданням послуг iз централізованого водопостачання та водовідведення КП «Черкасиводоканал» провела обстеження майже 540 абонентів, 160 з яких незаконно підключилися до водопровідних та каналізаційних мереж. «Наші інспектори мають спеціальне обладнання, яке визначає місце врізки, — розповідає «УМ» начальник абонентного відділу водоканалу Валерій Власюк. — Така робота проводиться щодня, інколи буває по 6–10 адрес на день». За його словами, з листопада 2010 року, коли була створена інспекція, обстеження мереж провели у близько 700 абонентів, 200 з яких врізалися незаконно.

Перші делегати найпершого в Україні з’їзду споживачів фінансових послуг обрані в Сумах. Саме звідси почав свою роботу iз залучення громадськості до участі у форумі його оргкомітет. Проблеми, які планує порушити з’їзд, актуальні для багатьох. Як повернути заощадження колишнього Радянського Союзу? Як виборсатися з кредитних боргів, якщо потрапив у кабальні умови? Як не потрапити у фінансові пастки, які готує нам день завтрашній?.. Якщо врахувати, що кожен шостий українець — позичальник, а кожен десятий — вкладник, то зрозуміло, яка кількість людей є реальними споживачами фінансових послуг і як важливо для них орієнтуватися у вирішенні пов’язаних із цим питань.

Минулої суботи вже п’яте за ліком Свято сала вирувало у центрі Полтави. Його організаторами стали культурницькі підрозділи мерії за спонсорської допомоги місцевих підприємців. І хоча 15–градусний мороз таки налякав частину потенційних учасників дійства, бажаючих посмакувати фірмовим полтавським салом, придбати його, взяти участь у жартівливих конкурсах чи просто розважитися походеньками від одного «столу» до іншого вистачало. «Дармівщина» цього разу прийшла у вигляді безкоштовних бутербродів із салом та гарячого чаю.

Шість мільйонів гривень — таку суму за рішенням Зарічного районного суду міста Сум має відшкодувати виконком Сумської міської ради приватній виробничо–комерційній фірмі «Лев». Бо заподіяв їй шкоду! Яку?

Чорнобильська зона знову «ласкаво просить» до себе організованих сталкерів. Днями турфірмам дозволили проводити екскурсії в зоні відчуження, повідомив голова Всеукраїнської асоціації туроператорів Ігор Голобуха. Заборона, нагадаємо, діяла з 21 червня.

У Черкасах більше 300 працівників міського пологового будинку №2 опинилися на обліку в центрі зайнятості. Поки що вони безробітні тільки формально. Та оскільки міська влада об’єднує два пологовi будинки (відстань між ними сягає восьми кілометрів) у Центр матері та дитини, то так передбачено процедурою реорганізації. Самі медики не виключають, що згодом вони можуть реально залишитися без роботи. Кажуть, «пологове» об’єднання черкаські депутати задумали не з метою економії коштів, як стверджують, а тому, що хтось накинув оком на добротне приміщення пологового будинку.

Ще донедавна на території Горлівського хімічного заводу без будь–яких елементарних правил безпеки зберігалися тисячі тонн високотоксичних відходів виробництва тротилу (тринітротолуолу) і мононітрохлорбензолів, сульфатні відвали, а також 30 тонн неочищеного, і 8 тонн готового тротилу, тобто вибухівки. Відходи лежали просто неба в майже роз’їденій корозією тарі. Протягом десятків років ці отруйні речовини розмивали дощі, їх розносив вітер і випарювало сонце, рідкі елементи просочувалися крізь землю у ґрунтові води. Тротил був у такому стані, що не піддавався утилізації звичним способом. Давно прострочена, а отже, непередбачувана вибухівка могла здетонувати у будь–яку мить, і це — поруч із високотоксичними відходами, а по сусідству — ще й із небезпечним виробництвом концерну «Стирол». 280–тисячній Горлівці з її шахтним метаном загрожувала катастрофа всеукраїнського масштабу.

Понад 50 фотографій, які розповідають, як зараз виглядають колишні сталінські концтабори, стали експонатами виставки «Відрядження в один кінець: Колима/ГУЛАГ/«Аляска». Вона відкрилася в колишній в’язниці, а тепер меморіальному музеї «Тюрма на Лонцького». Усі ті табори були спецільно зроблені для політичних в’язнів переважно з України та Прибалтики. Режим у таких таборах був найжорстокіший. Вони діяли до 1953 року, до смерті Сталіна.

Основою годинникової експозиції, яку розмістили в обласному краєзнавчому музеї, стала фондова колекція самого музею. Але чимало експонатів принесли сюди самі черкащани, відгукнувшись на заклик музейників. «Один 23–річний хлопець приніс нам більше десяти годинників, які йому в дитинстві дарували батьки. А дворічний Владик Клінкін прийшов до нас із бабусею і подарував іграшковий мотоцикл, у який вмонтовано годинник», — розповідає «УМ» завідуюча відділом етнографії Черкаського обласного краєзнавчого музею Вікторія Литовка.

Перебуваючи влітку минулого року в Польщі, ми, група українських журналістів, дивувалися чималим плантаціям полуниці, смородини, малини та чепурним садкам обабіч доріг. З’ясувалося, що місцевим селянам вирощувати фрукти–ягоди дуже вигідно. Адже їм не доводиться самотужки стояти на базарі і збувати вирощене. На момент нашого приїзду саме в розпалі був полуничний сезон. Тож на власні очі довелося бачити, як під вечір у село заїжджає велика вантажівка і скуповує зібрану впродовж дня полуницю у дрібних фермерів. Останнім така форма співпраці дуже зручна: вони отримують на руки гроші і не ламають голову, куди подіти свій досить вибагливий у зберіганні товар. За схожою схемою польські селяни збувають і малину, і смородину, і вишню–черешню... А що ж український селянин? Збере відро смородини та й витратить на «маршрутку» те, що вторгував за неї на базарі. Тому й їмо ми фрукти та ягоди з Туреччини, Польщі, Іспанії, Єгипту, Молдови, Китаю замість того, щоб зробити вирощування «вітамінів» вигідним для українського села.

Доводити, що це справді вигідно, у найближчі пару років будуть у селі Лосятин, що на Тернопільщині. Саме там нині триває створення першого в Україні «полуничного» кооперативу.