Банк знає про вас усе, а ви про банк?

31.01.2012

Перші делегати найпершого в Україні з’їзду споживачів фінансових послуг обрані в Сумах. Саме звідси почав свою роботу iз залучення громадськості до участі у форумі його оргкомітет. Проблеми, які планує порушити з’їзд, актуальні для багатьох. Як повернути заощадження колишнього Радянського Союзу? Як виборсатися з кредитних боргів, якщо потрапив у кабальні умови? Як не потрапити у фінансові пастки, які готує нам день завтрашній?.. Якщо врахувати, що кожен шостий українець — позичальник, а кожен десятий — вкладник, то зрозуміло, яка кількість людей є реальними споживачами фінансових послуг і як важливо для них орієнтуватися у вирішенні пов’язаних із цим питань.

 

Вкладники і позичальники — не ворогуючі табори

Визрівання потреби з’їзду та шлях до його проведення були непростими. Ще рік тому за ініціативи голови Асоціації антиколекторів і правозахисників України «Ваша надія» Федора Олексюка та народного депутата України Юрія Полунєєва було створено оргкомітет. Сьогодні до нього входять учасники більш ніж 30 громадських організацій та об’єднань, а також представники професійних об’єднань надавачів фінансових послуг, колекторського бізнесу, національні та міжнародні експерти.

Логічне запитання: як представники банків, колекторів чи кредитних спілок реагують на проведення такого з’їзду? Адже йдеться переважно про відстоювання прав споживачів, а отже — про контроль за діяльністю фінансових установ. «Вони, може, і не в захваті, але підтримують наш рух, — каже Федір Олексюк, — адже йдеться про міжнародний престиж, про світові тенденції. І якщо комусь подобається ловити рибку в каламутній воді, то це їхні проблеми, бо час іде й потрібно мінятися».

Об’єднання тих, хто постраждав від стосунків із банками чи колекторами, — єдиний шлях впровадження в державі політики захисту прав споживачів фінансових послуг та реформування й розвитку банківської сфери. Й уже на рівні роботи оргкомітету об’єднавчі зусилля не пропали марно, переконаний пан Олексюк. Зокрема, «вдалося звести разом вкладників і позичальників і переконати їх, що вони не два ворогуючі табори. Бо вкладникам не повертають грошей не тому, що їх не повернули банкові позичальники. А тільки тому, що банк проводить таку політику».

Щоб не бути обдуреними — вчімося!

Зрозуміло, питань, які слід вирішити, будуючи іншу політику, чимало. Передусім — у законодавчій сфері. Бо, звичайно, є закон про захист прав споживачів, але в багатьох країнах є окремо закони про захист прав саме споживачів фінансових послуг. Адже, переконані ініціатори з’їзду, навряд чи можна порівнювати купівлю простроченого майонезу з отриманням кредиту. Тому, окрім інших, буде пропонуватися й такий законопроект.

Слід докорінно міняти стосунки між банком та його клієнтом. «Коли ви берете кредит, — каже Федір Олексюк, — то заповнюєте детальну анкету, й банк знає про вас усе. А що ви знаєте про банк? Вам можуть навіть не назвати його засновника. Чи нормально це?»

Але найважливішим, певно, є підвищення фінансової грамотності населення. Адже й сьогодні люди стоять у черзі за кредитами, отримують їх ніби під 30–відсоткову ставку, не розуміючи, що в документах, які вони підписали, закладено понад 130 відсотків річних.

Лише один приклад із практики «Вашої надії». Жінка звернулася до асоціації, бо пережила справжній шок. Вона сумлінно і вчасно п’ять років виплачувала свій 120–тисячний валютний кредит. Внесла за цей час 40 тисяч і нарешті вирішила поцікавитися, скільки ж їй ще залишилося сплатити. Коли працівники банку пояснили, що власне тіла кредиту сплачено лише три тисячі, а решта пішла на покриття відсотків, вона втратила свідомість. І прийшла до тями з наміром позиватися до банку...

Тому з’їзд споживачів фінансових послуг, який заплановано на 2 березня, й має на меті напрацювати відповідні рекомендації, що захищатимуть права звичайного українця в його стосунках із банками.

 

ПОРАДИ ФАХІВЦЯ

Гроші не люблять різких рухів

Попереду ймовірна криза, під час якої нинішні проблеми нам здадуться квіточками, попереджує пан Олексюк. А тому треба бути готовими до цього й уміти захищати себе.

Щоб бути готовими, радить не вдаватися до депозитів. Ліпше зробити потрібні придбання, бо потім купівельна спроможність може різко впасти. Тим більше що цілком імовірна девальвація гривні.

Зберігати гроші ліпше не в грошах. Банки пропонують зберігання в золоті, платині — це більш надійно. Якщо ж зберігати у грошах, то не в одній валюті.

І — планувати свої прибутки й витрати. «Як у відомих трактатах: знати, що, скажімо, 10 відсотків мають бути недоторканними. Ще 10 — на старі зобов’язання. 10 — на розвиток. Щось на відпочинок і на лікування... Якщо людина вміє планувати правильно, вона здатна пережити кризу. Гроші ж не люблять різких рухів», — каже Федір Олексюк.