На старті нового сезону київський «Арсенал» не впізнати. Команда, яку в літнє міжсезоння очолив білоруський спеціаліст Леонід Кучук, стала справжньою грозою авторитетів. На стадіоні «Динамо», куди переїхали «безпритульні» «каноніри» в полюванні за Фортуною, «Дніпро» та «Шахтар» лише ціною неймовірних зусиль врятувалися від поразок. Загалом клуб президента Вадима Рабиновича взяв курс на залучення вболівальницької аудиторії. І, схоже, це наразі вдається. Про секрети таких метаморфоз «УМ» розпитала форварда «Арсеналу» Олександра Ковпака. Розповів 28–річний уродженець Сміли також і про своє особисте футбольне життя.

Схоже, найпотужніша за останні п’ять років магнітна буря, котра вдарила по Землі минулими вихідними, на окремих людей справила аж надто потужний вплив. Вочевидь надлишок енергії вплинув на молоді та незміцнілі голови англійських тінейджерів, які впродовж останніх чотирьох днів громили Лондон. Оскаженіла молодь палила автобуси, будинки, трощила вітрини магазинів, які згодом ще й грабувала. Через такий форс–мажор місцева федерація футболу скасувала товариський поєдинок на «Уемблі» між збірними Англії та Голландії та перенесла кілька поєдинків Кубка англійської ліги. «Це якесь безглуздя. Навіщо таке робити зі своєю країною, рідним містом? Це ганьбить нашу державу. Будь ласка, зупиніться», — такою була реакція лідера футбольного клубу «Манчестер юнайтед» Уейна Руні на безлади, що охопили країну.

На тлі останніх індивідуальних успіхів українських тенісистів–чоловіків особисті доробки наших дівчат виглядають доволі скромно. Зараз у першій сотні рейтингу WTA українка лише одна: Катерина Бондаренко — 67–ма. Однак натомість українки цього року відзначилися гучною перемогою в команді. Незважаючи на те, що склад збірної був ослаблений травмами лідерок, жіноча збірна повернула собі втрачене місце в когорті найсильніших Кубка Федерації. Із творцем перемоги — новим капітаном команди Ігорем Дерновським — поспілкувався кореспондент «УМ».

Зробивши на старті чемпіонату Європи заяву про пріоритет здобуття олімпійських ліцензій, тренерський штаб українських стрільців, напевно, захистив себе від критики на випадок, якщо збірна залишиться без медалей. І перші два дні змагань у Белграді українці так і завершили — без нагород.

За словами Тамари Токмачової — головного тренера українських стрибунів у воду, які нещодавно повернулися зi світової першості, її підопічні в Шанхаї виступили чудово.

«Я давно не пам’ятаю такого, щоб у нашому доробку були й треті, й четверті, й п’яті, й шості місця. В цілому ми увійшли до вісімки найсильніших збірних. І це при тому, що не було Іллі Кваші, якому до Китаю не дозволили полетіти лікарі», — каже пані Токмачова. Наставниця українських «водних акробатів» розповіла «УМ», що самі змагання проходили важко — одна стрибкова серія тривала близько чотирьох годин, під пекучим сонцем та за умов високої вологості.

Однак, незважаючи на складну погоду й повне домінування господарів, вітчизняні спортсмени залишили слід на світовому п’єдесталі. Єдина нагорода, яку здобула українська збірна в Шанхаї, належить луганському дуету — 18–річному Олександрові Бондарю та 20–річному Олександру Горшковозову. З молодшим представником бронзового тандему, який, нагадаємо, минулого року виграв два «срібла» на I Молодіжних іграх у Сінгапурі, поспілкувався кореспондент «УМ». Телефонний дзвінок застав Сашка Бондаря в Ялті.

Із наближенням головних Ігор чотириріччя медальна складова континентальної чи світової першості відходить на другий план. Головне завдання — олімпійські ліцензії. Тож боротьба на чемпіонаті Європи з кульової та стендової стрільби, що в понеділок почався в Белграді, точитиметься насамперед за перепустки до Лондона. Головний сайт турніру вельми об’ємистим банером на своїй титульній сторінці інформує відвідувачів, що впродовж двох тижнів «кульовики» розіграють 35 олімпійських путівок, а «стендовики» — 13.

На другому поспіль планетарному форумі українські плавці залишилися без нагород. Щоправда, повертаючись із Шанхая, головний тренер нашої збірної Сергій Бондар навряд чи буде посипати голову попелом. Адже його молоді підопічні загалом виконали завдання–мінімум на турнір. Якщо 2009 року в Римі жоден з українців не пробився до фіналів, то в Китаї обидві наші олімпійські надії — Андрій Говоров та Дарина Зевіна — потрапили до вирішальних запливів. Більше того, 16–річна Зевіна була близькою до здобуття світової «бронзи» на дистанції 200 м на спині, але програла голландці Шерон ван Рувендаль лише торкання об бортик. За 20 метрів до фінішу чемпіонка I Молодіжних ігор пливла третьою, проте її суперниця з Нідерландів завдяки фінішному спурту змогла випередити Дарину на 0,04 сек.

Угорська кваліфікація була «сухою» і прогнозованою — 11–й раз поспіль «поул» дістався «Ред буллу». Себастьян Феттель на останніх секундах відбіркової сесії відібрав першу позицію у Льюїса Хемілтона з «Макларена». А от на початку головної гонки, яка почалася під дощем, відбулася зворотна рокіровка. «Я наїхав на пофарбовану ділянку асфальту на зовнішній стороні траси, і мені довелося поступитися позицією, аби не втратити контроль над машиною», — так Феттель пояснив причину ранньої зміни лідера.

На тлі надзвичайно плідного за кількістю світових рекордів минулого чемпіонату світу нинішній планетарний форум виглядає бідно і, можливо, навіть не серйозно. 34 світові досягнення в Римі — й лише одне в Шанхаї. Ось різниця між тими самими спортсменами, котрі, скинувши гідрокостюми, тепер покладаються лише на власні сили. Автором спортивного подвигу — можна сказати, «голим» рекордсменом — став учора Райан Лохте із США, який виграв 200 м комплексом, поліпшивши власне досягнення дворічної давнини на 0,1 сек. Прикметно, що цей парубок, випередивши легендарного Майкла Фелпса, взяв ще й«золото» на 200–метрівці кролем.

Втратив чемпіонський титул — готуйся до бою, якщо прагнеш грати в основному турнірі Суперліги. У такому становищі опинилися український віце–чемпіон — «Динамо» та третя команда російської ліги — «Рубін». Обидва клуби з огляду на рейтинги своїх країн в УЄФА починають боротьбу в Лізі чемпіонів з третього відбіркового етапу. Хоча два роки тому і кияни, і казанці на правах переможців національних чемпіонатів мали прямі перепустки до групового раунду ЛЧ, де потрапили в одну групу та провели між собою два поєдинки, обмінявшись домашніми перемогами. Минуло зовсім трохи часу, і жереб звів «біло–синіх» та «рубінових» знову.