160 км — відстань, яку автомобіль долає за пару годин, може бути магічним відтинком, на якому зупиняється час, а блага сучасної цивілізації помалу розчиняються й здаються маренням про далеке майбутнє. Цей шлях лежить на північ від Тбілісі, спочатку по Воєнно–Грузинській дорозі, потім від Жинвальського водосховища бере праворуч i вздовж Пшавельської Арагві тягнеться до хребтів Великого Кавказу, де за перевалом Ведмежий Хрест (2 676 м) перекочується в один із найбільш ізольованих куточків Грузії — Хевсуреті. За сучасними адміністративними поняттями, це — частина області Мцхета–Мтіанеті, район Душеті. Але красивіше Хевсуреті представить сусідство з історичними регіонами — Чечнею та Інгушетією на півночі, Хеві — на заході, Тушеті — на сході й Пшаві — на півдні. Упродовж віків представники місцевих етнічних груп «варили» історію у спільному гірському казані — воювали, мирилися, дружили, знову воювали й вихваляли геройство один одного. Сильно, так що аж мурашки по шкірі, суть цих взаємин описав Важа Пшавела. Поезію ХІХ ст. у ХХ візуалізував Тенгіз Абуладзе у фільмі «Мольба» (1967). Ця картина працює як машина часу: впускає привидів минулого на опустілі вулички поселень–фортець Шатілі, Муцо, Ардоті, Хахабо.

«Середземномор’я», «Рив’єра» — саме звучання цих слів викликає в уяві образ лазурового моря, розкішних пляжів, освітлених південним сонцем вуличок… Лігурійська Рив’єра — курортний регіон на півночі Італії – повністю цьому визначенню відповідає: вишукані світлі містечка з дорогими готелями й розкішними віллами, теплі кольори й багато сонця.

Минуло півтора місяця після завершення в Україні і Польщі фінальної частини чемпіонату Європи з футболу. Протягом липня українцям втовкмачували, що «чемпіонати минають — досягнення залишаються». Складалося враження, що турнір провела лише партія влади (зокрема, Віктор Янукович, Микола Азаров та Борис Колесников), при цьому про нашого спільного партнера в організації чемпіонату — Польщу — було чути мало. Через місяць почалася Олімпіада у Лондоні, за нею — передвиборча кампанія в Україні, і про Євро–2012 в Україні якось почали забувати. Але не в Польщі. Тут упевнені, що нові термінали аеропортів, готелі та швидкісні поїзди «Інтерсіті» не будуть порожніми. Адже поляки вже розпочинають нову рекламну кампанію країни під гаслом «Повернися, ти не бачив усього». Як Польща планує використати позитивний імідж, отриманий завдяки Євро, журналіст «УМ» дізнався під час нещодавньої поїздки до цієї країни, організованої для представників українських ЗМІ Польською туристичною організацією.

Болгарія не видається українцям таким уже заморським царством. Але, як то було і за радянських часів, порівняно з нашим Кримом сервіс на болгарських курортах — на порядок кращий. Майже всі пляжі, які займають понад 370 кілометрів берегової лінії, — муніципальні й безкоштовні. Відпочивальники, за бажанням, сплачують лише за шезлонги і парасольки — 5 левів (25 гривень). Утім більшість туристів засмагає на власних покривалах. Пісок щовечора просівають спеціальні машини.

На пляжах чути молдавську, російську, білоруську мову. І, звичайно, українську. Адже Болгарія — найпопулярніше місце відпочинку буковинців. Автобусом із Чернівців сюди їхати в середньому 18 годин, тоді як із Києва — до тридцяти.

Курортів на чорноморському узбережжі Болгарії чимало, тож обирати є з чого. Тим, хто хоче відчути подих античності, можна порадити рибальське містечко Созопол, засноване ще у 610 році до н. е. греками. Старий Созопол розташований на півострові, а Новий — «на материку», і це, як кажуть в Одесі, «дві великі різниці».

Літо — пора відпочинку. Багато хто, обмірковуючи цю аксіому, збирає кошти, щоб вирушити на море, на відомі курорти, а як пощастить, — і за кордон. Але шанувальники активного відпочинку все частіше звертають увагу на українські терени, а туристичні фірми — активніше пропагують вітчизняний екологічний, етнографічний і навіть кулінарний туризм.

На жаль, Полісся для туристів поки що терра інкогніта. А дарма — і на Поліссі є унікальні місця для відпочинку та позитивних вражень: і від природи, і від історичних та культурних пам’яток, і від унікальних фольклорних артефактів, і від гостинності краян. Переконати у цьому вирішили активісти Благодійного фонду Василя Яніцького «Наш край», який останнім часом активно пропагує історичні, культурні, етнографічні та природно–рекреаційні цікавинки рівненського Полісся. А для цього запросили журналістів всеукраїнських та регіональних видань у дводенний сплав на байдарках річкою Горинь. За останні двадцять років такий сплав на Дубровиччині відбувся вперше.

Коли говоримо про туристичні принади Польщі, то перше, що спадає на думку, — Краків. Це старовинне місто, яке колись було столицею польської держави, має багату історію і дивовижну архітектуру. В роки Другої світової Краків майже не зазнав руйнувань, тож сьогодні може похвалитися пам’ятками, вік яких сягає далеко вглиб століть. Нині це місто на Віслі теж виконує функції столиці, щоправда, скромнішого «королівства» — Малопольського воєводства. Щороку Краків відвідує 8 мільйонів туристів. Водночас воєводство докладає максимум зусиль, аби туристи не обмежувалися самим Краковом, а й відвідували інші цікаві місця Малопольщі. А їх, як переконалися українські журналісти, тут не бракує.

Є у критській «короні» ще один цікавий своєю історією острів — Спіналонга. Від Криту його відділяють лише кілька кілометрів Елундської протоки. До речі, саме з розташованого на критському боці містечка Елунда розпочиналася туристична індустрія Криту, і нині його вважають одним із найбільш елітних курортних центрів острова. Недарма тут щороку відпочивають Мадонна та Леді Га–Га. Затока Мірабелло між Елундою, Спіналонгою та іншими дрібнішими острівцями є казково красивою. Але туристів сюди приваблює передусім захоплююча й сумна історія цих місць.

За даними німецьких ЗМІ, головні кредитори Греції, зокрема й Німеччина, відмовляються надавати Афінам подальшу допомогу, яка виходить за межі попередніх обіцянок. Міністр економіки ФРН, лідер Вільної демократичної партії Філіп Реслер зазначив в інтерв’ю телеканалу ARD, що дивиться на Грецію більш ніж скептично. За його словами, ймовірно, що Греція не зможе виконати свої завдання. Якщо так станеться, припустив Реслер, то ніяких наступних виплат від міжнародних позичальників греки не отримають. На думку головного німецького фінансиста, «вихід Греції з єврозони багатьох уже давно не лякає».

Серед кількох тисяч островів Греції чи не найвідомішим — і завдяки міфам, і з огляду на сучасні пропозиції туристичного відпочинку — є Крит. Острів, на якому царював легендарний Мінос, убивав свої жертви Мінотавр і прославився Тесей, справді має чим привабити туристів. Проте якщо Крит є туристичною короною Греції, то навколишні, хай дрібніші, але не менш прекрасні острови є перлинами в цій короні. Поміж яких білосніжно–блакитним діамантом сяє Санторіні — елітний курорт за наших часів і одна з найбільших загадок античного світу.

Олександр Чебан — турист зі стажем. Він уже відвідав 50 країн та понад 300 міст у різних куточках світу. Позавчора, наприклад, був у Більбао, в Країні Басків. Подорожі організовує самостійно, жодного разу не користувався послугами туристичних фірм.

33–річний мандрівник із фотоапаратом на шиї добре знає, як влаштувати собі незабутній тур за невеликі гроші та короткий час.

За фахом він дитячий лікар. Працює в лікарні «Охматдит» у відділенні дитячої реанімації та в царині клінічних випробувань нових фармпрепаратів. Мандри — Сашкове хобі зі студентських років, яке вже почало приносити прибуток (через розміщення реклами на сайті). Про найяскравіші моменти подорожей Олександр охоче розповідає у своєму блозі в «Живому журналі» та при особистих зустрічах. Багато людей, ознайомившись із порадами Чебана, також почали активно мандрувати.