Цікаву апаратуру знайшли випадково: керманич Головного управління Держкомзему в Київській області Андрій Іванюк збирався у тривале відрядження до Дніпропетровська, але несподівано пішов на лікарняний. Разом із начальником зникла і гербова печатка державної установи, яку, за словами працівників управління, він мав звичку носити в кишенях й нікому не давав. Виконувач обов’язків начальника Главку Юрій Вязьмітінов (призначений на посаду першого заступника начальника два місяці тому) прийняв вольове рішення: створити комісію з перевірки наявності печатки ГУ Держкомзему Київщини та відкрити кабінет Іванюка. Печатку там так і не знайшли, натомість здивуванню членів комісії не було меж, коли вони побачили спеціалізовану дорогу апаратуру невідомого функціонування, що йшла на більшість службових кабінетів.

Публікація «УМ» від 2 квітня «Спілка «Я–вор»івка» про ганебний стан справ у Національній спілці письменників України (НСПУ) спричинила неабиякий резонанс у літературних колах. Ще б пак, адже йшлося про дерибан спілчанської нерухомості.

Днями заступник Генпрокурора Микола Голомша повідомив про те, що його відомство рекомендуватиме родині В’ячеслава Чорновола подумати над можливістю проведення ексгумації тіла лідера Народного руху. «Необхідність (ексгумації) назріла, але поки ми не поспілкуємося з усіма родичами, не доведемо їм необхідності це зробити, я не хочу брати відповідальність на себе і говорити, що ми будемо це робити», — сказав він.

Історія вітчизняного кримінального розшуку нараховує вже дев’ять десятиліть — правовою базою організації карного розшуку Української РСР став декрет Раднаркому «Про організацію карного розшуку» від 15 квітня 1919 року. Втім окремі підрозділи існували в Україні й раніше — ще за часів Української народної республіки. 90 років у людському вимірі — це кілька поколінь оперативників, десятки й сотні тисяч розкритих злочинів, заарештованих злочинців, врятованих життів. Про те, як живуть і чим пишаються нинішні розшуковці, розповів «УМ» заступник міністра внутрішніх справ, начальник кримінальної міліції Володимир Євдокимов.

Дрібні селянські господарства виробляють майже 98 (!) відсотків картоплі, 90 відсотків овочів, 86 — плодів та ягід, близько 82 відсотків молока і більше половини м’яса. Проте заробити на своїй праці не можуть.
При сучасній системі закупівлі сільгосппродукції село щороку втрачає тільки на продажі молока майже 27 мільярдів гривень — підрахували урядовці. Ті ж селяни, що вирощують худобу, у межах держави недораховуються 17 мільярдів.

За перший квартал цього року ціни виробників м’яса і м’ясних продуктів зросли на 15,5% відсотка. Причиною подорожчання експерти називають дефіцит сировини. Тільки за січень–лютий цього року виробництво яловичини й телятини в Україні скоротилося на 73,3 відсотка, а свинини — майже удвічі. Як результат, м’ясопереробники або зупиняють виробництво, або скорочують його обсяги. Експерти відзначають, що галузь вимагає державних дотацій, які, однак, навряд чи зможуть урятувати виробників. Тож єдиним виходом став імпорт.

У розпорядженні «України молодої» є звернення групи небайдужих українських письменників на адресу Президента Віктора Ющенка. У ньому члени Національної спілки письменників України повідомляють ганебні речі про стан справ у спілці. Але авторів обурює не стільки моральний клімат у НСПУ, і навіть не те, що письменників, за їхніми словами, загнано «у глухий кут злиднів і коловорот навколо­літературних інтриг», їх непокоїть «нахабне злодійство — дерибан спілчанської нерухомості», яку складають знамениті будинки творчості у Коктебелі, Ірпені, багатоповерховий готель у Ялті, корпус на території санаторію у Трускавці, Будинок письменників у столиці по вул. Банковій, 2, три поверхи приміщення видавництва «Український письменник» на Гончара, 52 та будинок поліклініки НСПУ на Рейтарській, 15. Ідеться також і про десятки гектарів землі на чорноморському узбережжі в Одесі та Коктебелі, й у курортних зонах Ірпеня і Трускавця.
«Усе це добро і майно або продане, або переведене в оренду на 20—40 років невідомим особам під спільною назвою «бізнесмени з БЮТ» чи іноземним фірмам», — зазначають автори звернення. І додають, що все це стало можливим за активної участі очільника НСПУ — відомого БЮТівця Володимира Яворівського та його партнерів — бізнесмена Анатолія Крима, Василя Шкляра, Віктора Баранова, Михайла Слабошпицького та інших.

НП не районного масштабу сталася на Бердянському заводі скловолокна БЗСВ і була не випадковою, а чітко спланованою акцією. Судячи з того, що вдалося дізнатися «УМ», вистачає підстав вважати, що в оборудці були зацікавлені як місцеві «правопохоронці», так і деякі високопосадовці урядового рівня.

Зовні гачок «меблевих справ майстрині» Ганни майже нічим не відрізнявся від реальних пропозицій виробників цього досить ходового товару. Таке ж саме «презентаційне» місце в орендованому кутку полтавського магазину, аналогічна реклама на фотостенді та кілька «живих» зразків біля нього, традиційна 50–відсоткова передоплата... Незвичною була хіба що ціна «найкращих меблів зі Львова» (саме під таким «брендом» працювала спритниця).

Минуло два місяці відтоді, як «УМ» опублікувала колективне звернення селян Овідіопольського району (більше сотні підписів) на адресу Президента Віктора Ющенка, в якому вони наводили приклади «кришування» народним депутатом Юрієм Кармазіним осіб, котрі розкрадають землі та майно селян на Одещині. Нагадаємо, що в публікації від 15.01.2009 р. «Захистіть від Кармазіних!» ішлося про незаконне заволодіння майном КСП «Тепличне» та КСП «Одеська птахофабрика». За твердженнями селян, одним із нових співвласників цих КСП шляхом відвертого рейдерства і за «копійки» став брат відомого нардепа — Сергій Кармазін. У його протистоянні з обуреними пайовиками дійшло навіть до стрілянини та до побиття простих людей.