57-річна історія літературно-меморіального музею Лесі Українки у Новоградi-Волинському на Житомирщині — це історія його незмінного директора Віри Омелянівни Римської.
Після Т. Шевченка вона стала другою поетичною силою в класичній українській літературі, яка найбільше посприяла розвитку українського музичного мистецтва. Достатньо сказати, що на слова Лесі Українки (чи перекладені нею іншомовні тексти) створено десятки (якщо не сотні) пісень.
Полтавець Віталій Запека не планував ставати письменником і до війни на сході України не підозрював про свій письменницький талант.
Минулого року голова Всеукраїнського товариства Івана Огієнка професор Сергій Болтівець звернувся до Житомирської облдержадміністрації з проханням відновлення обласних молодіжних премій імені українського поета Миколи Шпака
У дебютному романі Олександра Козинця «Картка Марії» (Л.: Піраміда, 2020) переважає не романне, а епічне мислення.
Перша заступниця голови Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики Ірина Констанкевич відреагувала на публікацію «України молодої» авторства доктора філологічних наук Михайла Наєнка про проблеми викладання української і зарубіжної літератур в середній школі.
Українська література протягом століть (за колоніальних умов животіння) була не просто естетикою, а й трибуною правди та боротьби за людську свободу. Західні (та й східні) літератури вирішували тоді зовсім інші проблеми: вони кохалися в квітах природи, у боротьбі за престоли всіляких річардів
Популярна українська співачка та авторка пісень Христина Соловій доєдналася до організованої «Україною молодою» кампанії підтримки відомими людьми і лідеріами думок існування закладів культури, які у процесі децентралізації почали за рішенням місцевої влади ліквідовувати.
Журнал іноземної літератури «Всесвіт» визначив лавреатів традиційної премії Ars Translationis («Мистецтво перекладу») імені Миколи Лукаша за 2020 рік.
Біографічна проза Василя Шкляра «Треба спитати у Бога» та Оксани Забужко «Планета Полин» увійшли до Короткого списку номінації «Красне письменство», а книжка Володимира Яворівського «Вони були, вони є» — до класичних «Життєписів».
