Подорожуючи Європою, я намагаюся відвідувати якомога більше музеїв. Наприклад, приїхавши в Париж, звичайно — в Лувр. Дві години екскурсії-пробіжки по музею за 17 євро з туристичною групою створили візію «я бачив Мону Лізу», але приємного піднесення, яке зазвичай з'являється після відвідин «прекрасного», не залишили. Втім відвідувачів у найвідомішому музеї світу стільки, що цілий день у неймовірній штовханині навіть найзатятіший мистецвознавець не витримає. З другого боку, на музей Ван Гога в Амстердамі (10 євро) більше двох годин і не потрібно — полотна генія тут займають лише два з половиною поверхи. А в будинку-музеї Моцарта в австрійському Зальцбургу, крім самого факту існування будівлі, де народився композитор, експонатів yсередині майже немає. Таке ж враження у мене склалося після відвідин будинку, де народився Бетховен — у Бонні. Але дивлячись щоразу на звивисті черги — в даному випадку біля кожного з перелічених музеїв — я щиро дивуюся. Йдеться, звичайно, про вміння європейців із мінімуму експонатів зробити цукерку в привабливому фантику.

Стьобний дует вінницького гурту «ТІК» та білорусів «Ляпіс Трубєцкой» «Олені» з'явився у ротації радіостанцій ще наприкінці вересня минулого року, а відеоряд до неї — на початку листопада. От уже протягом кількох місяців про «небритих і неголених» тварюк говорять на інтернет-форумах, закачують хіт на мобільні телефони та плеєри, пісня не зникає з ефірів музичних каналів і навіть таких радіостанцій, як «Шансон» та «Наше радио».

Незважаючи на розмаїття можливостей у громадян Європейського Союзу, на різноплановість їхніх музичних смаків, творчість виконавців Східної Європи до останнього часу тут була представлено скупо. Все ж, панове присяжні, крига скресає і розмови про те, що хтось зi слов'ян співпрацює із західними лейблами, почастішали. Припустімо, про співпрацю з німцями заявляли Руслана, «Мед Хедс» та «Гайдамаки». Перебуваючи в Німеччині, кореспондент «УМ» зв'язалася з одним із засновників EastBlockMusic — створеного у 2004 році музичного видавництва, яке випускає колективи зі Східної Європи для німецькомовного ринку — Олександром Каспаровим. Дебютною платівкою для EastBlockMusic стали «Пісні Помаранчевої революції», а минулого року Україну «представив» гурт «Гайдамаки». Завдяки співпраці з цим музичним видавництвом із 30 січня починаються чергові гастролі гурту містами Німеччини та Австрії.

«Єдина річ, яка не під силу Господу, — розібратися, що відбувається в законі про авторські права», — жартував колись Марк Твен, який 200 років тому очолив рух на їхній захист. Особливо важко це зробити, розбираючись в його «українському родичеві». Минулого року ЗМІ активно говорили про суміжні відрахування для артистів, зібрані Українською лігою музичних прав. Про те, що за музику треба платити виконавцю (суміжні права), а також авторам слів та музики (авторські права), багато хто дізнався вперше. Про практику відрахування не менше двох відсотків від закладу за публічне відтворення музичних творів деякі ресторатори чи власники диско- барів не знають і досі, обурюючись, коли до них звертаються представники організацій колективного управління авторськими і суміжними правами (ОКУ). Насправді ОКУ в Україні зареєстровано аж 11, і діють вони не з минулого року. Інша справа, що бурхливої діяльності у них не помітно. Подейкують, що за всесвітньо відомий хіт Селін Діон My heart will go on у час його найбільшої популярності Україна перерахувала їй аж 14 доларів.

Одразу дві цікаві кіношні акції пройдуть наприкінці січня в Києві та інших містах країни: чотири дні французького кіно та січневі сеанси Future Shorts — найбільшої мережі показів короткометражних фільмів у Європі. Відкривають сезон 25—28 січня кінотеатр «Баттерфляй-Ультрамарин», 29 січня — 28 лютого кінотеатр «Жовтень», 26 січня — 1 лютого кінотеатр «БОМЕР» у Харкові і 2 лютого — «MASKI» в Одесі, які запрошують на черговий міні-фестиваль короткометражок від Future Shorts. Регулярні покази під такою назвою вiдбуваються кілька разів на місяць у десятках кінотеатрів і клубів Лондона, Парижа, Ліссабона, Брюсселя; Київ от уже майже рік теж є у цьому списку. Future Shorts діє як фільтр, відбираючи серед короткометражних фільмів оригінальні, винахідливі та, крім того, розважальні стрічки, намагаючись у своїх показах органічно відтворити якомога більше: від робіт відомих кінорежисерів до анімації на межі технічних можливостей, студентських робіт і домашнього експериментального відео.

З початком грудня в Німеччині починається божевілля. На будь-якій більш-менш людяній вулиці, у більш-менш центральному «магазинному» районі кожного німецького міста починаються так звані різдвяні ярмарки. Виглядають вони здебільшого банально: однаковий асортимент шаликів і шапочок, висячі, сидячі, вишикувані в ряд клоновані ангелочки, дешева біжутерія, будки зі смаженими сосисками, картоплею фрі та обов'язковий у цю пору року глінтвейн. Божевілля полягає в тому, що людям, які не хочуть весь грудень нюхати винні випари та сморід перепаленої олії що три метри, зі звиклою швидкістю пересуватися вулицею, не штовхатися в магазинах та не стояти в гелготливих чергах — раптом щось треба купити, немає куди діватися. Сказано — демократія: якщо хтось хоче продавати глінтвейн у своїй будці, а хтось його біля неї ж вживати — їхнє демократичне право.

«Як ся маєш? Май нейм із Борат», — цими словами починається скандальна стрічка «Борат: культурний пізнання Америки на благо славетний країна Казахстан». Але ця фраза також — своєрідна презентація всьому світу нового, досі відомого тільки глядачам MTV персонажа Бората і жорстокого, не всім зрозумілого гумору. Знайомтеся: Борат Сагдиєв — казахський журналіст. Його, як і австрійського фешн-журналіста — гоміка Бруно та репера в жовтому спортивному костюмі Алі Джі дуже успішно втілює в телеефірах британець Саша Барон Коен. Він знімався у кліпах Мадонни та Шеггі і навіть став об'єктом досліджень та академічних дискусій у вищих навчальних закладах Британії. Сьогодні випускник Кембриджа Коен перебуває у статусі медіафеномену, висміюючи у своїх шоу багатьох відомих людей чи навіть цілі країни. Головний принцип роботи Коена простий і складний водночас: він кпинить із несмаку. І в США це користується шаленою популярністю — два останні тижні «Борат» лідирує в списку наймасовіших фільмів. Збори від показу в 837 кінотеатрах склали 67,8 мільйона доларів, а найближчими днями картину показуватимуть в 2566 кінотеатрах.

Про такий весільний подарунок, мабуть, мріє кожна. Організовуючи кінні перегони на честь своєї майбутньої дружини Терези Саксонської-Хільдербургхаузької у жовтні 1810 року, баварський принц Людвіг точно хотів справити бучне свято, але ж чи міг він мріяти, що через якесь століття скачки розростуться до найвідомішого народного гуляння світу?

Слова, які починаються з «укр», прочитані, промовлені кимось, діють зазвичай за кордоном наче афродизіак. «Стриб» — серце догори, голова — вбік, потроєна увага: хто сказав, що написали? Ще два роки тому, коли я востаннє була в Дойчланді, слова, які починаються на «укр», для більшості не існували. Тепер же навіть на одній із заправок на автобані чи на вуличці у туристичному районі Кельна можна зустріти вивішений серед кількох інших український прапор, чого теж раніше не було. Не кажучи про серйозніші речі: за один тільки вересень у Німеччині відбулася прем'єра вистави «Юля Тимошенко» в Потсдамі за участі президента Хьорста Келлера. Оксану Забужко, Сергія Жадана, Андрія Бондаря, Софію Андрухович, Любка Дереша, Наталю Білоцерківець, Юрія і Тараса Прохаськів, Наталку Сняданко, яка саме отримала в Берліні стипендію, та іншу українську літературну молодь по різних містах Німеччини з 23 по 30 вересня «порозвозив» літературний часопис «Потяг 76». А минулого тижня на Новій сцені Лейпцига презентували Orpheus. Illegal, він же «Нелегал Орфейський», за мотивами роману «Перверзії» Юрія Андруховича.

Перший космічний блокбастер «Опля-картопля» — презентують у дні, коли в Україні збирають урожай картоплі. Планеті Картопляніус, яку населяє картопля, загрожують інопланетні жуки-загарбники. Для захисту планети зi спецмісією із Землі прибуває команда Ot Vinta, озброєна п'ятьма елементами — музичними інструментами та гвинтиком, якому відведена вирішальна роль у виконанні стратегічного завдання. Відео майже повністю анімаційне (з 3D-моделюванням) і, подібно до «Не мала баба клопоту...», зроблене в тандемі вокаліста гурту Юрія Журавля та рівненської «Лого студії».