Московський літературний журнал «Новый мир» за радянських часів мав стійку репутацію культового, елітного. Один перелік редакторів, що його очолювали, можна назвати легендарним — Олександр Твардовський, Костянтин Симонов, Сергій Залигін... У роки горбачовської відлиги наклад журналу став рахуватися мільйонами. Сьогодні це всього 5 тисяч. Утiм як і інші «товсті» журнали, він ще несе в собі певну якість старого бренду. Сьогодні завдяки, зокрема, і цьому часопису росіяни знайомляться і з українською літературою.

Від середи Україна головує в керівному органі Ради Європи — Комітеті міністрів. Про те, наскільки почесною є ця місія і як ми до неї йшли, «УМ» попросила розповісти аксакала української дипломатії — Геннадія Удовенка. Ще за радянських часів Геннадій Йосипович очолював представництво України при ООН, а після призначення 1994 року міністром закордонних справ фактично привів нашу державу в Раду Європи. Йому є що розказати — за тривалу дипломатичну, а згодом і політичну кар’єру Удовенко багато побачив і зробив. Та й зараз, попри те, що 22 червня йому виповнюється 80, не має спокою — громадська робота, участь у засіданнях політради Народного руху України, який свого часу очолював, регулярні запрошення на різні урочистості...

Усе–таки у ставленнi росіян до українців, до України таїться щось ключове, доленосне — для нас, росіян. Для українців Росія теж значима, але лише як точка відштовхування, що допомагає усвідомленню своєї, української, інакшості. Для росіян же Україна, навпаки, точка постійного тяжіння, ревнивої уваги, об’єкт поглинання як чогось «споконвічно свого» і переробки за власним образом і подібнiстю. Ніщо так не дратує росіян, як очевидні відмінності з українцями в мові, менталітеті, культурі, історичному досвіді. Якщо росіяни й визнають ці відмінності, то лише на рівні відмінностей, скажімо, між Владимирщиною та Рязанщиною, але ніяк не на рівні стосунків двох різних народів.

Відома думка, що Росія без України в імперському плані збиткова. Щось у цьо­му ж дусі говорив Бжезінський, та й не тільки він. Ця думка вірна. Але рiч навіть не стільки в економічному й геополітичному значенні України для Москви. Рiч, перш за все, в тому, що на традиційному російському ставленні до України, по суті, тримається російська імперська свідомість, завдяки якій російська імперія, хай і в урізаному вигляді, все ще існує. Підкреслюю: саме ставлення до України — не до Балтії, не до Кавказу — є визначальним для російської імперської свідомості. Як тільки росіяни відкриють для себе, що українці — це дiйсно інший народ, російський імперський міф розвiється, а з ним неминуче закінчиться й імперія.

Він народився в Росії, але відкрив у собі Україну. Звичайний хлопець, якому схотілося більше знати про Батьківщину мами, а згодом — аби про неї знали й інші. Сьогодні Олександр Двоєконко — голова Саратовського українського молодіжного клубу, член правління регіональної громадської організації «Український культурно–просвітницький центр «Родина». До речі, знає й читає «Україну молоду». В Україні Сашко буває часто. Цього разу «загалом приїхав на тиждень, та не встиг і дихнути: скільки хотілося побачити й зробити». Не дивно, бо ж у хлопця, як і в цілого гурту його однодумців, є мета — зібрати молодіжний форум українців Росії.

Після революційних заворушень Єгипет намагається потроху повертатися до нормального життя. І закликає туристів знову їхати на береги Червоного моря. Традиційні єгипетські відпочивальники — росіяни та українці — вже пакують валізи. І попри застереження українського МЗС (ситуація ж у Єгипті, мовляв, нестабільна), туроператори відновлюють перельоти з України — уже в суботу до Хургади відлетить перший борт із Києва. Скільки тепер коштуватиме відпочинок і чи гарантують безпеку українськии туристам, дізнавалася «Україна молода».

Політична ситуація в Єгипті зараз досить стабільна. Вища військова рада, яка після повалення президента Мубарака взяла керівництво державою у свої руки, не втомлюється запевняти народ і міжнародну спільноту, що узурпувати владу не збирається. І після демократичних президентських виборів, які мають відбутися у вересні (а дострокові парламентські — швидше за все, влітку) мирно й організовано передадуть її переможцям. При цьому власного кандидата в президенти армія висувати не збирається — так принаймні заявив на прес–конференції помічник міністра оборони Мохтар Мулла.

До держав, які евакуюють своїх громадян із буремної Лівії, нарешті долучилася й Україна. Учора вранці з цією метою до Тріполі вилетів військово–транспортний літак Іл–76МД Міністерства оборони, який мав повернутися на батьківщину ввечері. За даними МЗС, станом на вечір 21 лютого готовність виїхати з Лівії підтвердили близько 170 громадян України, а також члени сімей співробітників українського посольства. Загалом у Лівійській Джамахірії працює близько 3 тисяч українців — переважно медиків. Видатні люди persona21vek.com.ua соціальний проект

90–річний Іван (Джон) Дем’янюк, якого судять у Мюнхені за звинуваченням у нацистських злочинах, готовий оголосити голодування. Нагадаємо, німецька прокуратура вважає українця причетним до вбивства 1943 року майже 28 тисяч єврейських в’язнів у концентраційному таборі Собібор, розташованому на території Польщі. Як повідомляє «Німецька хвиля», позавчора адвокат Дем’янюка в суді зачитав заяву свого підзахисного — вже третю за ті 15 місяців, що триває судовий процес. Власне, у вівторок він мав перейти у заключну фазу. Очікувалося, що вирок у справі суд оголосить уже наприкінці березня. Проте після заяви підсудного та нових клопотань його адвоката цей термін може подовжитися.

Сомалійські пірати вбили чотирьох американських мандрівників, яких викрали разом із яхтою. Як повідомляє телеканал Сі–Ен–Ен із посиланням на заяву міністерства оборони США, морські розбійники розстріляли американських заручників у той момент, коли ще тривали переговори про можливий викуп за їхнє звільнення. Викрадачів, певне, налякало те, що американський військовий корабель почав переслідувати їх разом зі здобиччю. Військові стверджують, що рушили в напрямку яхти вже тоді, коли почули звуки пострілів, а підійшовши до судна, знайшли там тільки тіла заручників.