Ярій, душе. Ярій, а не ридай!
Їх перепоховали на Байковому кладовищі. 19 листопада 1989 року вони ще вважалися «особливо небезпечними злочинцями–рецидивістами», утім над їхніми могилами вперше без перешкод вдалося підняти синьо–жовті прапори. Люди в формах і в цивільному не ламали древка і не били прапороносців, як тоді водилося. Може, тому що зібрання було надто велелюдне. Сьогодні той пам’ятний листопадовий день порівнюють за значенням із перепохованням на Батьківщині Тараса Шевченка. Усі троє, виснажені тривалими ув’язненнями й протестами, якими волали до людей і світу про знущання над образом Божим, передчували свою близьку смерть. Але дивилися за межі болю.