Ярій, душе. Ярій, а не ридай!

Ярій, душе. Ярій, а не ридай!

Їх перепоховали на Байковому кладовищі. 19 листопада 1989 року вони ще вважалися «особливо небезпечними злочинцями–рецидивістами», утім над їхніми могилами вперше без перешкод вдалося підняти синьо–жовті прапори. Люди в формах і в цивільному не ламали древка і не били прапороносців, як тоді водилося. Може, тому що зібрання було надто велелюдне. Сьогодні той пам’ятний листопадовий день порівнюють за значенням із перепохованням на Батьківщині Тараса Шевченка. Усі троє, виснажені тривалими ув’язненнями й протестами, якими волали до людей і світу про знущання над образом Божим, передчували свою близьку смерть. Але дивилися за межі болю.

«Причащається чадо Боже...»

«Причащається чадо Боже...»

Душі нашій потрібно живитися — для цього є причастя. Душі також потрібно час від часу «купатися» — для цього сповідь. Отець Алєксандр Мень називав причастя «духовними батарейками», адже воно дає нам внутрішню силу розуміння дійсності й витривалості у вірності. Священики радять сповідатися принаймні чотири рази на рік, у кожен із тривалих постів. Готуватися до сповіді слід так. Помолившись, згадувати різновиди гріхів і Божі заповіді та визнавати перед собою, яку з них порушили. Слід пригадати також обставини, час, мету й середовище помилки. І прийняти рішення більше не грішити. Основних гріхів та протилежних їм чеснот є сім. Це гордість (покора), жадібність (щедрість), розпуста (цнотливість), заздрість (доброзичливість), зажерливість (поміркованість), гнів (лагідність), лінощі (працьовитість). Заповідей, як відомо, — десять. На сповіді не потрібно «виправдовувати» себе і намагатися «звалити провину» на когось, хто «підмовив» чи «подав приклад».

Сон Богоматері

Сон Богоматері

Відхід Богородиці в інший вимір християни називають лагідно — «успіння». Вона заснула, і по її душу зійшов сам Христос із ангелами й архангелами та забрав її на небо. У цей час нібито з–за хмар лунав ангельський спів. Тіло ж, за церковними переказами, апостоли перенесли в гробницю, де покоївся прах батьків — праведних Якима і Анни та її чоловіка Йосипа.

Спасівка–ласівка

Спасівка–ласівка

Земні плоди — яблука, виноград, колосся і мед — це атрибути свята Преображення. Адже у давнину в цей час відзначали свято нового врожаю і несли до храму кращі з плодів на пожертву Богові. В духовному сенсі християнське Преображення — це показ довершеної особистості, що, мов плід виноградної лози, визріла на сонці правди і пройнялася духом, що змінює матерію. Христове Преображення ніби відкриває мету життя християнина — бути преображеним силою Бога.

«Біда» Києва — у старшинстві

Учора у трапезному храмі Києво–Печерської лаври московський патріарх Кирил зустрівся з архієреями, духовен­ством, монахами, мирянами, семінаристами та інтелігенцією. У залі сиділи переважно старші батюшки і єпископи, подекуди — молоді обличчя семінаристів. Інтелігенції взагалі не помітно. Керівник прес–служби патріарха диякон Александр Волков розповів, що з Кирилом із Москви прибули 20 журналістів і майже стільки ж батюшок, не рахуючи архієреїв, які добиралися «своїм ходом».

Кому щаститиме у понеділок?

Кому щаститиме у понеділок?

Невідоме цікавить більше, ніж визначене наперед. І хоча мета приїзду московського патріарха Кирила (Гундяєва) до Києва ніби й не викликає сумнівів, методи поки що не зовсім зрозумілі. Очевидно, для досягнення такої чудової мети годяться способи найрізноманітніші, їх є багато, але який «подіє» в умовах на якийсь час випущеної з–під контролю України? Отже, впродовж півроку, від часу інтронізації, РПЦ намацувала український ґрунт. Які висновки зробив патріарх–інтелектуал з тих «досліджень» і якими тепер будуть його дії — побачимо вже незабаром.

Україну — через світ

Україну — через світ

Минулого тижня в Українському домі відзначили річницю проекту «Українці у світі», зініційованого народним депутатом Петром Ющенком. У залах мармурової будівлі на Європейській площі представлені дві тисячі портретів видатних вихідців з України, що прославилися в різних державах як неординарні митці, науковці, медики, спортсмени, релігійні діячі. На конференцію зібралися митці, бібліотекарі, музейники, представники діаспори й дипломатичного корпусу, депутати і міністри. За рік роботи науковців, краєзнавців і музейників до візуального ряду картин додалися книги, брошури, біографічні довідки та інтернет–сайт, на якому представлено майже всі постаті, з якими знайомить грандіозна виставка.

Молитва від Суду

У теленовинах різних країн щодня згадують про кризу. У дуже заможних країнах значна частина людей втратила чималі заощадження. Україну криза поки що майже не зачепила. Утім безкінечні сварки політиків розхитують державу, доводячи її до фатальної межі. Про це нагадали організатори спільної молитви за благополуччя України, що відбудеться сьогодні в київському костелі святого Миколая (Національному будинку органної та камерної музики України) о пів на восьму вечора.

Суд за Голодомор. Крок перший

Суд за Голодомор. Крок перший

Україна вже давно долучилася до міжнародних правозахисних документів — Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (1948 р.), про незастосування терміну давності до злочинів проти людства (1968 р.) року, а також Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року.

Розколота анафема

Розколота анафема

Учора інформаційні агенції ознайомили громадськість із позицією Укра­їнської православної церкви Московського патріархату щодо анафеми українському гетьманові Івану Мазепі, проголошеної 300 років тому. В УПЦ МП вважають, що та анафема не має під собою церковних підстав, а політичні мотиви не мають впливати на позицію церкви. Керівник відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ архімандрит Кирил (Говорун) на пресконференції позавчора пояснив, що, проклинаючи Мазепу після Полтавської битви, його звинуватили не в зраді царя, а ніби в переданні католикам і лютеранам православних храмів на теренах України.