Ярій, душе. Ярій, а не ридай!

20.11.2009
Ярій, душе. Ярій, а не ридай!

Сотні людей провели в останню путь українського поета 19 листопада1989 року. (Фото Укрінформ.)

Їх перепоховали на Байковому кладовищі. 19 листопада 1989 року вони ще вважалися «особливо небезпечними злочинцями–рецидивістами», утім над їхніми могилами вперше без перешкод вдалося підняти синьо–жовті прапори. Люди в формах і в цивільному не ламали древка і не били прапороносців, як тоді водилося. Може, тому що зібрання було надто велелюдне. Сьогодні той пам’ятний листопадовий день порівнюють за значенням із перепохованням на Батьківщині Тараса Шевченка. Усі троє, виснажені тривалими ув’язненнями й протестами, якими волали до людей і світу про знущання над образом Божим, передчували свою близьку смерть. Але дивилися за межі болю.

«Я — клітина вічно живого українського народу. Окремі люди рано чи пізно так чи інакше вмирають, а народ живе, бо народ безсмертний», — писав ще 1972 року талановитий педагог, випускник філософського факультету Московського університету Олекса Тихий. «Народе мій! До тебе я поверну і в смерті обернуся до життя своїм стражденним і незлим обличчям», — переконував у поезії Василь Стус. Тихий і Юрій Литвин загинули у 1984–му в концтаборах суворого режиму. Василь Стус роком пізніше. За тюремними правилами, над місцем поховання в уральській землі були вкопані стовпчики з номерами.

Перепоховати цих трьох побратимів в Україні таки вдалося, незважаючи на «детективні» перешкоди. То в районі концтаборів оголошують епідемію дивної хвороби (про яку знали тільки в КДБ), то машини, що мали транспортувати домовини, раптом ламаються, то гробівщики через таємниче побиття не можуть допомогти експедиції. Тривалий час родини загиблих, товариство «Меморіал», УГР та Рух домагалися дозволу керівництва УРСР на перепоховання.

Трьох праведників пощастило повернути Україні. Їхні могили нагадують нам про сотні тисяч українців, чиї останки поховані на концтабірних цвинтарях, без хрестів та імен. Учора опівдні на Байковому кладовищі біля могил Стуса, Литвина і Тихого відслужили панахиду. Увечері в Будинку кіно демонстрували фільм Станіслава Чернілевського «Просвітлої дороги свічка чорна» про Василя Стуса. 26 листопада у Київському будинку вчителя заплановано вечір пам’яті Юрія Литвина.

  • «Як тебе не любити, Києве мій!»

    Щорічно в останній тиждень травня жителі столиці святкують День міста. Свято чекатиме буквально на кожному кроці y центрі міста, адже цього року програма заходів нараховує 35 різних художніх, культурно-освітніх і спортивних подій. >>

  • Кровна залежність

    У жінки, яку покусали собаки в Миколаєві, медики діагностували гостру крововтрату і хронічний сепсис, який є прямою загрозою для життя. Їй терміново потрібно кілька сеансів переливання крові. Лікарі просять усіх небайдужих городян надати допомогу і здати кров. Нагадаємо, потерпілій через отримані травми ампутували праву руку. >>

  • «По-моєму, чувак, нас кинули»

    Невідомий нещодавно виманив майже 40 тисяч грн. за уявне пальне у 67-річного фермера із Золочівського району Львівщини. З цього приводу ошуканий чоловік звернувся в поліцію. >>

  • Конвеєр репресій

    Учора в Сімферополі й Алупці окупованого Криму відбулися чергові обшуки у будинках кримських татар. За словами адвоката Еміля Курбедінова, у більшості випадків, затриманих людей у масовому порядку відвозять до так званого «Центру «Е» у місто Сімферополь (центр боротьби з екстремізмом при МВС Росії). >>

  • «Херсон» наснився

    У ватажка терористичної «ДНР» Олександра Захарченка вочевидь сталося сезонне психічне загострення. Інакше, як пояснити його чергове словоблуддя: мовляв, бойовики «можуть претендувати на Херсонську область й інші населені пункти». >>