Міністр фінансів України Наталія Яресько таки зустрінеться завтра зi своїм російським колегою Антоном Силуановим у столиці Перу. Про своє палке бажання бачити нашу пані Наталію у Лімі російський чиновник позавчора розповів журналістам. Про що говоритиме палкий Силуанов нашій скромній Яресько у форматі віч-на-віч, здогадатися неважко.

Реалії українського ВВП знову вразили експертів: виявилося, що, за підсумками нинішнього року, він упаде значно сильніше, ніж торік передбачали навіть найпесимістичніші аналітики. Ще у червні вітчизняні та міжнародні експерти сходилися на думці, що наш внутрішній валовий продукт «просяде» на 9%.

За дві минулі доби авіаційна влада України та Росії напрочуд оперативно обмінялася взаємними заборонами на використання власного повітряного простору. Під санкції потрапили практично всі найбільші авіакомпанії. Тепер, якщо заборона стане тотальною, із Києва до Москви можна буде долетіти лише транзитом, iз пересадкою в іншому аеропорту.

Напередодні холодів Україна та Російська Федерація врегулювали умови постачання природного газу: напрочуд вчасно, не тримаючи інтриги до 31 грудня, як це іноді бувало. Російський газовий монополіст під тиском втрати ринків, зниження прибутку та аргументів Єврокомісії, що була посередником у перемовинах, цього разу був неабияк поступливим.

Менш ніж через місяць зi злітних смуг українських аеропортів мають щезнути авіалайнери двох найбільших російських компаній. Таке рішення, яке де-факто зведе до мінімуму повітряне сполучення між Україною та Росією, ухвалили вітчизняні РНБО і Кабмін.

У 1963 році Григорій Омелянович Лісничий очолив нафтопереробну і нафтохімічну промисловість України. На цей час нафтопереробні заводи (НПЗ) переробляли близько 4 млн. тонн нафти. Перед виходом Лісничого на пенсію в 1988 році українська «нафтопереробка» могла переробляти понад 50 млн. тонн нафти.

Податкова реформа, яку проводить влада, може остаточно добити економіку нашої країни і повністю загнати її в тінь. Про це йшлося на черговому засіданні опозиційного уряду.

Якщо ще півтора року тому українці щиро вірили, що життя в Україні можна швидко змінити на краще і були готові пожертвувати для цього не лише власним часом і своїми статками, а навіть здоров’ям, а подекуди — і життям (а багато хто так і зробив, поповнивши лави Небесної Сотні чи загинувши в ході бойових дій на сході України), то нині градус суспільного ідеалізму різко впав.