Тисячоліття «найсвятішого зі всіх найсвятіших» храмів Русі — собору Софії Київської — Україна відзначає не 4 листопада, коли, за найновішими висновками науковців, було закладено перший камінь у будівництво храму, а цими днями, наприкінці вересня. Пік офіційних урочистостей — піднесена до найвищого державного рівня сцена на Софійській площі, з якої цієї суботи виступить Президент Янукович у супроводі художнiх колективів та церковних хористів. Чому вирішено святкувати тисячоліття наввипередки історії? Причина тривіальна. Через погоду, пояснюють у Національному заповіднику «Софія Київська», адже в листопаді може бути холодно і мокро, а під дахом заповідника не вміститься таке велелюдне зібрання.

Софія Київська, найвизначніша з християнських святинь Русі, і досі має свої таємниці та загрози. Її приклад свідчить, що сакральній пам’ятці на наших теренах треба прожити років з тисячу, щоб отримати увагу і суттєву підтримку держави.

Згідно з протоколом № 010925 про адміністративне порушення, у Голосіївському районі Києва під дахом державного органу виконавчої влади займаються здирництвом. Такий протокол склали на підприємця Олександра Ярового працівники комунального підприємства «Київблагоустрій». Формулювання — «порушення благоустрою у зв’язку з самовільним захопленням території об’єкту благоустрою». Насправді підприємець сплатив рекомендовані чиновниками Голосіївської райдержадміністрації 3 тисячі гривень благодійного внеску за отримання дозволу у цій же... РДА. «Вони зажадали, щоб я зробив «благодійний» внесок на рахунки однієї з дитячих поліклінік району, — розповідає «УМ» Олександр Яровий. — Сказали: принесеш платіжну квитанцію — отримаєш необхідні дозволи на облаштування торгового місця. Для мене торгове місце — це квадратний метр, аби тільки було де поставити ятку з водою, морозивом, чипсами, іншою затребуваною влітку продукцією». Утім, сплативши гроші, підприємець залишився і без грошей, і без дозволів. «Коли я все зробив, в адміністрації сказали, що не мають права видати дозвіл для встановлення сезонного майданчика, оскільки ця процедура ще повинна пройти узгодження в організаціях благоустрою і архітектури міста. В цих установах нам довелося б заплатити від 7 до 20 тисяч гривень, що не рентабельно для такого дрібного бізнесу. Врешті–решт, в адміністрації відмовились повернути сплачені мною гроші», — обурюється Яровий.

Визначено 37 фільмів, які отримають державні кошти на виробництво та розповсюдження. Цього року вперше переможців визначали за новими правилами.

Очолюваний двічі Героєм Соцпраці, Героєм України і депутатом Верховної Ради України двох скликань Дмитром Моторним кооператив «Зоря» в Херсонській області цього року зібрав рекордний урожай зернових, який склав третину врожаю всього району. «Ви розумієте: коли на столі є хліб — про це в хаті не йдеться, а коли немає, то ні про що не говорять — тільки про хліб, — переконаний Дмитро Моторний. — У нашому господарстві хліб стабільно є вже кілька десятиліть поспіль...»

Складно писати про Героїв. Перед поїздкою я багато перечитала про Дмитра Моторного. Є статті, схожі на монументи: такі ж великовагові, пишномовні, мов цитатник iз кодексу будівельника комунізму. Зустрічала статті, пронизані болем за рідний аграрний край. І все ж мені хотілося побачити за цим усiм Людину. Адже всі ми народжуємося маленькими, безпорадними, і так важко нам дається кожен крок. А ось як стають Героями?

Простіше назвати канал, на якому не працювала Сніжана Єгорова, аніж навпаки. За 16 років роботи у «телевізорі» в її трудовій книжці немає запису лише від СТБ. Останніх кілька сезонів Сніжана осіла на сцені «Народної зірки» ТРК «Україна», де скоро з’явиться у ролі ведучої нового шоу «Хто хоче заміж за мого сина?»

Короля кавунів було обрано у Голій Пристані, що на Херсонщині, на фестивалі «Український кавун — солодке диво». Перемогла 43–кілограмова ягода, вирощена в агрогосподарстві «Мрія».

«Демарш–кидок: Юля задовольнила Януковича» — таким був заголовок в «УМ» у переддень Старого Нового року, коли фракція БЮТ у парламенті зробила подарунок «донецьким», проголосувавши разом з «антикризовою» коаліцією за подолання вето Президента на закон про Кабмін. Відтак Прем’єр Янукович і Ко отримали майже всю повноту виконавчої влади, а Тимошенко — закон про опозицію.

В 1/32 фіналу національного кубка ще не змагаються представники прем’єр–ліги, але за результатами цього раунду вболівальники отримали кілька несподіванок. Насамперед це стосується виступу аматорських клубів, які пробилися до цього турніру через свої змагання (переможець і фіналіст Кубка ААФУ мають змогу стартувати в розіграші серед професіоналів). Минулого року таким чином яремчанські «Карпати» дісталися 1/16 фіналу, де серйозно попсували нерви «Волині», програвши на своєму полі з рахунком 4:5. Нині ж до аналогічної стадії вийшли аж два аматорські колективи — «Берегвідейк» із Берегового Закарпатської області (володар любительского кубка) та «Словхліб» із Донеччини. Команда зі Слов’янська в попередньому раунді не грала, оскільки суперник — житомирські «Житичі» — знявся з розіграшу. Тепер представникам Донбасу випало змагатися вдома з першоліговою «Одесою», й одесити позавчора стали одними із шести представників першої ліги, що припинили боротьбу за Кубок.

Відзначити 20–річчя Незалежності в Палаці «Україна» представникам української діаспори у світі не вдасться — саме на той час, коли мав відбутися цьогорічний Всесвітній конгрес українців, влада затіяла там ремонт. Тому цього разу ВКУ засідатиме в Києво–Могилянській академії — щоб висловити цьому освітньому закладу підтримку в боротьбі проти утисків влади. Очікується прибуття 130 делегатів iз 26 країн світу.

В унсовців сьогодні — «професійне» свято: рівно 20 років тому була створена Українська народна самооборона. Цих хлопців у традиційних камуфляжах із червоно–чорними шевронами добре знають завдяки активній націонал–патріотичній позиції — чого варте те, що у сприйнятті багатьох росіян УНА–УНСО залишається головною організацією українського націоналістичного табору (як варіант — навіть «УПА–УНСО»!). За участь в абхазькій війні 90–х років проти Росії унсовців відзначили найвищою державною нагородою Грузії. А за книжкою спогадів сотника УНСО Устима «Як козаки Кавказ воювали» курсанти Національного університету оборони тепер вивчають принципи ведення вуличних боїв. Члени організації охороняли іноземних журналістів у зоні чеченського конфлікту. У різні роки надавали допомогу білоруській опозиції (семеро хлопців відсиділи за участь у «Чорнобильському шляху» в Мінську 1996 року). Унсовці завжди боронили українську церкву, брали активну участь в акції «Україна без Кучми», поході на Київ сумських студентів та Помаранчевій революції. А за «справу 9 березня» 16 унсовців опинилися в тюрмі надовго (згодом рішенням ПАРЄ їх визнають політв’язнями, а Президент Ющенко відзначить орденом «За мужність» ІІІ ступеня).

Члени цього братства кажуть, що колишніх унсовців не буває: їх, мовляв, об’єднує міцний невидимий зв’язок, і лише смерть може його розірвати. За символічним трагічним збігом, саме сьогодні, в день 20–річчя створення УНСО, минає 40 днів від смерті одного з перших унсовців, голови виконкому організації Руслана Зайченка. «Унсовець — це місіонер, — любив казати Руслан. — Лише той має право ним називатись, хто щодня, щохвилини бореться за справедливість. Несе народу нашу Правду... Ми — організація командирів, воїнів. Той, хто відчуває відповідальність за своїх побратимів, не залишить у біді свій народ. Пройдений нами шлях у цій державі не проходив ніхто...»

Тож із нагоди 20–ї річниці цього патріотичного ордену «УМ» вирішила пригадати найяскравіші бойові епізоди шляху, проторованого УНСО.