Кажуть, добре підібрані спеції і трави — запорука гарної м’ясної страви незалежно від того, у який спосіб її приготовано, — на відкритому вогні чи на пательні.

Узагалі, шмат доброго соковитого м’яса смакуватиме досконало лише приперченим і присоленим, додаткові приправи навіть не потрібні. (для найкращого результату сіль беріть морську, а перець — свіжозмелений). Проте, якщо ви захочете надати стравам певного національного колориту, пікантності й вишуканості, скористайтеся такими найуживанішими травами, які гідно підкреслять смак м’яса.

З приходом справжньої теплої весни хочеться бачити на столі більше по–весняному яскравих кольорів. Організм, стійко витримуючи напади авітамінозу, їх просто вимагає. А вдовольнити ці бажання найпростіше салатним листям.

Телеведуча й акторка Руслана Писанка, яка на початку кар’єри глядачам розказувала про погоду, а тепер — про автомобілі, ще в 2009–му видала першу і поки що єдину книжку «Кулинарные соблазны от Киевской Руси». (В інтернеті навіть можна знайти вагу видання — 930 г). Певно, упродовж двох років семитисячний тираж російськомовної книжки читачі не розхапали, як гарячі пиріжки. Бо авторка на нещодавньому харківському фестивалі «Світ книги–2011» усе ще презентувала свої видрукувані кулінарні рецепти.

Шоколад у звичному для нас вигляді — у плитках і солодкий молочний, а не гіркий, з’явився лише у 1875 році. А різноманітні цукерки — ще пізніше. Смак–легенда, оповитий романтикою, що надихав ще ацтеків (вважали напій з какао–бобів афродізіаком), галантних джентльменів, промисловців і митців. Але що конкретного ми знаємо про шоколад як кулінарний продукт?

Якщо ви хочете прожити день з новими відчуттями, поекспериментуйте зі спеціями і додатками до звичайної кави.

Цинамон і касія. Переважно все, що продається у нас під назвою «кориця» — це касія. Родичка цинамону, відрізняється ціною, грубішою шкірою, не таким ніжним ароматом та властивістю гірчити після теплової обробки. Тому якщо ви додаєте касію у каву, не варіть її, а покладіть у вже готовий напій.

Травневі свята — завжди привід вирватися з повсякденної рутини. Якщо є бажання, ще можна на другі вихідні точно встигнути оформити візу і побачити, скажімо, Будапешт та скуштувати там нові страви. Якщо із закордонною мандрівкою не складається, можна вдома влаштувати кулінарні вихідні по–угорськи.

Угорці полюбляють випічку. Крім традиційних борошна–сметани– яєць нерідко додають у ці страви смалець та картоплю. Або готують квасоляний... торт. Незвично і смачно.

Якщо ти не скуштував страв національної кухні країни, якою подорожуєш, — ти не бачив цієї країни. Не знаю, хто і коли це сказав, але важко не погодитися. Неможливо в усій повноті пізнати Німеччину без пива і ковбасок, Італію — без піци і пасти, Україну — без борщу і вареників, а Угорщину — без страв iз паприкою.

Випікання Великоднього хліба — це священнодійство, до якого може долучитися кожен. А якщо за порадника — досвідчена господиня (як львів’янка Ольга Вербенець, одна з авторок виданої минулоріч книги «Великодній кошик. Обряди і страви Великодніх свят») — можна не сумніватися, що все вийде.

«Мої «приготування» до Великодня досить детально виписані у книзі «Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя». Як і в головної героїні, вони, швидше за все, — духовні, каже Ірен Роздобудько. — Головне не у стравах і святкуванні з напоями і наїдками, а в тому, щоб ще раз осмислити суть цього свята, відчути його, як таїнство і правду. Отже, «готуюсь» я просто: думаю про те, що відбулося з Ісусом в ті дні, як його зраджували і катували. І як він все це витримав».