Президент НОК дав це інтерв’ю «Україні молодій» рівно за тиждень до відкриття Олімпіади–2014. До Краснодарського краю Сергій Бубка вилетів наступного дня. За зізнанням Сергія Назаровича, до того в Сочі він був востаннє років три тому, тож президент НОК України не мав змоги предметно прокоментувати особливості підготовки росіянами олімпійської інфраструктури — із численними недоробками, відсутністю перегородок між унітазами, фарбуванням трави в зелений колір та іншими курйозами, які зараз активно обговорюються в інтернеті.

На вулиці Грушевського все ще спокійно. Схоже, для опозиції сигналом до поновлення бойових дій буде поведінка «регіоналів» у Верховній Раді на початку нової сесії, яка стартує сьогодні. А в минулі вихідні «передова» (принаймні підходи до другої лінії барикад) стали місцем паломництва туристів та навіть дітей із батьками.

Учора приблизно о восьмій годині ранку вуличне протистояння на вулиці Грушевського в Києві було переведено у «вичікувальний» режим. Якщо в понеділок ввечері акція громадської непокори, що почалася в неділю, спалахнула з новою силою, то після 40 годин майже безперервних боїв на підступах до Будинку уряду сторона опозиціонерів, а за нею й силовики, взяли паузу.

Ухваливши закони 16 січня, переступивши права і свободи, даровані Конституцією, влада оголосила війну народові й засвідчила, що в 2015 році ніяких справедливих виборів не буде. Соціальні мережі, опозиційні теле– та інтернет–канали, «сарафанне радіо» — все це стало каталізатором скликаного опозицією на неділю, 19 січня, восьмого народного віча на Майдані.

Крім потужного політичного магнетизму, київський Євромайдан набув великого значення ще і як своєрідний туристичний фактор. Сюди їдуть не лише щоб підтримати, а й подивитися. Причому гості — і з України, і з–за кордону.

Не обійшлася без провокацій смолоскипна хода в Києві на честь 105–річчя Степана Бандери. Увечері 1 січня цей захід традиційно організувала партія «Свобода». Захід проходив як своєрідна націоналістична післямова до успішних масових акцій опозиції на Євромайдані. Напередодні проведення маршу були побоювання щодо адекватності деяких його учасників, і негативні передбачення, на жаль, справдилися.

«Це було значно крутіше, ніж зустріч Міленіуму», — так відгукувалися учасники дійства про Новий, 2014–й, рік на майдані Незалежності в Києві.

Євромайдан–2013 перевершив свій «перший дубль» 2004 року. Тоді активна фаза вуличних протестів у центрі Києва тривала 17 днів і ночей, тепер відлік маніфестації перетнув позначку в один місяць. Майдан — ця вища форма вільної української опозиційної самоорганізації — стоїть і шукає нових точок прикладення своєї сили.

У грудні 1970 року світові ЗМІ облетіла фотографія: немолодий уже чоловік у солідному пальто стоїть навколішки перед монументом жертвам нацизму у Варшавському гетто. Природний, здавалося б, порив виявився жестом історичної ваги. Тим чоловіком був канцлер Федеративної Республіки Німеччини, соціал–демократ Віллі Брандт.

Каюся: після Майдану–2004 я вважав, що повторення політично–громадянської події такого масштабу в близькому майбутньому в Україні неможливе — настільки унікальною й визначною здавалася Помаранчева революція. Утім тепер слід визнати: Україна знову має Майдан.