Той самий екран для «Беркута» на другiй лiнiї барикад. (автора.)
На вулиці Грушевського все ще спокійно. Схоже, для опозиції сигналом до поновлення бойових дій буде поведінка «регіоналів» у Верховній Раді на початку нової сесії, яка стартує сьогодні. А в минулі вихідні «передова» (принаймні підходи до другої лінії барикад) стали місцем паломництва туристів та навіть дітей із батьками. Вогнищ горіло мало, грюкання по порожніх бочках вщухло, навіть вода у гідранті «Беркута», яка лилася вниз по вулицях, закінчилася.
На Європейській площі протестувальники позмінно грають у футбол — щоправда, на крижаній бруківці. В Українському домі головна тема — «Бібліотека Майдану», яка налічує вже десять шаф–стелажів, має свій штемпель та пропонує бунтівникам тисячі найменувань літератури — від «Кобзаря» Шевченка до детективів Донцової. Всіх їх видають під честе слово, а за повернення книжки преміюють цукеркою.
Також в Укрдомі працює «Вільний університет», де екс–консул України в Стамбулі Богдан Яременко в урочні часи вчить азам дипломатії, а інші специ посвячують у тонкощі «ліквідної (електронної) республіки».
Головною новацією на «передовій» біля стадіону «Динамо» став великий проекційний екран, який виготовили з дощок та білих простирадл активісти Майдану. Його встановили максимально близько до першої лінії міліціянтів — метрів за сорок, аби годувати їх «інформаційною сироваткою правди». Однак, коли опозиційна сторона «крутить» сюжети «5–го каналу», каналу «24» та ролики на кшталт «Горіла шина, палала, там барикада стояла...», табір МВС «врубає» корпоративні гімни «Солдати правопорядку», пісні Іво Бобула та іншу попсу. В сутінках міліція починає сліпити екран прожекторами — хоча насправді йдеться переважно про звичайні сюжети об’єктивних телеканалів.
Там, на «передовій», зараз стоїть без дії уже п’ять рогаток–катапульт. За першу барикаду час від часу проходить група жінок — «матерів Майдану», які закликають силовиків не застосовувати зброю проти свого народу. Вила, роздані нардепом Ляшком із піарною метою, кудись поділися. Для залякування на перших рубежах стоїть лише один такий реманент, а ще один — валяється на бруківці із загнутими зубами, ним розгрібають вугілля в багаттях.
Постамент під колишнім пам’ятником Петровському, на якому свого часу повісили табличку, що тут буде пам’ятник Вінграновському, тепер оснащений написом на папері: «Тут буде монумент героям Майдану». Київський художник Анатолій Кудря поруч малює диспозицію на своїй картині «Дух Майдану».
«Хлопці, ну хоч вас я прошу, ну з’їжте ви мої млинці з м’ясом», — просить надцята за останні дві години жінка–киянка, яка принесла свою провізію на затихлу «передову». Хлопцi вже давно наїлися i вiдправляють доброчинцiв до сусiднiх постiв. Котлети, відбивні, ковбаски, бульйони, плов і т.п. — усього цього в оборонців Майдану хоч греблю гати. Протест триває вже третій місяць, а кияни не втомлюються підтримувати Майдан матеріально й морально.
У скарбничці з написом «На броню другій сотні» — безліч (!) купюр номіналом 500, 200, 100 гривень, не кажучи вже про дрібніші. «Ще трохи — і зможемо в НАТО танк купити», — жартує боєць цієї сотні Микола, вбраний у залізний шолом. І хтось ще буде сумніватися в тому, хто саме фінансує Майдан?..
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
