Ми із захопленням читаємо про таємничі міста древніх ацтеків у Південній Америці, монастирі Тибету, загадковий Стоун–Хендж у Великобританії, яким знавці приписують якийсь особливий зв’язок із космосом та вищими силами. Тим часом мало хто знає про існування схожого місця в прадавніх подільських лісах, всього за якихось півтори години їзди від Тернополя. Ці ліси навіть виросли на незвичайному місці. Адже гори Медобори (або Подільські Товтри) — це частина єдиного в Європі гірського кряжу, що з’явився не внаслідок тектонічних процесів, а був утворений живими організмами...

Від травня 1855 року веде лік свого трудового стажу Центральна геофізична обсерваторія (ЦГО), яка нині підпорядкована Міністерству з питань надзвичайних ситуацій України. Саме 155 років тому було засновано метеорологічну обсерваторію при Київському університеті (на той час святого Володимира), яка, зрештою, перетворилася на багатофункціональну установу з вивчення стану довкілля. На додаток до традиційних метеорологічних спостережень з’явилися ще й гідрологічні, а також за забрудненням повітря, води, ґрунтів — увесь обсяг роботи годі перелічити.

Нині в архівах ЦГО близько 160 тисяч одиниць зберігань. Це фоліанти по кількасот сторінок, в яких зібрано відомості про стан довкілля в Україні.

Цей весь інформаційний скарб дбайливо зберігається і дає змогу відповісти на широкий спектр питань. Ось деякі з них: наскільки змінився клімат в Україні; коли на Дніпрі сталася найбільша повінь; в якому місті найзабрудненіше повітря; яка річка чиста, а яка брудна?

Близько 45 тисяч видів тварин, незліченна кількість рослин, широке розмаїття птахів, комах і водоростей... Україна, займаючи близько 6 відсотків площі Європи, володіє приблизно 35 відсотками її біорізноманіття. Утім під могутньою рукою українських «природолюбів» стан біоти в нашій країні зазнав катастрофічних змін — розорано унікальні степи, ліси на значних площах викорчувано і замінено на сільськогосподарські угіддя, осушено багато боліт. Таке насильницьке втручання у природу поставило під загрозу життя багатьох видів тварин, рослин та птахів. Проблема збереження біорізноманіття в Україні стала, як ніколи, актуальною і життєво важливою для окремих видів, які перебувають на межі зникнення і на відновлення популяції яких потрібні роки. «УМ» з’ясувала, який стан нині українського біорізноманіття та яку загрозу несемо природі ми.

22 травня у світі відзначається Міжнародний день біологічного різноманіття. Щороку він присвячений іншій темі: 2007–го в центрі уваги були кліматичні зміни, 2008–го — сільське господарство тощо. Наступного року йтиметься про ліси. А сьогодні екологи, біологи, політики та просто небайдужі до теми збереження навколишнього середовища люди з усієї планети обговорять проблему боротьби з бідністю та сприяння її вирішенню за допомогою біорізноманіття.

Нинішнє 22 травня особливе ще й тому, що з нагоди 200–ї річниці з дня народження Чарльза Дарвіна Організація Об’єднаних Націй проголосила увесь 2010–й Міжнародним роком біологічного різноманіття. З огляду на це заходи, покликані допомогти людству усвідомити, якою загрозою для братів наших менших, довкілля та всієї екосистеми планети стала його діяльність, відбуватимуться впродовж усього року. Але кульмінацією спроб донести до свідомості простих громадян, які наслідки мають надмірні споживацькі настрої людства для всього живого, що його оточує, та підказати, як вони на індивідуальному рівні можуть допомогти довкіллю, стане саме сьогоднішній день.

Для більшості волинян стало доброю традицією ранньої весни заготовити бочечку березового соку. Це вже не так давно господині стали консервувати його. Хто не любить кисленького, той кип’ятить сік із цукром та скибочками цитрини й на цілий рік має чудовий цілющий напій. Та ніщо не втамує спрагу так, як березовий квас, вистояний на сушених грушах чи ячменеві. Вже у травні він готовий до вживання, й рятуються ним у спеку до самісіньких жнив. До речі, для приготування такого квасу, який можна пити майже цілий рік, найліпше підходить сік, заготовлений наприкінці березового сезону. А перший є найсолодшим, тому його дуже корисно вживати свіжим.

Цьогорічна весна вже встигла налякати очікуваною повінню — справді, вода має бути більшою, ніж звичайно. І хоча катастрофи не очікується, жартувати зі стихією не варто. Адже траплялися випадки, що вулицями Подолу доводилося пересуватися на човнах. Бувало й так, що в умовах посухи відбувалося сильне обміління рік. Траплялося, що навіть могутній Дніпро можна було перейти вбрід.

Про це «УМ» вирішила згадати напередодні Всесвітнього дня води, який світ відзначатиме у понеділок, 22 березня.

План розширення поля для гри у гольф фактично відбирає у мешканців селища П’ятихатки єдину можливість відпочити на природі. Запропоновані власником елітного клубу варіанти компенсації «потерпілу» сторону не влаштовують. Люди вже двічі поспіль виходили на мітинги­протести і обіцяють битися за свій ліс до переможного кінця. Не менш категорично налаштовані і їхні опоненти.

Вулиця Польова в селищі Баришівка, що на Київщині, — неширока, з поганою дорогою. Праворуч стоять будинки, ліворуч за парканом видніються споруди заводу. «Колись це був молокозавод, — навперебій пояснюють мешканці Польової, — то нам у городи текли вода й сироватка. А зараз тут будуть переробляти пластик, і що потече тоді?».

Заокеанські фільми жахів зазвичай експлуатують два найвірогідніші початки «кінця світу». Або в Землю врізається гігантський астероїд, або нашу планету захоплюють лихі «брати по розуму». І поки штампують стрічки–лякачки типу «Марс атакує», хоч–не–хоч складається враження, що міжпланетні агресори вже побували тут і почали підготовку до окупації планети. Сліди підступних зайд, приміром, залишилися посеред густозаселеної Донеччини — на території Горлівського хімічного заводу. Накопичення тут токсичних відходів тепер перетворило підприємство на міну уповільненої дії, яка загрожує мешканцям не тільки Горлівки, а й сусідніх населених пунктів. Чому донеччани клянуть марсіян і вважають, що це їхня справа? По–перше, тому, що відшукати серед земляків (та серед усіх землян) тих, хто взяв би на себе відповідальність за створення небезпечної ситуації, поки не вдається. А, по–друге, тут переконані — нормальна «людина розумна», поки в неї ще не зник інстинкт самозбереження, ніколи б не допустила чогось подібного. Звідси й емоційні нахваляння зловити якось хоча б пару залітних марсіян і ... Ні, не викручувати їм кінцівки за скоєне, а просто змусити пожити на цій «замінованій» території.

Минулої неділі у Стамбулі закінчився тижневий Світовий форум води (СФВ), який проходив під гаслом «Вода і культура» і вирішував питання раціонального використання світових запасів прісної води. Почесними гостями СФВ були півтора десятка монарших осіб, президентів та глав урядів. У засіданнях брали участь міністри екології 130 країн світу, керівники національних та міжнародних екологічних організацій, бізнесмени. Головний висновок: вода набула статусу природних ресурсів, яких у світі бракує, і надалі зростатиме в ціні.