Наприкінці жовтня має пройти сертифікацію 14–та ротація 56–го окремого вертолітного загону Збройних сил України у складі місії ООН в Ліберії. Присутність в Ліберії дає українським вертолітникам дорогоцінну льотну практику, та ще й у складних умовах. Тож армійські пілоти вертольотів Мі–8 та Мі–24 — одні з найдосвідченіших професіоналів у ЗСУ. Попри відносно мирну обстановку в цій країні, підготовка до поїздки в Ліберію — це повторення усього пройденого. Пілотування над океаном і джунглями, експлуатація техніки в умовах тропічної спеки чи навпаки — сезону дощів, стрибки з парашутом на воду й евакуація постраждалих iз морської поверхні, а за потреби — оборона від нападу «збройних формувань», для цього треба бути «профі». Непідготовленість може коштувати життя, твого і товаришів.

Спецслужбам кількох західних країн удалося викрити та попередити змову терористичної організації «Аль–Каїда», яка планувала серію терактів у Великій Британії, Франції та Німеччині. Як повідомляє Бі–Бі–Сі з посиланням на джерела в спецслужбах, у плани терористів входили також убивства і викрадення людей. Усе мало відбуватися за тією схемою, що й в індійському місті Мумбай 2008 року, коли внаслідок організованої серії терактів і захоплення заручників загинуло понад 170 людей.

Поки рятувальники шукали людей під завалами шахти імені Скочинського, на «Красноармійській–Західній №1» мало не загинули ще троє гірників. Загорання метану на копальні, що належить ВАТ «Вугільна компанія» і розташована в Красноармійському районі, сталося 10 червня о 3–й годині 35 хвилин. Встановлено, що газ спалахнув на глибині 593 метри в межах однієї виробки. На момент загорання у шахті працювало 690 людей, на аварійній дільниці — 21. Усіх їх евакуювали на поверхню. Жертв, на щастя, немає, але трьох шахтарів довелося госпіталізувати.

Режисери не люблять запитань типу «А що ви хотіли сказати своєю виставою?». Більше того, така цікавість їх навіть дратує. Мовляв, наша справа — придумати і створити, а ваша — спробувати розібратися, що ми мали на увазі. Художній керівник Театру Вахтангова Рімас Тумінас такими комплексами не страждає. Напередодні гастролей «Дяді Вані» у Києві він, не шкодуючи часу та образності, детально розповів про народження цього легендарного спектаклю та озвучив думки, які намагався вкласти у постановку. За словами режисера, все починалося років зо два тому, коли він зупинив свій вибір на п’єсі «Дядя Ваня». «Я себе, так би мовити, поберіг, — кокетував Тумінас. — «Дядя Ваня» — найкоротша, найлегша та найзрозуміліша п’єса Антона Павловича».

Вона мала стати актрисою і підкорювати найкращі сцени Радянського Союзу. Однак одягла міліцейську форму і стала однією з перших в Україні жінок–підполковників міліції. Лілія Самойленко обожнює Гоголя і знає напам’ять майже всього «Кобзаря».

Учорашні маневри на Донузлаві під Євпаторією по суті стали заключним акордом цьогорічного вишколу всіх наявних компонентів Військово–Морських сил України, себто кораблів, авіації, морської піхоти та берегових військ. Звичайно ж, з урахуванням нинішнього мізерного фінансування як подібних заходів, так і Збройних сил узагалі.

Учора опівдні «червоний півень» порядкував на складах хімічного непотребу, що є «спадщиною» від колгоспу у селі Новогорівка Токмацького району.

Через брак коштів цього літа Міністерству оборони України вперше довелося скористатися орендованим паромом, аби успішно завершити тринадцяту ротацію миротворців з України в Ліберію. Для самих військових в умовах кризи напружена робота в Африці вже здається не тяжкою працею, а скоріше бажаним лотерейним квитком. Щоб потрапити до складу миротворців ООН, українські військові проходять складний конкурс: аж сім претендентів на одне місце. Про те, як живеться нашим хлопцям в умовах далекої країни, я довідалася від херсонських військовослужбовців 56–го окремого вертолітного загону Збройних сил України. Капітану 11–го окремого полку армійської авіації Олександру Світличному служити в Африці сподобалося: там не треба заощаджувати на бензині, а за роботу добре платять.

Телеглядачам «за тридцять» не варто представляти стрічку режисера Леоніда Бикова «У бій ідуть одні старики». Лірична картина про бойові будні гвардійського винищувального полку другої, «співочої», ескадрильї заслужено стала кіношедевром. Хоча на початку сімдесятих років уже минулого століття режисерові Леоніду Бикову на кіностудії імені Довженка доводилося не раз пробивати зйомки фільму. Згодом уже готову стрічку за «негероїчність» консервувало Держ­кіно. Та телеглядачі все ж побачили фільм завдяки легендарному Олександрові Покришкіну, який після перегляду сценарію виніс доленосний вердикт: «Ось це і є війна». Потім, у радянський період, було 67 показів лише на центральних каналах, сумарно ще більше — на республіканських.

Шукачі пригод часто навіть не здогадуються, наскільки серйозними можуть бути їхні пригоди. Не здогадувались про них і 68 пасажирів корабля «Оушн нова», серед яких були два українці та один росіянин. Вони вирушили в екзотичну мандрівку водами Антарктики, але закінчили її в полоні стихії.