У нашій родині переплелися традиції Святвечора двох історико–етнографічних областей — Полісся та Лемківщини, у яких багато спільного, але є й відмінності. На першому місці як головна обрядово–звичаєва страва Святвечірнього столу стоїть всюди кутя або коливо (варена пшениця з медом). До речі, слово «кутя», наскільки я знаю, — слов’янського походження: похідне від «кут», «покуття» (почесне місце в хаті, де стояли ікони, образи). За народними повір’ями, складові куті символічні: пшениця — символ вічності та життя, бо зерно щороку оживає; мед — символ здоров’я і вічного щастя у небі; мак символізує молодість та безмежність зірок на небі; горіхи — заможність, багатство; родзинки — життя та любов, Боже провидіння.

З наближенням 31 грудня у планах кожної господині усе чіткіше вимальовується новорічне застілля. Своїми кулінарними планами ділиться письменниця і журналіст зі Львова Галина Вдовиченко.

Святкове новорічне застілля вже на носі, а ви ще не визначилися, чим пригощатимете домашніх?! Ось «шпаргалка». Можливо, знадобиться.

Чим ближче до свята, тим більше у кожної господині голова болить, що виставити смачненького на стіл. Одна з найвідповідальніших позицій — салати. Якщо нарізати докторську ковбасу для традиційного олів’є вам рiк у рік безпросвітно нудно, спробуйте щось нове.

Люди по всьому світу, коли б не починали відлік нового року, наділяли страви символічними значеннями.

Уже зовсім скоро прийде перше зимове свято, очікуване малюками і їхніми батьками, — День святого Миколая. Тому дуже актуальні найближчим часом прикрашання ялинки та пошуки подарунків–«миколайчиків». Утiм ці два заняття можна поєднати.

Віднедавна для багатьох, навіть закоренілих атеїстів, період церковного посту асоціюється з дуже вдалим рекламним слоганом: «Головне — не їжте ближнього свого». Це дійсно найголовніше правило у будь–який час. А якщо повернемося до винятково кухонних справ, то саме доречні пісні страви — і для людей віруючих, і для тих, хто просто слідкує за харчуванням.

У кожного — свій норов, смаки і кулінарні традиції. Сільські люди або ті, хто має бабусь у селі, знають, що в Україні запіканки ще за радянських часів часто називали «бабами». Чому б не побалувати домашніх чи гостей цим призабутим десертом? Пропонуємо кілька рецептів, зібраних етнографом Лідією Артюх, авторкою книжки «Традиційна українська кухня в народному календарі».

У повітрі вже добряче пахне Новим роком, снігом, ялинками, мандаринами і гарячим вином. Чи ще не пахне? А дарма! Саме гаряче вино — чудовий вибір для щирих дружніх посиденьок. Аромати спецій і цедри, тепло чашки у долонях — усе це одразу перетворює звичайний вечір на свято локального масштабу, створює чарівний і святковий настрій.

Зараз, коли природний антидепресант — сонце — нечасто тішить нас своїм теплом, саме час згадати про волоські горіхи. Бо це — потужне джерело магнію, наявність якого в організмі людини значно покращує настрій. А ще у горіхах є, наприклад, мідь, яка необхідна для кровотворення. Можна, звичайно, просто насититись таким дарунком природи. А можна зготувати з горіхами смачну випічку, і тоді точно все навколо стає кращим і з’являються сили.