У вітчизняному розважальному телебаченні Маша Єфросиніна, безперечно, прима. Її зірка засяяла у «Підйомі» Нового каналу. Потім ведуча зробила кількарічну перерву у стосунках з цим мовником. Але вже кілька сезонів поспіль вона — обличчя молодіжно–сімейного каналу, який закликає жити яскраво.
Серед вартих уваги телепроектів, які нещодавно з’явилися у телеефірі, — «Портрети з Сергієм Дорофєєвим» на «5–му каналі». Хоча, здавалося б, розмови у студії з Арсенієм Яценюком, Ганною Герман, Володимиром Литвином — що нового може почути глядач. Утiм харизма ведучого, вміння доречно сказати: «Я не знаю, поясніть»; конкретні короткі запитання, які потребують коротких і конкретних відповідей; вміння коректно повернутися до запитання, що лишилося без відповіді, — все це перетворює візаві з балакунів–демагогів на людей, які повинні відповідати за свої слова.
Подразником для значної частини глядачів «Першого інформаційного» є те, що Сергій Дорофєєв — російськомовний журналіст. Об’єктивне пояснення цьому — він iз Білорусі. Донедавна працював там на каналі ОНТ, звідки його «попросили» після того, як закрили неугодні владі програми, які вів Дорофєєв.
Цього тижня на Першому Національному стартував перший вітчизняний серіал про сучасних школярів, в якому реальність переплетена з фантазіями головного героя Сергія. А у голові цього підлітка є місце Робінзону Крузо, розвіднику часів Другої світової, Отелло і Дездемоні. Кіношною елітною школою стала справжня дніпропетровська «найкрутіша» школа «Планета щастя». А більша половина дітей–акторів — вихованці місцевої Студії кіно, телебачення і театру «Вмєстє». У кожній серії присутня зірка, скажімо, брати Борисенки, Даша Малахова або Максим Неліпа.
Про серіал ми говоримо з Людмилою Степанівською, одним iз продюсерів серіалу, журналістом, яка працювала, зокрема, на дніпропетровських каналах — «27–му» та «11–му».
«Інтер», «1+1», Новий, «Україна», СТБ, ICTV та Перший Національний у прайм–таймівських новинах уже традиційно надають перевагу владі та її діям, не балують увагою опозицію, розповідають про видовища, кримінал та катастрофи. Такий висновок дослідження, проведеного у вересні громадською Академією української преси разом з ученими–соціологами. Про те, чому укорінюються «традиції», які нівелюють право глядачів отримувати достовірну інформацію, ми говоримо з медіа–експертом, виконавчим директором Інституту масової інформації Вікторією Сюмар.
Цього тижня за результатами перевірки, проведеної ще восени минулого року, Нацрада з питань телебачення і радіомовлення винесла попередження телеканалу ТVі. Протизаконно і безпідставно, вважає Микола Княжицький, його гендиректор. «Регулятор покарав ТVі з єдиною метою — дати друге попередження й анулювати ліцензію. Ми будемо оскаржувати це рішення у суді».
Цей канал з’явився в ефірі лише трохи більше трьох років, а зараз його можна знайти у кабельних мережах і на супутнику. Коли ТVі називають опозиційним, Микола Княжицький уточнює: «незалежний». Незважаючи на позбавлення ефірних частот, канал не прогинається перед владою і продовжує відстоювати свою правоту через суди. Як вдається залишатися непідконтрольними у часи, коли експерти фіксують збільшення на телебаченні цензурованої інформації, пробуємо з’ясувати у розмові з Миколою Княжицьким.
«5–й канал» на хвилі Помаранчевої революції здобув звання «каналу чесних новин». Нині основні (вечірні) новиннєві випуски мовника, що належить Петрові Порошенку, — вслід за державним «Першим Національним», каналом ICTV Віктора Пінчука та «Інтером» — експерти називають лідером за подачею інформації, яка має ознаки цензурованої. Чому так відбувається — ми пробуємо з’ясувати у Тетяни Даниленко, ведучої щоденних випусків «Час. Новини» та телетижневика «Час. Підсумки».
Як правило, коли вмикаєш телевізор і там хтось співає, перше означення, що виникає, — попса. Справжнiх музичних програм, а не розважальних шоу, у вітчизняному телеефірі майже немає. Тому поява «Музики для дорослих» на каналі TBi — подія для справжніх меломанів. Про проект ми говоримо з його автором і ведучою співачкою Марією Бурмакою.
Поки ви безтурботно дивитесь свій «ящик», телеіндустрію не перестає «трусити» перехід на «цифру». Цього тижня у Києві його обговорювали на міжнародному форумі «Цифрове телебачення в Україні». Щоправда, публічне обговорення теми не зацікавило ані Національну раду з питань телебачення і радіомовлення (від голови регуляторного органу Володимира Манжосова зачитали офіційне привітання із загальним запевненням, що «Україна виконає взяті зобов’язання», а Національна рада все проаналізує), ані компанію «Зеонбуд» — основного виконавця запровадження цифрового ТБ.
Київську будівлю з куполом біля Жовтого корпусу Університету імені Шевченка, поміж якими порівняно недавно поставили пам’ятник Михайлові Грушевському, більшість звично називає Будинком учителя. Втім знайдеться небагато тих, хто знає, що це приміщення було і Пролетарським музеєм, і філією Музею Леніна, а від початку будувалося для Педагогiчного. Такий музейний заклад — у двох орендованих залах на 2–му поверсі та з фондосховищами у цокольному приміщенні — діє тут і нині. Про історію, освітянську і загальну, ми говоримо з провідним науковим співробітником Педагогiчного музею Національної академії педагогiчних наук України, кандидатом педагогiчних наук Олександром Міхном.
Ще два роки тому загал в Україні сприймав Євгенія Кисельова суто як професіонала–тележурналіста, ведучого легендарної для пострадянського ТБ інформаційно–аналітичної програми «Итоги», ентевешника. «Велика політика» на телеканалі «Інтер», безперечно, вплинула на імідж її ведучого. Тепер одні називають Євгенія Кисельова безпристрасним модератором, інші — маніпулятором.
