Як правило, коли вмикаєш телевізор і там хтось співає, перше означення, що виникає, — попса. Справжнiх музичних програм, а не розважальних шоу, у вітчизняному телеефірі майже немає. Тому поява «Музики для дорослих» на каналі TBi — подія для справжніх меломанів. Про проект ми говоримо з його автором і ведучою співачкою Марією Бурмакою.
— Маріє, перші випуски «Музики для дорослих» — це вже усталений формат чи ви експериментуєте?
— Перший випуск — це взагалі змонтований пілот. Ефір тривав майже дві години замість півтори, як буде завжди. Навіть декорації у студії були недороблені. Але програма була жива. Подумали, що може не скластися, щоб група «Табула раса» найближчим часом вдруге прийшла у студію.
Програма з групою «Диверсанти» вже дещо інша. Але найголовніше у «Музиці для дорослих» — це живий звук у студії, спів і музичний супровід наживо, ще — розмови про особисте, творчість.
— Ви не будете вводити, наприклад, новиннєвий блок?
— Ми відзняли два пілоти. І в першому випадку пробували робити програму з експертами, навіть опонентами. Але потім вирішили, що люди, які можуть співати не під фонограму, а продукувати наживо свою музику, не бояться цього — вони варті окремої програми.
— І все ж, чи не звужуєте ви таким чином глядацьку аудиторію проекту?
— Я веду ще невеликий проект на каналі «1+1» — музичну рубрику у «Сніданку». Її тривалість була чотири хвилини, зараз скоротилася до двох. Це свідома концентрація інформації, щоб утримувати увагу глядачів у ранковому проекті. «Музика для дорослих» — це зовсім інше. Ми не влаштовуємо у студії ніяких змагань між групами, не робимо шоу, бо таких музичних проектів достатньо на інших каналах. У студії у нас немає глядачів, це не концерт, швидше, занурення у репетицію.
— Вашими гостями будуть лише групи чи й вокалісти?
— Можуть бути й вокалісти. Єдине, не знаю, чи цікавим буде спів а капела. Якщо співак привезе з собою живий музичний супровід — це цікаво. Фольклорний колектив, електронна музика, струнний квартет — усе це цікаво.
На великих каналах глядачів постійно переконують, що української музики немає, тому в ефірі там російська попса (і тому потрібно змінювати квоти на українську мову). Це не так. Українська музика є: «Океан Ельзи», «ВВ», «Мандри», «Плач Єремії» — список можна продовжувати.
— Хто на TBi приймає остаточне рішення стосовно наповнення «Музики для дорослих»?
— Повна назва програми, яку мені запропонував робити директор каналу Микола Княжицький, «Музика... з Марією Бурмакою». Певно, у цьому є сенс, бо я орієнтуюся на свій смак і досвід — живою музикою я займаюся 22 роки. Практично всі музиканти знають мене, я знаю їх. Мене сприймають не як людину з телевізора, я — «своя». Програму робимо я — ведуча й автор, продюсер Віталій Пастух — мій директор, який зі мною працює останні 8 років, і редактор. Зрозуміло, ще працюють люди і зі звуком. Пишемося у двох студіях.
— Чи не може виникнути ситуація, коли вам на одному з каналів скажуть, що треба обирати одне місце роботи?
— На «1+1» я — колумніст, який працює за гонорари, як звичайний журналіст. Я не є обличчям каналу «1+1», мені ніхто не пропонував ним стати. Але те, що я роблю, мені неймовірно подобається. Там я представляю різну музику, починаючи від «Вчителько моя, зоре світова» і закінчуючи Френком Сінатрою та Марком Бернесом. Тому я вдячна, що ця робота є. Допоки вона триватиме — не знаю.
— Останнім часом вітчизняні телеведучі часто мігрують iз каналу на канал, декого переманюють конкуренти. Що б могло стати причиною вашої відмови від проекту на TBi?
— TBi запропонував мені робити програму, якої на українському ТБ ще не було. На цьому невеликому каналі, який за нинішніх часів дозволяє собі багато свобод, я працюю з Юрієм Макаровим, Віталієм Портниковим, Миколою Княжицьким. Я цим просто пишаюсь. І дуже важливо — не просто люди з відомими іменами поруч, а наповнення програм. Скажімо, нині багато думаючих глядачів з–поміж вечірніх проектів обирають саме «Вечір з Миколою Княжицьким». Вважаю, на нинішньому етапі програма з чесною музикою і чесною розмовою про неї могла з’явитися тільки на TBi. Не впевнена, що якомусь із великих загальнонаціональних каналів потрібен подібний проект iз живим звуком. Вони йдуть іншим шляхом: роблять великі шоу, знімають великі майданчики. У результаті, на телеекрані маємо багато розважальних проектів, скрізь всі змагаються, шукають таланти. Деякі з цих шоу, звісно, цікаві. Але на противагу їм на телебаченні дотепер не було чогось камерного, із добре знайомими музикантами, яких люблять і яких хотіли б почути. Подібні моєму проектові показували і показують у багатьох країнах. Для чого далеко ходити — на російському ТБ мала успіх «Антропологія» з Дмитром Дібровим, є польська подібна програма, англійська.
Звичайно, якщо мені запропонують, скажімо, спільний тур по Америці з Пітером Ярроу, з яким я записала диск, проситиму Миколу Княжицького, щоб він мене відпустив на тиждень чи два.
— Над чим ви зараз працюєте як співачка?
— Наступного тижня у мене концерт у Львові, потім — у Києві. Також ведемо переговори про мою участь у фестивалі в Бадментоні й спільні виступи в Америці з Пітером Ярроу — учасником фольк–тріо «Пітер, Пол та Мері».
41 рік, народилася у Харкові. За освітою — філолог
1989 р. — лауреат у жанрі авторської пісні фестивалю «Червона рута».
1992 р. — переїхала в Київ. Спочатку працювала на УТ–1, з 1995 р. — на СТБ (культурологічна програма «КіН (Культура , Інформація, Новини)», проект «Хто там?», вранішня програма «Чайник»).
У квітні 2004 року захистила кандидатську дисертацію на тему «Технологія створення ток–шоу в українському телебаченні 1993—2003 рр.»
Записала 10 альбомів. Активно долучається до соціальних акцій.
Заслужена артистка України з 1998 року, з 2009–го — народна.
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
