Київську будівлю з куполом біля Жовтого корпусу Університету імені Шевченка, поміж якими порівняно недавно поставили пам’ятник Михайлові Грушевському, більшість звично називає Будинком учителя. Втім знайдеться небагато тих, хто знає, що це приміщення було і Пролетарським музеєм, і філією Музею Леніна, а від початку будувалося для Педагогiчного. Такий музейний заклад — у двох орендованих залах на 2–му поверсі та з фондосховищами у цокольному приміщенні — діє тут і нині. Про історію, освітянську і загальну, ми говоримо з провідним науковим співробітником Педагогiчного музею Національної академії педагогiчних наук України, кандидатом педагогiчних наук Олександром Міхном.

Ще два роки тому загал в Україні сприймав Євгенія Кисельова суто як професіонала–тележурналіста, ведучого легендарної для пострадянського ТБ інформаційно–аналітичної програми «Итоги», ентевешника. «Велика політика» на телеканалі «Інтер», безперечно, вплинула на імідж її ведучого. Тепер одні називають Євгенія Кисельова без­пристрасним модератором, інші — маніпулятором.

Простіше назвати канал, на якому не працювала Сніжана Єгорова, аніж навпаки. За 16 років роботи у «телевізорі» в її трудовій книжці немає запису лише від СТБ. Останніх кілька сезонів Сніжана осіла на сцені «Народної зірки» ТРК «Україна», де скоро з’явиться у ролі ведучої нового шоу «Хто хоче заміж за мого сина?»

Завтра ювілейна дата Івана Франка — 155–річчя з дня народження. Як кожну визначну особистість, яку підняли на п’єдестал у радянські часи, автора рядків про Каменяра і Вічного революціонера спочатку ідеалізували, заганяючи у рамки боротьби за ідеї соціалізму. Втім феномен «мужицького сина» з Нагуєвичів багатогранніший і колоритніший: він жив за Австро–Угорщини у фактично польському Львові, став доктором наук у Відні, пропагував українські ідеї і передбачив крах імперій. За 59 років залишив близько 6 тисяч своїх художніх творів і наукових праць. Навіть тоді, коли його руки останні роки були паралізовані, свої думки він надиктовував іншим.

Горезвiсний час змін та умови, у яких жив i працював Франко, дуже складні і навіть фатальні. Напевно, тому й реальне буття Івана Яковича та його родини — як згусток негараздів і нещасть, трагедій, яких вистачало б щонайменше на шістьох. Щоб відчути справжніми Франка та його епоху, треба вирушати у його будинок–музей у Львові. Наш гід у двоповерховому помешканні, де максимально відтворено прижиттєві інтер’єри власника і який наповнено багатьма речами, що знали Франка, — відома дослідниця життя і творчості ювіляра Віра Лук’янівна Бонь.

Завтра, 24 серпня 2011 року, о 15.00 відбудеться запуск повноформатної української версії Euronews. Україномовна команда у центральному офісі каналу у Франції — 14 журналістів. Її очолює Фідель Павленко, британський журналіст українського походження, який працював продюсером української служби BBC у Лондоні.

Кожна знакова дата — привід озирнутися назад. Зараз вітчизняне телебачення — переважно реаліті, шоу, нескінченні російські ведучі і «зірки», маніпулятивна або розважальна інформація у новинах і різні «страшилки». Але було й по–іншому. Період, коли телепрограми намагалися робити соціально значущими, безперечно, прив’язаний до 24 серпня 1991року. Як усе було тоді, коли телебачення формувало у глядачів прагнення до демократичних змін і державницькі погляди?

Скандали у телестудіях політичних ток–шоу, безкінечні серіали, танці та залицяння на екрані — це картинки напоказ. Насправді ж телебачення — досить потужна галузь, де обертаються великі гроші і лише на один проект на зразок «Танців з зірками» можуть витрачати не менше 2 млн. доларів. Хоча телевізійники в Україні будь–яку фінансову інформацію маскують за ширмою «комерційна таємниця». Навіть перехід на цифрове мовлення, де правила диктує державний регуляторний орган — Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, максимально утаємничено. Чому так відбувається, ми запитали в експерта, фахового юриста й економіста, керівника Центру законодавчих ініціатив Незалежної асоціації телерадіомовників (НАМ) Ольги Большакової.

За оцінками експертів, на ринку міжнародних телевізійних форматів нині помітно знижується популярність не лише талант–шоу та кулінарних проектів, а й так званих шоу побачень. Натомість на вітчизняних телеекранах нинішньої осені проекти, в яких учасники шукають собі пару чи одружуються, досягнуть кількісного піку.

Ведучого Нового каналу Сергія Притулу можна назвати найелегантнішим чоловіком у вітчизняному розважальному ТБ. Зовсім недавно він здав свій пост у «Підйомі» і вже повернувся з Криму зі зйомок спортивно–розважального шоу «Я — герой». Із Сергієм ми говоримо про його кар’єру, Новий канал і вітчизняне телебачення загалом.

Телеведучого Андрія Доманського найточніше характеризує вислів «по слово в кишеню не полізе». 36–річний шоумен із когорти тих, хто на будь–яке запитання відповідає без найменшої паузи і по темі. Тепер уже обличчя «Плюсів» (а не Нового каналу, як раніше) називає себе людиною–оркестром і не виключає, що згодом може з’явитися ще на якійсь «кнопці».