Завтра ювілейна дата Івана Франка — 155–річчя з дня народження. Як кожну визначну особистість, яку підняли на п’єдестал у радянські часи, автора рядків про Каменяра і Вічного революціонера спочатку ідеалізували, заганяючи у рамки боротьби за ідеї соціалізму. Втім феномен «мужицького сина» з Нагуєвичів багатогранніший і колоритніший: він жив за Австро–Угорщини у фактично польському Львові, став доктором наук у Відні, пропагував українські ідеї і передбачив крах імперій. За 59 років залишив близько 6 тисяч своїх художніх творів і наукових праць. Навіть тоді, коли його руки останні роки були паралізовані, свої думки він надиктовував іншим.

Горезвiсний час змін та умови, у яких жив i працював Франко, дуже складні і навіть фатальні. Напевно, тому й реальне буття Івана Яковича та його родини — як згусток негараздів і нещасть, трагедій, яких вистачало б щонайменше на шістьох. Щоб відчути справжніми Франка та його епоху, треба вирушати у його будинок–музей у Львові. Наш гід у двоповерховому помешканні, де максимально відтворено прижиттєві інтер’єри власника і який наповнено багатьма речами, що знали Франка, — відома дослідниця життя і творчості ювіляра Віра Лук’янівна Бонь.

Завтра, 24 серпня 2011 року, о 15.00 відбудеться запуск повноформатної української версії Euronews. Україномовна команда у центральному офісі каналу у Франції — 14 журналістів. Її очолює Фідель Павленко, британський журналіст українського походження, який працював продюсером української служби BBC у Лондоні.

Кожна знакова дата — привід озирнутися назад. Зараз вітчизняне телебачення — переважно реаліті, шоу, нескінченні російські ведучі і «зірки», маніпулятивна або розважальна інформація у новинах і різні «страшилки». Але було й по–іншому. Період, коли телепрограми намагалися робити соціально значущими, безперечно, прив’язаний до 24 серпня 1991року. Як усе було тоді, коли телебачення формувало у глядачів прагнення до демократичних змін і державницькі погляди?

Скандали у телестудіях політичних ток–шоу, безкінечні серіали, танці та залицяння на екрані — це картинки напоказ. Насправді ж телебачення — досить потужна галузь, де обертаються великі гроші і лише на один проект на зразок «Танців з зірками» можуть витрачати не менше 2 млн. доларів. Хоча телевізійники в Україні будь–яку фінансову інформацію маскують за ширмою «комерційна таємниця». Навіть перехід на цифрове мовлення, де правила диктує державний регуляторний орган — Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, максимально утаємничено. Чому так відбувається, ми запитали в експерта, фахового юриста й економіста, керівника Центру законодавчих ініціатив Незалежної асоціації телерадіомовників (НАМ) Ольги Большакової.

За оцінками експертів, на ринку міжнародних телевізійних форматів нині помітно знижується популярність не лише талант–шоу та кулінарних проектів, а й так званих шоу побачень. Натомість на вітчизняних телеекранах нинішньої осені проекти, в яких учасники шукають собі пару чи одружуються, досягнуть кількісного піку.

Ведучого Нового каналу Сергія Притулу можна назвати найелегантнішим чоловіком у вітчизняному розважальному ТБ. Зовсім недавно він здав свій пост у «Підйомі» і вже повернувся з Криму зі зйомок спортивно–розважального шоу «Я — герой». Із Сергієм ми говоримо про його кар’єру, Новий канал і вітчизняне телебачення загалом.

Телеведучого Андрія Доманського найточніше характеризує вислів «по слово в кишеню не полізе». 36–річний шоумен із когорти тих, хто на будь–яке запитання відповідає без найменшої паузи і по темі. Тепер уже обличчя «Плюсів» (а не Нового каналу, як раніше) називає себе людиною–оркестром і не виключає, що згодом може з’явитися ще на якійсь «кнопці».

Однією з найпомітніших подій у вітчизняному телепросторі стало те, що упродовж останнього часу лідером за показниками динаміки росту серед основних каналів став Перший Національний. Якщо раніше державний мовник не входив у першу десятку, то зараз він потісняє «малі» канали великих медіа–груп і займає загальну 9—10–ту позицію за вигідною для великих каналів комерційною аудиторією «великі міста» (18+, 50 тис +). А за аудиторією 18+, вся Україна — взагалі 5—8–ме місце. Коли Перший показує найрейтинговіші програми, позаду періодично лишаються навіть ICTV, Новий канал, ТЕТ, «5–й канал» і російський «Первый канал. Всемирная сеть». 

На державному каналі зменшилася частка української мови і, за оцінками експертів, збільшилася кількість провладних матеріалів у новинах. Але усі бачать на екрані значно якісніший контент. Про усе це ми говоримо з Єгором Бенкендорфом, президентом Національної телекомпанії України (саме так іменує посаду і нинішнього очільника Першого Національного вивіска перед входом у його приймальню).

37–річний менеджер, завдяки якому «перша» кнопка стає рейтинговішою, як завжди останнім часом, виглядає втомленим, але у власному кабінетi він упевненіший, ніж на прес–конференціях. Відразу визнає, що не належить до тих, хто уміє красномовно говорити. Телевізійник, якого заслужено називають трудоголіком, каже: «Я думаю російською і, коли розмовляю українською, роблю багато помилок. Українську вчимо всією сім’єю». І несподівано додає: «Я жартую, що на Перший прийшов через ліжко. Моя дружина тут до мого призначення три роки працювала», — виявилося, на телеекрані, що працював поза моєю спиною, біля мапи України прогноз погоди розказувала Юлія Стахорська. У гендиректора НТКУ постійно перед очима ввімкнений Перший.

Тему погоди часто використовують, щоб зав’язати чи підтримати розмову, коли немає про що говорити. А для актора за освітою Миколи Луценка оздоблені дотепними приповідками повідомлення про спеку, дощ чи снігопади вже не один рік — телекар’єра. Хоча посада телесиноптика на каналі ICTV — це лише частина життя ведучого «Миколиної погоди». Ще його часто запрошують дублювати українською мовою героїв іноземних мультфільмів. А зовсім недавно пан Микола повернувся зі зйомок у Франції міжнародного шоу «Битва націй».Тож, окрім погоди, ми знайшли про що поговорити.

Цього тижня на Новому каналі ранок для телеглядачів розпочався справді по–новому: замість трійці Фреймут — Педан — Притула ведучими «Підйому» стали Ольга Цибульська, Роман Скрипін та Андрій Шабанов. Зміна ведучих ранкового проекту на будь–якому іншому каналі — подія не надто значуща. Але «Підйом» — виняток. Бо за майже три роки роботи тріо Ольги Фреймут, Сашка Педана та Сергія Притули стало майже іконою стилю ранкового ефіру. Комусь вони подобались, хтось на них не хотів дивитися, а особливо — слухати, але це була команда, що працювала злагоджено і яскраво. Трохи більшу чи приблизно таку енергетику безпосередності, невимушеності й позитиву несли хіба що їхні попередники — Юрій Горбунов та Маша Єфросиніна.