Поки ви безтурботно дивитесь свій «ящик», телеіндустрію не перестає «трусити» перехід на «цифру». Цього тижня у Києві його обговорювали на міжнародному форумі «Цифрове телебачення в Україні». Щоправда, публічне обговорення теми не зацікавило ані Національну раду з питань телебачення і радіомовлення (від голови регуляторного органу Володимира Манжосова зачитали офіційне привітання із загальним запевненням, що «Україна виконає взяті зобов’язання», а Національна рада все проаналізує), ані компанію «Зеонбуд» — основного виконавця запровадження цифрового ТБ.
Голова парламентського Комітету зі свободи слова й інформації Андрій Шевченко у черговий раз констатував, що результати проведеного у вересні Нацрадою цифрового конкурсу викликали шок. Найперше тому, що без ліцензій лишилася велика кількість регіональних мовників, яких глядачі знають і дивляться. Керівник Центру законодавчих ініціатив Незалежної асоціації телерадіомовників Ольга Большакова вважає, що така ситуація створена штучно. Якби було бажання, технічно можна було б забезпечити трансляцію більшої кількості регіональних каналів, аніж визначено.
Узагалі офіційно основна мета переходу на цифрове мовлення — це розширення доступу глядачів до інформації. Насправді цей процес перетворюється в Україні, по–перше, на механізм викачування на рахунки «Зеонбуду» великих грошей з компаній, які отримали ліцензії на «цифру». За словами керівника музичного каналу М1 Валентина Коваля, впродовж останніх 8 років вони не просили в інвестора грошей, але, щоб сплатити тарифи «Зеонбуду» і продовжувати розвиватися, власних коштів не вистачить. Сума, яку, за приблизними підрахунками, доведеться заплатити за рік, — більше 6 млн. доларів. Річний товарообіг каналу ненабагато перевищує її. Якщо йдеться про музичний канал, то фінансова залежність мало впливатиме на його наповнення. Але повна залежність від «грошовитих мішків» телевізійників, які займаються суспільно–політичним мовленням, — це «прилизані» новини, постійний «одобрямс» і маніпуляції. Для регіональних мовників суми в абсолютних числах значно менші, але, зважаючи на переважно мізерні доходи місцевих каналів від реклами, вони перетворюються на непідйомні. За підрахунками Незалежної асоціації телерадіомовників, тарифи «Зеонбуду» щонайменше у 5 разів більші, ніж собівартість його послуг.
Телекомпанії, які не отримали цифрових ліцензій, виграють фінансово, але знаходяться у підвішеному стані. Оскільки незрозуміло, чи можна буде їх побачити не у цифровому форматі.
До речі, за словами Дмитра Маковеєнка, спеціаліста Українського державного інституту радіо і телебачення, те, що цифрові канали зможуть дивитися 95 відсотків населення, — міф. Покриття — максимум 70 відсотків. (Дехто з експертів називає цифру 60). За словами пана Дмитра, у великих містах знайдеться небагато охочих відмовитися від кабельного телебачення. (Цифрове ТБ краще ловиться антенами на дахах). Допоки не відключать звичного всім так званого аналогового телебачення (щоб це робити, треба мати спеціально затверджений план), «цифра» не дійде у сільську місцевість.
Ніхто не сумнівається, що телебачення — той ресурс, який політики активно використовують під час виборчих кампаній. Тому експерти певні, що ніяких кардинальних перезавантажень ТБ не буде до парламентських виборів 2012 року. Щоб встигнути усунути можливі раптові несподіванки від переходу на «цифру» і знову мати надійну телевізійну арену перед президентськими виборами, запустити цифрове ТБ найоптимальніше під новий, 2013–й, рік.
Щоб побачити цифрові канали, глядачі повинні будуть купити нові телевізори з вмонтованими приставками, що ловлять стандарт DVB–T2, або придбати їх окремо. Але робити це заздалегідь точно не варто. Бо навіть власне стандарт у нас ще не сертифіковано.
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
