Цей величний і водночас трохи кумедний овоч — знахідка не лише для поетів. Гарбузи, а точніше їх сонячно–помаранчева м’якоть, — це продукт, який урізноманітнить буденний стіл. І не тільки звичною гарбузовою кашею.

Прекрасно, якщо є час і можливість готувати вишукані страви з великим набором незвичних інгредієнтів. Утiм більшість жінок живуть по–іншому. Але це не означає, що за півгодини часу і з того, що залишилося вдома з продуктових запасів, не можна приготувати смачні страви.

На землі є чудова місцина, яка майже вся складається з величних скелястих гір і води, — Норвегія. Гори гордо височать над морем, охороняючи спокій і затишок мешканців цієї майже казкової країни зі справжніми королевою і королем. Природні умови і клімат визначили основні страви мешканців цієї країни — рибні. Знаменитий данський письменник Мартін Андерсен Нексе, проживаючи в Норвегії, захоплено писав: «Оселедці їмо двадцять один раз на тиждень!..» Ми собі такої розкоші дозволити не можемо. Але спробуємо поготувати всіляку рибу за рецептами, які поширює серед споживачів усього світу Норвезький комітет з питань експорту риби.

Коли ніяк не можу придумати, що хочу готувати, — відправляюсь шукати продукти, які мене надихнуть на черговий кулінарний «подвиг». Цього разу на що не дивилася — ніщо не пробуджувало мої гастрономічні фантазії: і лісові гриби нещодавно були, й улюблені баклажани щойно готувала... Аж раптом — по–весняному зелені кріп та петрушка і насичено фіолетовий базилік на риночку біля чепурної сільської жінки. Від запаху справжньої городньої зелені аж запаморочилася голова! Отже, готуватиму страви, смак яких підкреслять ці трави. Бо зовсім скоро, аж до наступної весни, саме таких ніде не знайдеш.

Якщо ви любите броколі, ловіть момент, щоб смакувати її досхочу. Розкішні голівки з зеленими суцвіттями зараз можна купити за 8—10 гривень за кілограм.

Для когось збирання грибів — процес прозаїчний, для мене — з присмаком спогадів iз дитинства. Пам’ятаю, ледве дочекавшись початку осені, ми, ще малі, з кошиками навперебій бігли до лісу.

Коли додому з лісу приносиш кілька кошиків грибів, зрозуміло, хоча б частину треба припасти на потім. Грибник зі стажем — киянка Марія Ткаченко за одним і тим самим рецептом уже понад два десятки років консервує всі гриби: білі, польські, опеньки, моховики, маслюки, рядовки.

У багатьох після літа ще свіжі спогади про відпочинок на сонячних болгарських пляжах і про дегустацію тамтешніх страв. Якщо ви там не були — рушаймо у гастрономічну подорож до цієї чорноморської країни.

Більшість людей, серед яких донедавна була і я, асоціюють баклажани з плодами темно–фіолетового кольору, які називають звично і просто: «синенькі». Яким же було моє здивування, коли на розкладках супермаркету я поряд з давно знайомим улюбленим овочем побачила гори його смугастих блідо–фіолетово–білих близнюків, які іменувалися «баклажани Графіті», а ще — дуже вже дивні білі кулі з трохи не бузковими бочками.

Італійська кухня — така річ, яка непомітно перебирається з італійської подорожі в італійський ресторанчик у твоєму місті, а потім — у твоє домашнє меню. Телереклама однієї з марок італійської моцарели, а заразом і найвідомішого і найпростішого салату з нею — капрезе (туристи попробували салат в Італії, почули, як італійці захоплюються його смаком — Perfetto!, і вдома тепер роблять такий салат із моцарелою і теж повторюють італійське слово perfetto), просто ілюстрація цього мого переконання. Яке, втім, має цілком життєву основу.