В одному з ютюб-ефірів Валерій Ананьєв, автор роману «Сліди на дорозі» (2019), нарікав на означення «ветеранська література» — мовляв, усе, написане солдатами, потрапляє в один казан: власне проза, терапевтичні вправи, кон’юнктура.
Книжка Дена Сенора та Сола Синґера «Країна стартапів. Історія ізраїльського економічного дива» (К.: Yakaboo publishing, 2016) починається з передмови Шимона Переса, де перша фраза така: «Люди віддають перевагу згадуванню перед уявлянням».
Здається, сіквели придумав Алєксандр Дюма, коли написав продовження «Трьох мушкетерів» — роман «Двадцять років потому».
Дві останні поетичні книжки Сергія Жадана «Антена» та «Список кораблів» (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2018; 2020) — візуально відмінні, але складають, вважай, одну збірку.
Джорджо Щербаненка вважають батьком італійського детективу. Народився у Києві 1911 року в сім’ї викладача класичних мов Віталіана Щербаненка та римлянки Леди Джуліві, з якою тато майбутнього письменника познайомився за рік перед тим, подорожуючи на вакаціях літньою Італією.
Обкладинка з витинанкою серед наших ілюстрацій — це книжка «Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації». Оформлена саме так, як вивершувала свої рукописи ця майстриня наївного мистецтва. Ще кажуть — «чистого мистецтва». Мабуть, тому, що серед мотивацій до такої творчості відсутня комерція.
П’ятнадцять років, як в українській літературі існує роман Марії Матіос «Солодка Даруся». Під такі дати видавці зазвичай ставлять пам’ятні знаки на книжковому ринку — як-от учинила «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»: стильний, стримано-розкішний томик.
Британські мистецтвознавці Марк Ґетлейн й Аннабель Говард починають свою розповідь про одного з метрів сюрреалізму так: «Рене Маґрітт зображував непоясненні події, наче найзвичайнішу річ у світі» (Арт-візіонери. – Х.: Віват, 2018).
2007 року колумніст-фрілансер поважної ірландської щоденки The Irish Examiner Кевін Баррі випустив збірку оповідань. Книжка здобулася на невеличку премію для початківців.
Декілька років тому спадкоємці Бориса Віана звернулися до Фредеріка Беґбеде з пропозицією написати передмову до чергового перевидання роману «Шумовиння днів». Свій есей пан Беґбеде завершив метафізичною оцінкою цього твору: «Відчиняє двері до нового виміру, де земне щастя існує, навіть якщо його нем
