Дуже прикро, але факт: незважаючи на те, що українські лікарі високо цінуються у світі, і наших «світил» час від часу намагаються переманити закордонні клініки, за своїми технологіями Україна на десятки років відстала від багатьох цивілізованих країн. Скажімо, в Японії практично всі лікарні відмовилися від ведення паперової документації (там кожен пацієнт має електронну карту, куди записуються покази термометра, тонометра, кардіографа та інших приладів), а в більшості наших поліклінік лікарі в очі не бачили електронного термометра, у Сполучених Штатах лікують практично все, що тільки можна (були б лише гроші), а у нас люди потерпають від патологій, з якими вітчизняна медицина не може боротися. І не тому, що немає кому (з фахівцями якраз усе в порядку), а тому, що немає на чому... Узяти хоча б фіксатор — елементарна, здавалося б, річ для лікування онкохворих людей, яка дозволяє опромінювати не весь організм, а конкретну маленьку ділянку, на якій, власне, і виросла пухлина. За кордоном фіксатор давно використовують, у нас же тільки нещодавно з'явився перший такий апарат...

Людмила Жукова — біоенергетик зі світовим ім'ям. У Швеції вона занесена до енциклопедії як видатна цілителька, Всесвітнім біографічним інститутом (США, Північна Каліфорнія) включена до міжнародного довідника «Хто є хто серед ділових жінок і жінок-професіоналів-2002», їй присвоєно диплом «Професійна і ділова жінка» і пам'ятний знак iз визнанням досягнень пані Жукової. Вона — член Української федерації сприяння охороні здоров'я, лауреат міжнародних нагород «Золотий Меркурій», «Європейський Знак якості», ордену «Святої Софії», міжнародної нагороди імені Сократа, академік Української Академії наук, професор, директор медцентру «Енергетика», єдина жінка з України і Європи, яка відзначена Зіркою королеви Вікторїї «За честь, гідність і доблесть».
Про Людмилу, про дар біоенерготерапевта ми не раз писали на сторінках нашої газети. Її здатність діагностувати і лікувати людей дійсно унікальна. Багато хвороб підкоряються Жуковій, серед них такі як гастрит, холецистит, гіпертонія, інсульти та ін. Велика кількість позитивних результатів лікування хворих, проведених Людмилою Жуковою, підтверджені клінічними аналізами, зробленими до і після лікування.
Цього разу з Людмилою Петрівною ми зустрілися у неї вдома. В розмові брав участь Володимир Юрійович Горчаков, доктор біологічних наук, друг, колега пані Людмили. За чаєм ми розмовляли про діяльність Людмили Петрівни, як вона повертає здоров'я людям, більшість з яких вже мало не втратили надію на одужання, про стан медицини в нашій країні...

Не знаю, як кому, а мені добре відома страшна хронічна хвороба під назвою «лінь», тому спортом я ніколи серйозно не займалася. Але коли із наближенням весни традиційно не влізла (заздалегідь у цьому впевнилася) в улюблені літні джинси, то вирішила: слід щось із собою робити. У спортзал iти не дуже хотілося, та й зовсім не їсти я не вмію. А ось пропозиція знайомої піти «потанцювати у басейні» мені сподобалася. Виявляється, аквааеробіка — дуже популярний і ефективний спосіб підготувати тіло до літнього сезону, позбутися болю в спині й забути про цілу низку інших проблем. Такі тренування зараз проводять мало не в кожному басейні в Україні. У Києві — тим паче.

Якщо пропозицію схвалять депутати Європарламенту та міністри ЄС, і рішення щодо заборони потенційно небезпечних термометрів буде прийнято, вже за кілька років традиційні скляні градусники, наповнені ртуттю, зникнуть з ужитку більшості європейців. Заборона буде стосуватися ртутних термометрів для виміру температури тіла, а також кімнатних термометрів, барометрів і приладів для виміру артеріального тиску, передає агенція «Рейтер». Виняток зроблять лише для спеціального устаткування, зокрема для складних медичних приладів, яким на даний момент не можна знайти адекватну заміну.

«Будьте поблажливі до курців, вони проживуть менше, ніж ви», — вуличні плакати з таким несподіваним написом віднедавна можуть побачити мешканці різних міст Бельгії. Ідея спонукати за допомогою іронічної реклами підлітків і молодих людей відмовитися від паління, якомога простіше пояснивши їм шкоду від згубної звички, належить федеральній службі Бельгії з охорони здоров'я населення, передають «Медновини».

Роман Франчук — так звуть лікаря, який майже цілий рік опікувався здоров'ям учасників десятої української експедиції до «шостого континенту». І хоча сам фахівець дуже скромно оцінює свої заслуги, варто зауважити, що від його знань та вправності залежало здоров'я не лише «своїх» зимівників і сезонних вчених, а й іноземних туристів та науковців, які час від часу заходили на станцію в пошуках медичної допомоги. «УМ» давно збиралася порозпитувати пана Франчука про нюанси полярної практики, але нагода випала тільки минулого тижня, коли лікар разом з іншими зимівниками повернувся зі станції «Академік Вернадський» до України і зустрівся з журналістами, друзями й колегами — учасниками попередніх експедицій.

Львівські лікарняні «довгобуди» багато років були «фішкою» для будь-якої влади — їх мало не щороку «відкривали» міністри та «губернатори». Втім від перерізання стрічок та запуску в роботу лише невеличкої частини медичних потужностей цих центрів мало що змінювалось. Частина лікарняних корпусів у цих львівських центрах працюють уже роками.

Важко повірити, що діти також хворіють на рак. Важко уявити собі відчуття батьків, які щойно дізналися про хворобу своєї «кровиночки». Мало хто виходить без сліз із лікарняної палати, в якій лежать хворі хлопчики й дівчатка — всі як один худі, з лисими головами, з великими сумними очима, які не вміють бешкетувати й голосно сміятися, які рано дорослішають і, на жаль, рано йдуть із життя.

Цих двох чернівецьких сестер тепер уже знає вся Україна. Два роки тому Лідії Порфірюк поставили страшний діагноз — цироз печінки. 6-місячну вагітніть довелось перервати, а самій 24 -річній жінці з острахом чекати медичного вироку. В Iнституті хірургії та трансплантології бачили лише один вихід — зробити пересадку печінки. На щастя, повністю підійшла по всіх показниках печінка 22-річної молодшої сестри Марини. Як розповідає Марина, вона не вагалася ні секунди. Обидві ухопилась за рятівну соломинку.

Цей екзотичний терпкий плід, який з'являється на наших прилавках лише взимку, колись ще називали сливою богів. Перші боги, що скуштували цей фрукт, були китайськими. Згодом хурму почали вирощувати в Кореї та Японії. А найближча до нас хурма росте на Чорноморському узбережжі Кавказу та в Криму.