«Зараз «Сокіл» перетворюється з хокейної команди на клуб із занять фізичною культурою», — сумно констатував позавчора головний тренер киян Олександр Сеуканд. Його підопічні в інтригуючому двобої здолали у Броварах одного з лідерів білоруської екстраліги, жлобінський «Металург», але наставника й хокеїстів «Сокола» це не надто потішило. Адже тривалі проблеми з фінансуванням клубу так і не знаходять розв’язання, та й загалом ситуація у ставленні держави й бізнесу до хокею в Україні не змінюється на краще.

На старті нового сезону українським гандболістам довго розкачуватися не довелося. Команди активно включилися в «розборки» на внутрішній арені, та й «на Європі» довелося показувати своє вміння на повну котушку.

Головна котушка — у «Запоріжтрансформаторі». На жаль, «ЗТР», чемпіон України, не пройшов кваліфікацію Ліги чемпіонів і тепер разом із «Портовиком» виступає в другому за престижністю Кубку ЄГФ. Зате в національній першості запоріжці впевнено виграли всі п’ять матчів. І взагалі, команда поставила собі за мету жодного разу в сезоні не програти в національній першості.

Старт наших чоловічих команд у міжнародних клубних турнірах вийшов не надто вдалим. Минулого тижня «Будівельник» вилетів з Євроліги, «Азовмаш» програв у кваліфікації Єврокубка, та і в третьорозрядному Кубку виклику представники України висіли на волоску від вильоту. Позавчора «вижити» «на Європі» вдалося двом із чотирьох клубів.

Яким оманливим буває інколи перше враження. І щоб там не казали про першу зустріч, яка начебто характеризує людину найкраще, це далеко не завжди так. Адже за потреби зіграти належну роль може ледь не кожен. Коли Валерія Газзаєва представляли тренером київського «Динамо», він з–під вусів посміхався ледь не кожному питанню журналіста і все бачив у рожевому світлі. Та спливав час, великих лаврів в Україні фахівець так і не зажив, і до «акул пера» Газ уже ставився прохолодніше — на більшості прес–конференцій обмежувався кількома банальними фразами, казав «спасібо» і зникав. А після останнього матчу на посаді керманича «ДК» взагалі доволі грубо відкинув руку журналіста, коли той на ходу намагався поставити запитання. Припущу, що таке ставлення відіграло не останню роль у тому, що практично ніхто в мас–медіа не подарував осетинському фахівцеві на прощання доброго слова.

«Пан або пропав» — схоже, саме за таким принципом виступають українські гросмейстери на Всесвітніх шахових олімпіадах. Після золотого успіху 2004 року наші чоловіки на наступних двох турнірах навіть не потрапляли в призери. А позавчора зійшли на вершину 39ї Олімпіади, що завершилася на півночі Росії — в ХантиМансійську.

Тестом рівня кожної національної першості є виступ її представників на міжнародній арені. Цього тижня свої сили в єврокубках спробували п’ять українських чоловічих команд — оцінка вийшла не надто високою.

Уже після третини дистанції групового етапу Суперліги виокремилася група команд, які готові достроково вийти до «плей–оф». Скажімо, у квартеті F по дві перемоги здобули «Челсі» й «Спартак». І якщо лідерство лондонців сумнівів не викликає, то про успіхи москвичів «на Європі» вже підзабули.

Минулого уїк–енду вітчизняні «гулівери» почали змагання в національній першості, а вже сьогодні український баскетбол вступає на міжнародну арену. У Дніпропетровську відбудеться історичний матч — уперше після розриву УЛЄБ і ФІБА наприкінці минулого століття наша команда зіграє в найпрестижнішому клубному турнірі Європи. Щоправда, наразі київський «Будівельник», який, нагадаємо, в єврокубках виступатиме в дніпропетровському спорткомплексі «Метеор», перебуває за два кроки від групового етапу. Зараз на нього чекає протистояння з підмосковними «Хімками» у другому кваліфікаційному раунді.

Уже традиційно українські важкоатлети на міжнародних змаганнях розраховують на успіх переважно у «великих» вагових категоріях. Хоч як шукав здібних «дрібних» хлопців головний тренер тоді ще всієї збірної України, а нині — її жіночої частини Василь Кулак, знайти гідних атлетів у «низькі» категорії не вдалося. Зате завойовані позиції серед «супертяжів» українці тримають, що й підтвердила минулотижнева світова першість в Анталії.

Командний турнір за швейцарською системою вимагає від фаворитів демонструвати свої здібності щодня й грати на перемогу в кожному матчі. Адже навіть невеличка розслабленість упродовж одного з 11 турів може обернутися помітним падінням у таблиці. Після трьох змагальних днів на Олімпіаді в Ханти–Мансійську виокремилася когорта лідерів. У чоловіків по три перемоги здобули аж 14 команд.