«Плюси» — першовідкривач талант–шоу на вітчизняному ТБ — не прогадали, коли запустили проект за участі дітей 6—14 років за голландським форматом The Voic of Holland. За юними талантами, що виступають на сцені каналу «1+1», щонеділі тепер слідкують родини, загальноосвітні й музичні школи, діти й дорослі.

Минулої п’ятниці біля столичного Палацу «Україна» по червоній доріжці на дванадцяту церемонію нагородження премією «Телетріумф» поспішали телезірки. Частина виходила з власних авто, iнші метрів за 250 від центрального входу «України» сідали у білі лімузини, щоб ефектно вийти перед фото– і відеокамерами. Вітчизняні телезірки, які не вперше на церемонії нагородження, були дещо спантеличеними небаченою в минулі роки щільною стіною шанувальників навпроти змонтованої по один бік червоної доріжки стіни з написами «Телетріумф». Виявилося, організатори, щоб забезпечити красиву «картинку», заохотили чисельну групу телешанувальників, заплативши кожному по 70 гривень за участь у масовці.

Один iз небагатьох тематичних фільмів, які телеглядачі могли побачити у День вшанування жертв Голодомору, — документальна стрічка «Одужання. Особистий рахунок» — третя частина трилогії «Голодомор. Технологія геноциду». Кілька років тому, після прем’єрного виходу цієї документальної стрічки на екрани, на автора сценарію Андрія Данильченка та режисера Віктора Дерюгіна комуністи навіть подавали позов в органи прокуратури — за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, зрозуміло, між братніми російським та українським народами. Чому про три Голодомори в Україні, організовані радянською владою, важливо знати сьогодні; скільки і яких фільмів про ті страшні події має бути — про це ми говоримо з Андрієм Данильченком, головним редактором творчого об’єднання документальних і художніх фільмів Національної телекомпанії України.

На вітчизняному телебаченні дуже складно знайти проекти, в яких iдеться про українську історію. Один iз небагатьох — історико–документальний цикл «Машина часу», який два роки виходить в ефір «5–го каналу». З автором і ведучим програми — журналістом Андрієм Охрімовичем — наша розмова.

У листопаді є дві дати, які спонукають говорити про історію електронних мас–медіа: на початку місяця у 1951 році транслювали перші телекадри у Києві, а раніше, 16 листопада 1924 року, здійснили першу в Україні радіопередачу з Харкова (з 1994 року це у нас офіційний День працівників радіо, телебачення і зв’язку). Тому ми вирішили поговорити про минуле телебачення з Іваном Мащенком, одним з найвідоміших українських дослідників історії радіо і ТБ, автором книги «Міфи і реалії телерадіоефіру» та двотомників «Телебачення України» і «Енциклопедія електронних мас–медіа».

Кілька останніх років чи не найбільше на вітчизняних каналах різних реаліті–шоу. Із Оксаною Кучеровою — телепродюсером популярних проектів цього тележанру — ми зустрілися на презентації «Джентльменського набору», нового реаліті «Плюсів».

Парламентська виборча кампанія трохи змінила телебачення: буквально за тиждень до голосування можна було дивитися навіть більш–менш об’єктивні новини, скажімо на «Інтері». Чи вдасться телевізійникам хоч трохи протистояти владному тискові надалі? Про це ми говоримо з Валерієм Івановим, медіа–експертом, керівником Академії української преси

З юрисконсультом Національної спілки журналістів України, президентом Асоціації медіа–юристів Тетяною Котюжинською ми говоримо після проведення експертної конференції «Цензура в Україні: етичні та юридичні аспекти».

Як повідомляла «УМ», наприкінці вересня «Інтер», СТБ, ICTV, «Новий канал», ТРК «Україна», Перший Національний, «5–й канал» та низка громадських організацій підписали меморандум «Відкриті новини заради чесних виборів» — договір, за яким телеканали публічно зобов’язалися об’єктивно інформувати глядачів про виборчі перегони та забезпечувати рівний доступ політичних сил до ефіру.

Після кількамісячної перерви «за сімейними обставинами» добігає кінця перший робочий тиждень ведучої «ТСН» Наталії Мосейчук. Із досвідченою телевізійницею ми говоримо про сучасні теленовини і телеведучих.