Незважаючи на те, що парламентські вибори закінчилися ще минулого року, на п’яти найпроблемніших округах ЦВК призначила повторні. Один iз них — 94–й на Київщині, де основними кандидатами були «регіоналка» Тетяна Засуха та представник опозиції Віктор Романюк. Виборчий процес там проходив бурхливо. Спочатку кандидат від об’єднаної опозиції, за протоколами з мокрими печатками, мав перевагу майже у 10 тисяч голосів. Але окружною виборчою комісією №94 та районними судами Василькова і Обухова скасовані результати на 27 дільницях і не прийнято до уваги голоси 31 тисячі виборців. У Європейському суді з прав людини зареєстровано справу Романюка, в якій ідеться про безпрецедентну фальсифікацію результатiв голосування членами ОВК №94, що поставили свої підписи під неправомірним рішенням, яке виніс голова В’ячеслав Мартинюк і яке не визнала Центральна виборча комісія.

Минулої п’ятниці екс–перший віце–прем’єр–міністр Валерій Хорошковський продав свою частку активів медiа–групи «Інтер» одному з найбагатших підприємців країни Дмитру Фірташу (компанія K.H. Media Limited, що належить Хорошковському, уклала угоду про продаж 100% акцій компанії Inter Media Group Limited компанії GDF Media Limited Дмитра Фірташа). Те, що контроль над основним «Інтером», його супутниковою міжнародною версією «Інтер+» та нішевими каналами Enter Film, НТН, К1, К2, «Мега», «MTV–Україна» і «Піксель» перейде до GDF Media Limited після отримання відповідного дозволу Антимонопольного комітету України, — юристи вважають формальною процедурою. До речі, переговори між Фірташем та Хорошковським про покупку «Інтера» почалися порівняно давно. Опціон на купівлю контрольного пакета акцій у Фірташа з’явився ще на початку 2007–го, після того як він продав групі свої телеканали «Мега» (колишній «Мега–спорт»), К1 та К2.

Не так давно в ефірі «1+1», майже після п’ятнадцятирічної перерви, знову з’явився Микола Вересень. Оновлений проект «Табу», ведучим якого став відомий журналіст, експерти сприйняли по–різному. Одні почали хаяти його за нібито надмірну «жовтизну». Інші відзначили позитив появи програми «з пам’яттю», в якій команда почала відслідковувати події, які свого часу стали сенсаційними. Чим нинішнє «Табу» є для його ведучого і що телевізійник зі стажем думає про сьогоднiшнє українське телебачення — про це наша розмова з Миколою Вереснем.

Саші Єгоровій тільки–но виповнилося 15, але вже скоро буде два роки, як вона є ведучою програми для дітей «Kids’ Тайм» на «Новому каналі». Телекар’єра доньки телеведучої Сніжани Єгорової та режисера Семена Горова почалася після того, як вона стала «срібною» призеркою вокально–артистичного талант–шоу «Україна сльозам не вірить».

Ідилія зустрічі Нового року для більшості українців (бо грошей не вистачає не лише на подорожі, а й на необхідніше) — перед телевізором. Втім телевізійники — чи то через ту ж таки економічну скруту, чи натхненні приреченістю глядачів за основну розвагу святкової ночі мати телевізійний пульт — особливим розмаїттям цікавих пропозицій не радують. Принаймнi така думка складається, коли знайомишся з телеанонсами.

Нещодавно на Камерній сцені Національного театру імені Івана Франка незвичайне дійство влаштували вихованці та педколектив київської гімназії №56. День наро­дження навчального закладу, історія діяльності якого започаткована ще 1882 року, відзначили урочистою презентацією посібника «Інновації в сучасній школі у контексті педагогічних культур», який підготували разом з інститутами педагогіки НАПН України та інноваційних технологій і змісту освіти МОН, Київським лінгвістичним університетом, управлінням освіти Печерської райдержадміністрації Києва та Державною науково–педагогічною бібліотекою імені Василя Сухомлинського і видали за підтримки держпідприємства «Мистецький арсенал».

Рік 2012 не назвеш найуспішнішим для вітчизняного телебачення. Глядачі, не вникаючи особливо у суть, часто кажуть: «Дивитися майже нічого». Медіаексперти зазначають, що технологічно сучасній «картинці» на екранах телевізора не вистачає об’єктивності й зацікавленості реальним життям.

Із запитаннями — чим найбільше запам’ятався телевізійний рік, що минає, і чого очікуєте від наступного? — ми звернулися до телевізійників.

«Плюси» — першовідкривач талант–шоу на вітчизняному ТБ — не прогадали, коли запустили проект за участі дітей 6—14 років за голландським форматом The Voic of Holland. За юними талантами, що виступають на сцені каналу «1+1», щонеділі тепер слідкують родини, загальноосвітні й музичні школи, діти й дорослі.

Минулої п’ятниці біля столичного Палацу «Україна» по червоній доріжці на дванадцяту церемонію нагородження премією «Телетріумф» поспішали телезірки. Частина виходила з власних авто, iнші метрів за 250 від центрального входу «України» сідали у білі лімузини, щоб ефектно вийти перед фото– і відеокамерами. Вітчизняні телезірки, які не вперше на церемонії нагородження, були дещо спантеличеними небаченою в минулі роки щільною стіною шанувальників навпроти змонтованої по один бік червоної доріжки стіни з написами «Телетріумф». Виявилося, організатори, щоб забезпечити красиву «картинку», заохотили чисельну групу телешанувальників, заплативши кожному по 70 гривень за участь у масовці.

Один iз небагатьох тематичних фільмів, які телеглядачі могли побачити у День вшанування жертв Голодомору, — документальна стрічка «Одужання. Особистий рахунок» — третя частина трилогії «Голодомор. Технологія геноциду». Кілька років тому, після прем’єрного виходу цієї документальної стрічки на екрани, на автора сценарію Андрія Данильченка та режисера Віктора Дерюгіна комуністи навіть подавали позов в органи прокуратури — за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, зрозуміло, між братніми російським та українським народами. Чому про три Голодомори в Україні, організовані радянською владою, важливо знати сьогодні; скільки і яких фільмів про ті страшні події має бути — про це ми говоримо з Андрієм Данильченком, головним редактором творчого об’єднання документальних і художніх фільмів Національної телекомпанії України.